Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 березня 2026 р. Справа № 520/24458/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.08.2025 №204050011808 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.08.2025 з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.»е» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», періоди її роботи з 26.08.1999 по 06.08.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити з 06.08.2025 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту п.»е» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване в цій справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.08.2025 №204050011808 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана до Електронних кабінетів відповідачів в системі "Електронний суд" та ними отримана, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що пунктом “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати; з 1 січня 2016 року - не менше 25 років 06 місяців; до 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається за умови звільнення з роботи за спеціальністю.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу позивача не зараховано навчання відповідно дипломів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оскільки не зазначені періоди навчання.
До страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.07.2000 по 30.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи зазначене, за наданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складав 23 роки 05 місяців, стаж роботи за вислугу років (по 11.10.2017) становить: 14 років 09 місяців 05 днів. Вік позивача на момент звернення - 46 років.
Враховуючи вищенаведене, 14.08.2025 головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 204050011808 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу та не настанням пенсійного віку - 55 років.
Також, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом: на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років; з 31 грудня 2015 року - не менше 25 років 6 місяців; з 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
До страхового стажу не зараховано:
- періоди навчання відповідно дипломів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оскільки не зазначені періоди навчання;
- період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.07.2000 по 30.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До спеціального стажу не зараховано:
- з 10.10.2017 по 06.08.2025, оскільки відповідно до законодавства спеціальний стаж зараховується до 10.10.2017;
- з 26.08.1999 по 30.08.2002, оскільки посада старшого вожатого не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, також з 01.07.2000 по 30.08.2002 відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 23 роки 05 місяців.
Спеціальний стаж відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788 із змінами згідно із Законом України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» становить 14 років 9 місяців 05 днів станом на 11.10.2017, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, 06.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом із заявою надано необхідні документи.
Відповідно до пункт 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Вищевказану заяву про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.08.2025 №204050011808 "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років" позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж та ненастання пенсійного віку - 55 років (а.с. 7 - 10).
В обґрунтування відмови в призначенні пенсії в рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), особи, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788.
Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії.
Пунктом “е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (із змінами), станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 січня 2016 року - не менше 25 років 06 місяців; до 11.10.2017 року - не менше 26 років 06 місяців.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Згідно статті 24 Закону, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина перша статті 24 Закону).
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком №637, зокрема, трудової книжки.
Пунктом «д» статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими
документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є такі дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком № 637, зокрема, трудової книжки.
Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт З постанови № 794).
З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Заявник на обліку, як отримувач пенсії в органах Пенсійного фонду України не перебуває.
Вік заявника 46 років.
Страховий стаж особи 23 роки 05 місяців.
Спеціальний стаж особи 14 років 09 місяців 05 днів.
До страхового стажу не зараховано навчання відповідно дипломів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оскільки не зазначені періоди навчання.
До страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.07.2000 по 30.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, спірним рішенням відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу та не настанням пенсійного віку - 55 років.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з положеннями статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років які народилися з 1 січня 1971 року.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, положення Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.
Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
Таким чином, на день звернення позивача (06.08.2025) до пенсійного органу із заявою щодо наявності у неї права на призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти, пунктом «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В спірному рішенні зазначено, що пунктом “е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (із змінами), станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 січня 2016 року - не менше 25 років 06 місяців; до 11.10.2017 року - не менше 26 років 06 місяців.
Вік заявника 46 років. Страховий стаж особи 23 роки 05 місяців. Спеціальний стаж особи 14 років 09 місяців 05 днів. До страхового стажу не зараховано навчання відповідно дипломів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оскільки не зазначені періоди навчання. До страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.07.2000 по 30.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, у відзиві на позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначив, що рішенням від 14.08.2025 №204050011808 про відмову в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи станом на 11.10.2017 року.
Суд зазначає, 03 жовтня 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.
Суд зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
У Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що «положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності» (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної» (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018).
Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:
«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
Суд також зауважує, що в постанові Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №240/24/21, в якій розглядалося питання щодо обрахування пільгового стажу станом на час звернення з заявою на призначення пенсії, а не станом на 11 жовтня 2017 року, як зазначено в п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зроблено висновок, що обмеження врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Відтак, суд вважає, що, обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 оформлено трудову книжку від 14.06.1979 НОМЕР_3 .
Згідно з записом №1 у трудовій книжці НОМЕР_3 , 26.08.1999 позивача прийнято на роботу на посаду старшої вожатої Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на підставі наказу №268-к від 09.08.1999 по Балаклійському відділу освіти.
Згідно з записом №2, 30.08.2022 позивача звільнено з посади старшої вожатої Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) на підставі наказу №490-к від 27.08.2002 по Балаклійському відділу освіти.
Пунктом 3 розділу 3 "Соціальний захист" постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі за текстом - Перелік № 909) передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами від 26.09.2002) затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з даним Переліком, правом на призначення пенсії за вислугу років користуються особи, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема і на посадах педагогів організаторів.
Вказаний Перелік не передбачає посад старшої піонервожатої чи старшої вожатої.
Проте, згідно з приміткою 3 до зазначеного Переліку робота на вказаних посадах до 01.01.1992 зараховується до стажу для призначення пенсії.
Згідно з записом №3, 02.09.2002 позивача прийнято на роботу на посаду вихователя Дошкільного навчального закладу №4 комбінованого типу на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №214 від 13.09.2002.
Відповідно до запису №5, 28.10.2010 позивача звільнено з посади вихователя за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №201-к від 14.10.2010.
Згідно з розділом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» правом на призначення пенсії за вислугу років користуються особи, які працювали в дошкільних навчальних закладах всіх типів, зокрема і на посадах вихователів.
Згідно з записом №6, 29.10.2010 позивача прийнято на роботу на посаду вчителя початкових класів Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №246-к від 15.10.2005 та відповідного наказу школи №151-к від 27.10.2010.
Відповідно до запису №7, 31.08.2011 позивача звільнено з посади вчителя початкових класів у зв'язку з закінченням трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України) на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №204-к від 31.08.2011 та відповідного наказу школи №101-к від 31.08.2011.
Згідно з записом №8, 01.09.2011 позивача прийнято на роботу на посаду вчителя початкових класів Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №208-к від 01.09.2011 та відповідного наказу школи №109-к від 01.09.2011.
Відповідно до запису №9, позивачку 01.09.2012 було переведено на посаду педагога-організатора на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №189-к від 31.08.2012 та відповідного наказу школи №112-к від 31.08.2012.
Згідно з записом №10, позивач з 03.09.2012 по 31.05.2013 працював вчителем образотворчого мистецтва за сумісництвом на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №119-к від 01.09.2012 та відповідного наказу школи №85-к від 27.05.2013.
Згідно з записом №11, 01.09.2013 позивача переведено на посаду вчителя початкових класів Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області на підставі наказу Ізюмського міського відділу освіти №188-к від 20.08.2013 та відповідного наказу школи №1211-к від 27.08.2013.
Відповідно до запису №12, 03.09.2018 позивача переведено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області на підставі наказу Управління освіти Ізюмської міської ради №96-к/тр від 31.08.2018 та відповідного наказу школи №62-к/тр від 03.09.2018.
Відповідно до запису №14, 31.01.2023 позивача звільнено за переводом (п.5 ст.36 КЗпП України) на підставі наказу №17/к/тр ВС від 27.01.2023.
Згідно з записом №15 у трудовій книжці, 01.02.2023 позивача прийнято на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Ізюмського ліцею №5 Ізюмської міської ради на підставі наказу №17/к/тр ВС від 30.01.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік №909).
Так, відповідно до розділу 1 Освіта, до професій, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема, належать:
- робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, на посадах: учителі, логопеди вчителі-логопеди вчителі-дефектологи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
- робота у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на посадах директора, його заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Таким чином, на час звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років (06.08.2025) позивач має спеціального трудового стажу більше ніж 25 років, що надає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.»е» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Оскільки спеціальний стаж роботи позивача становить більше 25 років, при цьому вік не має значення, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років як працівник освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ.
В прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.»е» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», періоди її роботи з 26.08.1999 по 06.08.2025.
В спірному рішенні зазначено, що страховий стаж особи 23 роки 05 місяців. Спеціальний стаж особи 14 років 09 місяців 05 днів.
Крім того, у відзиві на позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначив, що рішенням від 14.08.2025 №204050011808 про відмову в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи станом на 11.10.2017 року.
За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання пенсійного органу зарахувати до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, періодів його роботи з 11.10.2017 до 03.09.2018, з 03.09.2018 до 31.01.2023, з 01.02.2023 до 06.08.2025.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000 по 30.08.2002, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV: страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Приписами статті 20 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Крім того, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків за застраховану особу за період з 01.07.2000 по 30.08.2002 не є підставою для не включення відповідних періодів роботи до стажу, що дає право на пенсію за віком.
За таких обставин, період роботи позивача з 01.07.2000 по 30.08.2002 згідно записів трудової книжки від 14.06.1979 НОМЕР_3 належить зарахувати до страхового стажу позивача.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.08.2025 №204050011808 "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років", зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.07.2000 по 30.08.2002 в Морозівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів згідно записів трудової книжки від 14.06.1979 НОМЕР_3 , зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугою років, періодів її роботи з 11.10.2017 до 03.09.2018 на посаді вчителя початкових класів Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області, з 03.09.2018 до 31.01.2023 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області, з 01.02.2023 до 06.08.2025 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Ізюмського ліцею №5 Ізюмської міської ради згідно записів трудової книжки від 14.06.1979 НОМЕР_3 , а також призначити з 06.08.2025 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
З приводу визначення пенсійного органу, на який покладається обов'язок застосувати показник середньої заробітної плати, слід зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління ПФУ “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1», заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи, що заяву про призначення пенсії за вислугу років розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, пенсію позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача, тобто, до Головного управління ПФУ в Харківській області, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи та призначити пенсію за вислугу років.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині, пред'явлені ГУ ПФУ в Харківській області, не підлягають задоволенню.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.08.2025 №204050011808 "Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.07.2000 по 30.08.2002 в Морозівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів згідно записів трудової книжки від 14.06.1979 НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугою років, періодів її роботи з 11.10.2017 до 03.09.2018 на посаді вчителя початкових класів Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області, з 03.09.2018 до 31.01.2023 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Ізюмської міської ради Харківської області, з 01.02.2023 до 06.08.2025 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Ізюмського ліцею №5 Ізюмської міської ради згідно записів трудової книжки від 14.06.1979 НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 06.08.2025 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.