Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 березня 2026 року № 520/23270/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Вовненко Оксана Вікторівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 10.06.2025 та 10.07.2025 рр. щодо військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ненадання витребуваної інформації.
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) розглянути адвокатські запити від 10.06.2025 та 10.07.2025 рр. щодо військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та видати ОСОБА_1 довідку, встановленої форми про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
- стягнути з військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн.
- стягнути з військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем неналежним чином розглянуто адвокатські запити адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 10.06.2025 та від 10.07.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадано витребувану інформацію, зокрема, щодо видачі ОСОБА_1 довідки, встановленої форми про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402. Зазначену бездіяльність позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.
Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що в позовній заяві представник позивача посилається на неналежний, як на її думку, розгляд адвокатських запитів від 10.06.2025 та від 10.07.2025. Так, перевіркою інформації, наявної в юридичному відділенні було з'ясовано, що до військової частини НОМЕР_2 надходив адвокатський запит, поданий адвокатом Вовненко О.В. в інтересах ОСОБА_1 , від 10.06.2025 та від 16.07.2025. З приводу надходження адвокатського запиту від 10.07.2025 інформація не була віднайдена, однак, за змістом він відповідає запиту від 16.07.2025.
З приводу розгляду запиту від 10.06.2025 відповідач зазначив наступне наступне:
- надійшов 13.06.2025, зареєстрований в СЕВ ОВВ за №В-169-Аз, унікальний номер 7305;
- листом №25/17/12В195Аз від 16.06.2025 (7460) строк розгляду запиту був продовжений до 20 робочих днів;
- листом № 25/17/12В203Аз від 17.06.2025 (7558) була надана відповідь.
В тексті позову представник позивача не погоджується зі змістом наданої відповіді. Формулюючи вимоги адвокатського запиту представником позивача залишено поза увагою факт внесення змін до постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413. Так, додаток №5, який представник позивача просила відповідача видати, було виключено на підставі Постанови КМ № 139 від 09.02.2022. Отже, видача Додатку №5 до постанови КМУ 20 серпня 2014 р. №413 станом на дату надання відповіді була неможливою. Позовні вимоги в цій частині, на думку відповідача, сформовані через невірне розуміння норм постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413 та через використання неактуальних редакцій нормативно-правових актів.
З приводу розгляду запиту від 16.07.2025 відповідач зазначив наступне:
- надійшов 22.07.2025, зареєстрований в СЕВ ОВВ за №В-256-Аз, унікальний номер 11315;
- відповідь на нього була надана листом № 25/17/12В314Аз від 25.07.2025 (11768).
У відповіді було вчергове наголошену представнику позивача на необхідності чіткого, конкретного та зрозумілого формулювання вимог. У даному запиті представником позивача використано категорії та поняття, які не передбачені жодними нормативно-правовими актами, зокрема, «одноразова грошова допомога - одноразова грошова компенсація за будь-яке шкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатності чи групи iнвалiдностi»; «розрахункових, платіжних та розрахунково-платіжних відомостей»; «про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка мала бути складена начальником медичної служби військової частини відповідно до Порядку № 1346, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002». Всіх цих понять та/або документів не передбачено жодних нормативно-правовим актом, а тому представником позивача не може ставитися вимог про їх видачу. Порядок №1346 - це Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, і жодним його положенням не передбачено можливості видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Отже, в цій частині вимоги представника позивача, на думку відповідача, були помилковими та сформованими в результаті невірного сприйняття дійсного змісту наказу МВС України від 27.12.2002 №1346. Військовою частиною була надана відповідь із посилання на Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ 14.08.2008 № 402, яким як раз і передбачено можливість видачі довідки про травми (поранення, контузії, каліцтва), що було залишено без уваги. Таким чином відповідач вважає, що відсутні будь-які підстави стверджувати про неналежний розгляд адвокатських запитів адвоката Вовненко О.В., поданих в інтересах ОСОБА_1 10.06.2025 та 16.07.2025.
Представник позивача 03.10.2025 через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідь на адвокатський запит від 16.07.2025 року була надана не в повному обсязі, зокрема, що стосується надання довідки про обставини справи, то Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено про те, що довідка за фактом, що відбувся 09.09.2023 року не складалася, оскільки вказана у запиті хвороба не відноситься до травм чи поранень. Інформація про отримання поранення в журналі бойових дій бригади відсутня. Однак, в самому адвокатському запиті, окрім події, яка склалась 09.09.2023 року, була зазначена інша подія - 21.09.2023 року, де позивач отримав травмування при виконанні бойового завдання о 08.00 20.09.2023 року та перебував на лікуванні у Запорізькій обласній клінічній лікарні з діагнозом: «післяопераційна грижа черевної стівки без непрохідності чи гангрени», про що вказано у виписці з медичної картки стаціонарного хворого №19316. АЛЕ, у відповіді на адвокатський запит, військовою частиною цієї інформації не було зазначено, що знову підтверджує факт бездіяльності відповідача.
Представник відповідача 03.10.2025 через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно відомостей свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2020 від 23.01.2018, Вовненко Оксана Вікторівна має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення ради адвокатів Полтавської області від 23.01.2018 року №3.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Вовненко О.В. на підставі ордеру серії ВІ №1118558 надається правова допомога ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_2 Національної гвардії України.
10.06.2025 року позивачем було надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_2 , в якому представником позивача зазначено, що згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №4071 від 29.05.2024 ОСОБА_1 в період з 30.08.2023 по 09.09.2023, з 15.09.2023 по 20.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області на посаді помічника гранатометника 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 5-го батальйону оперативного призначення відповідно до наказу командира військової частини від 07.09.2023 №272. Відповідно до форми 100 від 21.09.2023 року вказано, що ОСОБА_1 отримав поранення (травмування) о 08 годині 00 хвилин 20.09.2023 року. У зв'язку з наведеним представник позивача просила відповідача надати Довідку (Додаток 5) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і спрямування збройної агресії російської федерації Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 20.08.2014 №413 зі змінами, стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач листом № 25/17/12В195Аз від 16.06.2025 повідомив представника позивача, що у зв'язку з тим, що адвокатський запит стосується надання значного обсягу документів та потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, а також адвокатський запит потребує залучення інших структурних підрозділів військової частини для виготовлення вказаних документів, у зв'язку з чим відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строк розгляду адвокатського запиту продовжено до двадцяти робочих днів.
Відповідач листом № 5/17/12В203Аз від 17.06.2025 повідомив представника позивача, що Додаток 5 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №139 від 09.02.2022.
16.07.2025 року позивачем було надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_2 , в якому представником позивача просила відповідача:
- надати довідку (розрахунок) про призначені та/або сплачені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні види грошових виплат за увесь період служби: щомісячне грошове забезпечення в розмірі зарплати за останньою займаною посадою перед пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та після поранення; додаткова винагорода - виплата в розмірі 100 тисяч гривень за поранення, пов'язане із захистом Батьківщини (при виконанні бойових завдань), яка здійснюється щомісяця протягом всіх періодів лікування в стаціонарі або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення; одноразова грошова допомога - одноразова грошова компенсація за будь-яке ушкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатності чи групи інвалідності;
- надати належно засвідчені копії розрахункових, платіжних та розрахунково-платіжних відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за увесь період служби;
- видати довідку на ім'я ОСОБА_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка мала бути складена начальником медичної служби військової частини відповідно до Порядку № 1346, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002.
Відповідач листом № 5/17/12В314Аз від 25.07.2025 повідомив представника позивача, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено такої виплати, як «одноразова грошова допомога - одноразова грошова компенсацiя за будь-яке ушкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатностi чи групп iнвалiдностi». Методичні рекомендації для адвокатів щодо складення адвокатського запиту, що були розроблені Національною асоціацією адвокатів України та обговорені на засіданні Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України (протокол №2 від 03.02.2023), в яких зазначено, що резолютивна, або прохальна, частина має містити формулювання конкретної інформації, яку слід надати, та/або зазначення документа (документів), копія (копії) якого (яких) запитується. Положення запиту повинні бути лаконічними та конкретними, сформульованими так, щоб виключити їх подвійне тлумачення. З приводу надання довідки про обставини травми повідомляємо, що за інформацією, наданою медичною службою військової частини, довідка про обставини травми (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ 14.08.2008 № 402) за фактом, який відбувся 09.09.2023, не складалася, оскільки цефалгічний синдром, тинітус, згідно міжнародного класифікатору хвороб МКХ-10 не відноситься до травм чи поранень. Інформація про отримання поранення в журналі бойових дій бригади відсутня.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 10.06.2025 та 10.07.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадання витребуваної інформації. Позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Статтею 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені професійні права адвоката, згідно яких під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Стаття 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" регламентує питання подання адвокатського запиту. Так, частина перша даної статті унормовує, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Частина друга наведеної статті встановлює, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
За приписами частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 затверджена типова форма ордеру.
Так пунктами 1-3 "Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги" (надалі - Положення ), ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 9, 11 Положення ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Підпунктом 12.8. пункту 12 Положення передбачено, що ордер містить наступні реквізити, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Також, відповідно до підпунктів 12.14. п.12 Положення реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
Аналізуючи наведені норми, суд висновує, що подання адвокатом адвокатського запиту, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, є професійним правом адвоката, достатніми документами для підтвердження повноважень адвоката у разі направлення адвокатського запиту, зокрема, до суб'єкта владних повноважень, про надання інформації, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, є копії ордера та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною третьою статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Згідно з статтею 11 Закону України "Про інформацію" та статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", особа має право вільного доступу до інформації про себе. Відповідно, розпорядник інформації зобов'язаний безперешкодно і безкоштовно надати інформацію про особу, якої вона стосується, на вимогу такої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 10.06.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадання витребуваної інформації та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
10.06.2025 року позивачем було надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_2 , в якому представник позивача просила відповідача надати Довідку (Додаток 5) до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і спрямування збройної агресії російської федерації Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів від 20.08.2014 №413 зі змінами, стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До вказаного запиту адвокатом було ордеру та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, адвокатський запит відповідав вимогам ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку.
Відповідач листом № 25/17/12В195Аз від 16.06.2025 повідомив представника позивача, що у зв'язку з тим, що адвокатський запит стосується надання значного обсягу документів та потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, а також адвокатський запит потребує залучення інших структурних підрозділів військової частини для виготовлення вказаних документів, у зв'язку з чим відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строк розгляду адвокатського запиту продовжено до двадцяти робочих днів.
Відповідач листом № 5/17/12В203Аз від 17.06.2025 повідомив представника позивача, що Додаток 5 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №139 від 09.02.2022.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України постановою від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Постанова №413).
Пунктом 2 Постанови №413 установлено що, до початку функціонування Єдиного державного реєстру ветеранів війни Міністерство у справах ветеранів забезпечує функціонування та ведення єдиного реєстру учасників антитерористичної операції та осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок ведення єдиного реєстру учасників антитерористичної операції та осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також категорії осіб, інформація про яких вноситься до реєстру, визначаються Міністерством у справах ветеранів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.2022 № 139 виключено додатки 3 та 5 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою №413.
Таким чином, станом на момент звернення представника позивача до Військової частини НОМЕР_2 із адвокатським запитом від 10.06.2025 порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не передбачав надання довідки відповідно до Додатку 5, про що представника позивача було повідомлено листом № 5/17/12В203Аз від 17.06.2025 у відповідь на адвокатський запит від 10.06.2025.
Враховуючи наведене, судом не встановлено протиправною бездіяльності військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 10.06.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , позовна заява в даній частині позовних вимог не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 10.07.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадання витребуваної інформації та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи, судом встановлено, що адвокатський запит від 10.07.2025 представником позивача направлено на адресу військової частини № НОМЕР_2 16.07.2025, що підтверджено квитанцією до рекомендованого листа АТ «УКРПОШТА», яка міститься у матеріалах справи.
У зазначеному адвокатському запиті представник позивача просила відповідача:
- надати довідку (розрахунок) про призначені та/або сплачені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні види грошових виплат за увесь період служби: щомісячне грошове забезпечення в розмірі зарплати за останньою займаною посадою перед пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та після поранення; додаткова винагорода - виплата в розмірі 100 тисяч гривень за поранення, пов'язане із захистом Батьківщини (при виконанні бойових завдань), яка здійснюється щомісяця протягом всіх періодів лікування в стаціонарі або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення; одноразова грошова допомога - одноразова грошова компенсація за будь-яке ушкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатності чи групи інвалідності;
- надати належно засвідчені копії розрахункових, платіжних та розрахунково-платіжних відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за увесь період служби;
- видати довідку на ім'я ОСОБА_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка мала бути складена начальником медичної служби військової частини відповідно до Порядку № 1346, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002
Відповідач листом № 5/17/12В314Аз від 25.07.2025 повідомив представника позивача, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено такої виплати, як «одноразова грошова допомога - одноразова грошова компенсацiя за будь-яке ушкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатностi чи групп iнвалiдностi». Методичні рекомендації для адвокатів щодо складення адвокатського запиту, що були розроблені Національною асоціацією адвокатів України та обговорені на засіданні Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України (протокол №2 від 03.02.2023), в яких зазначено, що резолютивна, або прохальна, частина має містити формулювання конкретної інформації, яку слід надати, та/або зазначення документа (документів), копія (копії) якого (яких) запитується. Положення запиту повинні бути лаконічними та конкретними, сформульованими так, щоб виключити їх подвійне тлумачення. З приводу надання довідки про обставини травми повідомлено, що за інформацією, наданою медичною службою військової частини, довідка про обставини травми (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ 14.08.2008 № 402) за фактом, який відбувся 09.09.2023, не складалася, оскільки цефалгічний синдром, тинітус, згідно міжнародного класифікатору хвороб МКХ-10 не відноситься до травм чи поранень. Інформація про отримання поранення в журналі бойових дій бригади відсутня.
Крім того, відповідачем разом з листом № 5/17/12В314Аз від 25.07.2025 надав довідку №2502 про доходи позивача, яка містить інформацію про розмір грошового забезпечення позивача в тому числі і додаткової винагороди.
Проте зі змісту листа № 5/17/12В314Аз від 25.07.2025 та довідки №2502, судом не встановлено, що останні містять відомостей про одноразову грошову допомогу - одноразову грошову компенсацію за будь-яке ушкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатності чи групи інвалідності. Крім того, відповідачем не надано належно засвідчених копій розрахункових, платіжних та розрахунково-платіжних відомостей щодо позивача за увесь період служби.
Натомість відповідач фактично відмовив у наданні зазначеної інформації, зазначивши що що жодним нормативно-правовим актом не передбачено такої виплати, як «одноразова грошова допомога - одноразова грошова компенсацiя за будь-яке ушкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатностi чи групп iнвалiдностi».
Суд зазначає, що відповідачем при розгляді адвокатського запиту від 16.07.2025 не надало належної оцінки обставинам та посиланням на нормативно-правові акти, викладеним у запиті. Не зазначено чи має позивач право на одноразову грошову допомогу - одноразову грошову компенсацію за будь-яке ушкодження здоров'я, яке призвело до втрати працездатності чи групи інвалідності відповідно до обставин, викладених у запиті.
Щодо поняття «розрахункових, платіжних та розрахунково-платіжних відомостей» суд зазначає, що відповідач має володіти інформацією про службові документи, пов'язані із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення, оскільки на нього покладено обов'язок щодо нарахування та виплати такого грошового забезпечення.
З приводу надання довідки про обставини травми відповідач зазначив, що довідка про обставини травми (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ 14.08.2008 № 402) за фактом, який відбувся 09.09.2023, не складалася, оскільки цефалгічний синдром, тинітус, згідно міжнародного класифікатору хвороб МКХ-10 не відноситься до травм чи поранень. Інформація про отримання поранення в журналі бойових дій бригади відсутня.
Проте відповідачем не надано жодної інформації щодо отримання позивачем травмування при виконанні бойового завдання о 08.00 20.09.2023 року.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що відповідачем не здійснено належного розгляду адвокатського запиту від 16.07.2025, чим порушено право позивача на отримання інформації.
Щодо зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку, встановленої форми про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, суд зазначає наступне.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин - 16.04.2021 року).
Згідно п. 6.1 до Розділу 6 Положення №402 медичний огляд проводиться:
б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Згідно п. 21.1 до Розділу 6 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Згідно п. 21.2. Розділу 6 Положення №402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
За п. 21.5 Розділу 6 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у… , а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За п. 21.7. Розділу 6 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом видається така довідка.
Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 548-ХІV (застосовується у редакції Закону № 3080-IX).
Згідно ст. 260 Закону № 3080-IX на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
Враховуючи зазначене, довідка за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 складається за результатами проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з військовослужбовцем.
Разом з цим, у межах даного спору відповідних вимог про оскарження дій відповідача щодо порядку проведення службового розслідування, оформлення результатів його проведення позивач не заявляє.
Слід також зауважити, що суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, перебування його у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами проходження позивачем військової служби та виконання ним бойових завдань, оскільки така оцінка виходить за межі судового розгляду.
Враховуючи наведене, позовна заява в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку, встановленої форми про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягннення з військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Ураховуючи положення статей 72 74, 77 78 КАС України, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Натомість позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та моральної шкоди, оскільки суду не надано жодних доказів завдання їй фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо).
При цьому, суд зауважує, що позивач не зазначив у чому саме полягали моральні страждання та завдана моральної шкоди (страждань та приниження), з яких міркувань він виходив зазначаючи саме такий розмір шкоди 500000,00 грн. Доказів на підтвердження існування саме моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди (відповідного розрахунку моральної шкоди) суду не надано.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних страждань та причинного зв'язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Вказану позицію суду підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 по справі №520/13536/25.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 16.07.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадання витребуваної інформації та зобов'язання відповідача повторно розглянути адвокатський запит 16.07.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та надати належну відповідь із врахуванням висновків суду.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд зазначає, що до суду не було надано документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, з яких встановлюється обсяг наданих послуг та визначається розмір витрат на правничу допомогу.
Також, позивачем зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 25000,00 грн, є орієнтовним (примірним) розрахунком, який буде надано позивачем після винесення рішення, протягом п'яти діб.
З огляду на викладене, суд не вирішує питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України в частині неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Вовненко Оксани Вікторівни від 16.07.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та ненадання витребуваної інформації.
Зобов'язати військову частину № НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути адвокатський запит 16.07.2025 щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) та надати належну відповідь із врахуванням висновків суду
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 19.03.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Супрун Ю.О.