Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
19 березня 2026 року Справа № 520/315/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління МЮ Баранової Яни Олександрівни (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 43316700) про скасування рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління МЮ Баранової Яни Олександрівни про скасування рішення, в якому просить суд:
- скасувати рішення виконавця від 10.09.2025 про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 03.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління МЮ Баранової Яни Олександрівни про скасування рішення - залишено без руху.
Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
11.03.2026 від позивача надійшла заява, в якій зазначив, що на його адресу не надходили матеріали виконавчого провадження, а про спірну постанову він дізнався лише 30.12.2025.
Таким чином, позивач зазначає, що не існує точної дати, з якої суд повинен відраховувати строк звернення до суду і матеріали справи не місять доказів пропуску строку звернення.
Суддя Мороко А.С. у період з 09.03.2026 по 13.03.2026 перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши подану заяву позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що предметом судового оскарження у даній справі є постанова про закінчення виконавчого провадження № 78975569 від 10.09.2025, винесеної старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
До суду з даним позовом позивач звернувся 05.01.2026, надіславши позовну заяву поштовим відправленням.
Як вбачається з матеріалів справи 02.03.2026 через систему "Електронний суд" Харківським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України подано до суду відзив, з якого судом встановлено, що постанову про закінчення виконавчого провадження надіслано позивачу простим поштовим відправленням.
Окрім цього, відповідачем зазначено, що 12.10.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про направлення копій виконавчих проваджень.
На виконання заяви позивача, відповідачем направлено рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача копії постанов, зокрема і стосовно виконавчого провадження №78975569, що підтверджується трек номером (R067027009465) АТ "Укрпошта" про отримання відправлення 30.10.2025.
У зв'язку з наведеним, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в уточненій позовній заяві про те, що про порушення своїх прав він дізнався 30.12.2025 не знаходять свого документального підтвердження в матеріалах справи, а отже позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з даним позовом.
Згідно пояснень, наданих ОСОБА_1 у заяві від 11.03.2026, вбачається, що він не заперечує факту отримання копій виконавчих проваджень, проте зважаючи на великий об'єм отриманих документів позивач вважає, що про прийняття спірної постанови він дізнався 30.12.2025 року.
Одночасно, позивач не вважає, що ним пропущено строк звернення до суду та зазначає, що дати отримання вказаної постанови не існує, матеріали справи не містять відомостей про пропуск строку звернення до суду, а тому заяву про поновлення строку звернення позивач не подає.
З приводу наданих пояснень, суд зазначає, що Верховний Суд в постановах від 12.02.2019 по справі №807/12/18, від 13.05.2019 по справі № 120/4414/18-а визначив, що особа "повинна" була дізнатись слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатись, а не обов'язок особи дізнатись про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатись про те, яке рішення прийнято або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатись про порушення своїх прав.
Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Зокрема, у межах цього спору правовідносини щодо закінчення виконавчого провадження стали стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Утім, позивачем у заяві про поновлення строків звернення до суду не вказано, які саме непереборні та об'єктивні перешкоді або труднощі, які не залежать від волі суб'єкта, унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позову.
Частиною 6 ст.161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За таких обставин, суд зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 03.03.2026, а саме в частині надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку.
Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, з огляду на неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску такого строку, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 6-9, 122, 123, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Х/О Східного міжрегіонального управління МЮ Баранової Яни Олександрівни (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 43316700) про скасування рішення - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Мороко А.С.