Справа № 500/765/26
19 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16 лютого 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Костишина Василя Михайловича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01.01.2026 позивачу як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 особі, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2026 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивач зазначає, що у порушення наведеної норми відповідачем не здійснюється нарахування та виплата додаткової пенсії як особі, що має інвалідність ІІ групи та віднесена до 1 категорії. При цьому, на звернення щодо здійснення нарахування та виплати такої додаткової пенсії відповідач листом від 29.01.2026 відповів відмовою, яку позивач вважає протиправною. З огляду на викладене та посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.11.202 у справі №580/5022/24, позивач просить задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області одночасно з відзивом на позовну заяву надати до суду докази, що стосуються предмета спору, у тому числі інформацію (довідку) про розмір та складові пенсії, що нарахована та виплачується ОСОБА_1 з 01.01.2026.
17.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ). Також позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), у зв'язку з чим користується пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ). Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210). Вказаним Порядком передбачено, що для осіб, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Оскільки до пенсії позивачу встановлено підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2595 грн) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому відповідач вважає, що для встановлення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає правових підстав.
Інших заяв, у тому числі по суті, до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 . (а.с.8)
Крім того, згідно інформації, наведеній у протоколі про перерахунок пенсії від 21.12.2025, ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи, встановленою з 19.05.2022 довічно з причин каліцтва/захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС (в період проходження військової служби), а також має статус особи, прирівняний до інваліда війни.
Згідно відомостей цього ж протоколу від 21.12.2025 ОСОБА_1 з 01.01.2026 здійснюється нарахування та виплата пенсії по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 20689,07 грн, у тому числі підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи у розмірі 40% в сумі 1038,00 грн.
13 січня 2026 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Тернопільській області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2026 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум. (а.с.6)
Листом від 29 січня 2026 року №1104-586/К-02/8-1900/26 Головне управління ПФУ в Тернопільській області, посилаючись на положення Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 (далі - Порядок №1210), відмовив позивачу з тих підстав, що позивачу за його вибором встановлено підвищення особі, прирівняної до інвалідів війни ІІ групи. (а.с.7)
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплати з 01.01.2026 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ).
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції:
«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.»
Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок № 1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), особам, що належать до категорії 1, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які є особами з інвалідністю ІІ групи встановлюється щомісячна додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 379,60 грн; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, інвалідам II групи - 227,76 гривні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 Порядок №1210 доповнено також пунктом 15-1, згідно якого особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не заперечується статус позивача як особи з інвалідністю ІІ групи, якій заподіяна шкода здоров'ю та яка віднесена до 1 категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи та, як наслідок, його право на додаткову пенсію згідно статті 50 Закону №796-ХІІ.
При цьому, відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії згідно статті 50 Закону №796-ХІІ відповідач послався на положення пункту 15-1 Порядку №1210 та зазначив, що за наявності у позивача права на підвищення до пенсії, як інваліда армії, прирівняного до інваліда війни ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», нарахуванню та виплаті підлягає тільки один з цих видів соціальних гарантій.
Отже, ключовим питанням у даній справі є наявність підстав для застосування положень пункту 15-1 Порядку №1210 при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на нарахування та отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, віднесеної до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, одночасно за умови отримання позивачем підвищення до пенсії згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд зазначає, що питання застосування положень статті 50 Закону №796-ХІІ було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №580/5022/24.
Так, у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 Верховний Суд, надаючи правову оцінку положенням статті 50 Закону №796-ХІІ у різних редакціях, зазначив наступне:
«Змінивши Законом № 76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров'ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що внесені Законом № 76-VIII зміни до статті 50 Закону № 796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, і в згаданій вище постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи цю справу, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов'язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, констатує, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід'ємну складову позитивного обов'язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв'язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.
Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначає, що до правовідносин, пов'язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю норми статті 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96-ВР.
За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі № 813/5002/17, від 16.06.2022 у справі № 644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
У зв'язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні:
1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід'ємну складову позитивного обов'язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв'язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;
2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.»
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, наведеною нормою передбачено імперативний припис, згідно якого суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах.
При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на позиції окремих суддів Верховного Суду, викладені в окремій думці по справі №580/5022/24, оскільки за положеннями частини п'ятої статті 242 КАС України міркування, зазначені в окремій думці судді Верховного Суду, за наявності прийнятої колегією суддів постанови, не мають визначального значення для судів нижчих інстанцій.
Отже, повертаючись до обставин даної справи та застосовуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.
З огляду на викладене відмову відповідача у здійсненні такого нарахування та виплати слід визнати протиправною, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Визначаючи ефективний спосіб поновлення порушених прав ОСОБА_1 суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити позивачу нарахування та виплату з 01.01.2026 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Враховуючи, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому відсутні підстави для розподілу понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в нарахуванні та виплаті з 01.01.2026 ОСОБА_1 як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 особі, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2026 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.