Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 березня 2026 р. № 520/31022/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить суд:
1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) № 203950012503 від 27.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020;
3. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до страхового стажу проходження військової служби з 16.06.1988 по 23.05.1998 та період роботи з 18.03.1997 по 08.05.1998;
4. допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення за один місяць;
5. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) подати звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, що порушує права позивача на соціальне забезпечення.
Ухвалою суду від 05.12.2025 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, зазначив, що за результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 16.06.1988 по 23.05.1990, згідно запису трудової книжки від 07.07.1987 серії НОМЕР_2 оскільки записи внесені із порушенням Інструкції № 58 (відсутній номер та дата видачі військового квитка). Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 18.03.1997 по 08.05.1998, оскільки на відтиску печатки при звільненні відсутній код організації. Враховуючи викладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
За відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач, зокрема: з 16.06.1988 по 23.05.1990 проходив військову службу в лавах Радянської армії; з 17.03.1997 по 08.05.1998 працював коптильником в МП "Платон".
20.05.2025 позивач (у віці 55 років) звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку №22-1.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення № 203950012503 від 27.05.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу за Списком №2, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (30 років).
Згідно даного рішення визнаний страховий стаж позивача становить: 27 років 09 місяців 29 днів. Пільговий стаж позивача становить: 13 років 09 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно запису трудової книжки від 07.07.1987 серія НОМЕР_2 : період проходження військової служби з 16.06.1988 по 23.05.1990, оскільки записи внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ, МЮУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993 (відсутній номер та дата видачі військового квитка); з 18.03.1997 по 08.05.1998, оскільки на відтиску печатки при звільненні відсутній код організації. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 203950012503 від 27.05.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 затверджений «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII, у редакції, чинній до 23 січня 2020 року ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, отже втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII. Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 взначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
А саме: "на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Одночасно, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 03.10.2017р., який набрав законної сили 11.10.2017р.) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.
За наведених обставин фактично з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, які регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII.
Згідно із частиною 1 статті 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Такі ж самі положення відтворені в статті 3 Конституції України.
Отже, умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) є: 1) зайнятість повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та проведення атестації робочих місць; 2) факт роботи працівника на посадах, визначених у вказаних нормах до 1 квітня 2015 року; 3) досягнення чоловіками 55 років; 3) у чоловіків наявність стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таке застосування норм права, усуває колізію та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
У спірних правовідносинах, на момент звернення до пенсійного органу позивачу виповнилось 55 років.
За змістом оскаржуваного рішення визнаний пільговий стаж позивача становить: 13 років 09 днів.
Тобто, наявність у позивача необхідного віку та пільгового стажу відповідачем не оспорюється.
Водночас, до загального страхового стажу роботи не зараховані періоди проходження військової служби з 16.06.1988 по 23.05.1990, оскільки записи внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ, МЮУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993 (відсутній номер та дата видачі військового квитка); та з 18.03.1997 по 08.05.1998, оскільки на відтиску печатки при звільненні відсутній код організації.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За змістом частини першої ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Суд також зазначає, що за правилами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Водночас, у період часу до затвердження Інструкції №58 діяв порядок ведення трудових книжок, затверджений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі Інструкція №162), пункти 2.2 та 2.3 якої містять наступні положення (мовою оригіналу): "Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу. В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение... Записи производятся аккуратно, перьевой или шариковой ручкой, чернилами черного, синего или фиолетового цвета."
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Суд зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Разом з цим, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а, викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач, зокрема: з 16.06.1988 по 23.05.1990 проходив військову службу в лавах Радянської армії; з 17.03.1997 по 08.05.1998 працював коптильником в МП "Платон".
Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.
Згідно з п.п. "к" п. 108 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972, до загального стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується будь-яка робота в якості робітника або службовця, незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв. Зокрема, в стаж зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МТБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в установленому порядку.
Наведене повністю узгоджується з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Суд також зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Така правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачем не надано доказів того, що спірні записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для неврахування до страхового стажу вказаних періодів, відображених в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .
Окрім того, відповідачем не висловлено жодних зауважень ані щодо реальності спірних періодів роботи позивача, ані щодо наявності правових підстав для виключення цих періодів із загальної тривалості страхового стажу.
Таким чином, суд приходить до висновків, що до загального страхового стажу позивача, підлягаю зарахуванню спірні періоди проходження військової служби з 16.06.1988 по 23.05.1990 та період роботи з 18.03.1997 по 08.05.1998.
А тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 203950012503 від 27.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .
Стосовно вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. У відповідності до пункту 1 абзацу 1 частини 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди проходження військової служби та роботи, відображені у трудовій книжці позивача.
Водночас, суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов у частині зобов'язання пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком, задоволенню не підлягає.
Разом з цим, враховуючи вищезазначене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від 20.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 16.06.1988 по 23.05.1990 (а не 23.05.1998, як помилково зазначено позивачем у позовних вимогах) та період роботи з 18.03.1997 по 08.05.1998, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд відмовляє, оскільки в цій частині позовні вимоги є передчасними та заявлені на майбутнє, адже пенсія позивачу ще не призначена.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи процесуальне питання щодо негайного виконання рішення суду, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.
Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено статтею 371 КАС України.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд дійшов висновку, що до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов'язання до їх нарахування та виплати.
У випадку заявлення позивачем позовних вимог про стягнення виплат, суд повинен визначити суму стягнення за один місяць, та допустити рішення у цій частині до негайного виконання.
Однак, у межах цієї справи спосіб захисту прав позивача не у формі стягнення недоплачених сум, а у формі зобов'язання відповідача здійснити певні дії.
Враховуючи вказані мотиви, суд дійшов висновку, що ухвалене у цій справі рішення суду не підлягає негайному виконанню.
Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Наразі, судом з матеріалів справи не виявлено наявності підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у даній справі.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, позивач в подальшому не позбавлений права подати до суду відповідну письмову заяву в порядку ст. 382 КАС України за наявності відповідних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з урахуванням викладено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до положень статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) № 203950012503 від 27.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 16.06.1988 по 23.05.1990 та період роботи з 18.03.1997 по 08.05.1998, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат в розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 27 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 18.03.2026, з урахуванням наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з'єднання, безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко