Справа № 500/174/26
19 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у колгоспі імені Лесі Українки у 1991, 2001, 2002 роках;
зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі імені Лесі Українки у 1991 році;
зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі імені Лесі Українки у 2001, 2002 роках та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позов обґрунтований тим, що позивач після продовження інвалідності звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.10.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку відсутністю необхідного стажу - 11 років. Не погоджуючись з таким рішенням, представником позивача було подано скаргу. 28.11.2025 відповідач виніс рішення, яким частково задовольнив скаргу, зарахувавши ОСОБА_1 період роботи в колгоспі імені Лесі Українки за 1997 рік. Разом із тим, відмовив у зарахуванні страхового стажу за 1991, 2001-2002 роки, мотивуючи тим, що в трудовій книжці колгоспника відсутні підписи осіб, які посвідчують записи про роботу, а в довідці № 28 відсутні накази про прийняття та звільнення. Також відповідач зазначив, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про періоди роботи у 2001 та 2002 роках.
Представник позивача не погоджується з такою відмовою відповідача та стверджує, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії. У випадку наявності сумніву в органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих ОСОБА_1 документів, в нього було право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до колгоспу імені Лесі Українки, де працював позивач, із відповідними запитами, чого ним зроблено не було. Вказує, що посилання пенсійного органу на мінімальний вік прийняття на роботу - 14 років, не спростовує виконання ОСОБА_1 роботи в колгоспі імені Лесі України в період канікул, а саме з 01 липня по 01 серпня 1991 року. При цьому вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
10.02.2026 від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив, в якому представник відповідача з посиланням на пенсійне законодавство проти позову заперечує та зазначає, що у зв'язку з відсутністю страхового стажу у позивача відсутнє право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). 11.12.2025 було винесено нове рішення на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2025, згідно з яким зараховано до страхового стажу період роботи за 1997 рік. На момент періоду з 01.07.1991 по 01.08.1991 позивачу виповнилося лише 11 років. Законодавство, що діяло у 1991 році, не передбачало жодних умов, за яких 11-річна дитина могла б набути статус працівника або члена колгоспу з оформлення трудових відносин, тому запис у довідці №28 від 12.10.2022, що суперечить закону (в частині віку), не може створювати правових наслідків у вигляду страхового стажу. Період роботи у 2001 та 2002 роках відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 10.12.1997 не зараховано до страхового стажу, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.
В задоволені позовних вимог просить відновити повністю (а.с.40-43).
Також представником відповідача надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.52-95).
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №263/25/2898/Р від 08.10.2025 продовжено третю групу інвалідності на 3 роки (а.с.14-17).
09.10.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по інвалідності, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.82-84).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого від 16.10.2025 №192350011374 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.19-20).
На вказане рішення про відмову у призначенні пенсії представником позивача на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області подано скаргу (а.с.62-63).
Начальником ГУ ПФУ в Запорізькій області винесено рішення про результат розгляду скарги від 28.11.2025 за №23969-26050/В-03/8-0800/25, яким скаргу ОСОБА_1 в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі імені Лесі Українки задоволено частково, рішення від 16.10.2025 №192350011374 - скасовано. Зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі імені Лесі Українки у 1997 році та винести нове рішення, з урахуванням результатів розгляду даної скарги (а.с.11-13).
Надалі, на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2025 №192350011374, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення від 11.12.2025 №192350011374, яким позивачу також відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 46 років 1 місяць 8 днів, страховий стаж заявника складає 7 років 1 місяців 9 днів, що додатково підтверджується розрахунком стажу (а.с.52).
За змістом оскаржуваного рішення за доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи в колгоспі імені Лесі Українки, ТОВ «ім. Лесі Українки»:
з 01.07.1991 по 01.08.1991 відповідно до довідки №28 від 12.10.2022, оскільки особа не досягла 14-річного віку;
з 2001 по 2002 роки відповідно до записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 10.12.1997, оскільки згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період (а.с.85-86).
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі імені Лесі Українки у 1991, 2001, 2002 роках, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.
Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку колгоспника №6 від 10.12.1997, яка містить такі записи щодо спірних періодів його роботи в колгоспі імені Лесі Українки, ТОВ «ім. Лесі Українки», зокрема про виконання річного мінімуму трудової участі в господарстві та встановлений мінімум трудової участі на рік:
рік / кількість відпрацьованих людиноднів за рік / установлений мінімум трудоднів
1991 / 19 / -,
2001 / 37 / 200,
2002 / 7 / 200.
Запис про звільнення з роботи засвідчені підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємства, вказані документи, на підставі яких внесено відповідний запис (а.с.21).
Відповідно до довідки СТОВ «ім.Лесі Українки» рішенням загальних зборів уповноважених колгоспників від 16.02.1991 протокол №1 колгосп імені Лесі Українки було перейменовано в КСГП ім.Лесі Українки, а 07.02.2000 протокол №2 КСГП ім.Лесі Українки перейменовано в ТОВ «ім.Лесі Українки» (а.с.22).
Також на підтвердження трудової діяльності в колгоспі позивачем надано довідку СТОВ «ім.Лесі Українки» №28 від 12.10.2022, яка додатково свідчить про трудову участь ОСОБА_1 протягом частини спірного періоду та містить такі ж відомості про вироблену кількість трудоднів, що й трудова книжка колгоспника. Вказану довідку видано на підставі книг по оплаті праці, зокрема, за 1991 рік (а.с.23).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого у розділі ІV «Відомості про роботу» вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V «Трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Записи трудової книжки колгоспника відповідають наведеним правовим нормам та містять належні та достатні відомості для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу роботи у колгоспі.
Як вже зазначав суд, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Період роботи в колгоспі імені Лесі Українки з 01.07.1991 по 01.08.1991 відповідно до довідки №28 від 12.10.2022 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки особа не досягла 14-річного віку.
Відповідно до статті 188 Кодексу законів про працю Української РСР не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Судом встановлено, що в період роботи Вальчака з 01.07.1991 по 01.08.1991 в колгоспі імені Лесі Українки йому виповнилося повних 11 років. Слід відзначити, що позивач працював в літній період, тобто у вільний від навчання час під час літніх канікул.
Наявними матеріалами справи підтверджено роботу позивача у 1991 році в колгоспі імені Лесі Українки протягом 19 людиноднів з виплатою йому заробітної плати, а тому суд не вбачає підстав для незарахування цієї кількості днів виходу на роботу до страхового стажу.
При цьому цей страховий стаж підтверджується належними і допустимими доказами такими як записи трудової книжки колгоспника та довідкою СТОВ «ім.Лесі Українки» №28 від 12.10.2022, виданою на підставі книг по оплаті праці, зокрема, за 1991 рік.
При цьому недосягнення позивачем на час виконання окремих робіт у колгоспі віку 14 років, з якого трудове законодавство передбачає прийому на роботу, на думку суду, не може бути перешкодою для зарахування до страхового стажу періоду, коли особа виконувала роботу та отримувала заробітну плату на рівні з робітниками та членами колгоспу.
Аргументи відповідача про те, що запис у довідці №28 від 12.10.2022, який відповідає відомостям трудової книжки колгоспника позивача, не може створювати правових наслідків у вигляду страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Період роботи позивача у 1991 році 19 (людиноднів) у колгоспі імені Лесі Українки підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо періоду роботи у 2001 та 2002 роках в колгоспі імені Лесі Українки та мотивації відповідача про відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то суд зазначає наступне.
З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому період до 01.01.2004 підлягає до зарахування до страхового стажу незалежно від сплати страхових внесків при умові підтвердження трудової діяльності належними та допустимими доказами.
Отже, період роботи позивача у 2001 та 2002 роках в колгоспі імені Лесі Українки підлягає зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше, та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана відповідачу. Додаткового підтвердження про сплату страхових внесків до 01.04.2004 пенсійне законодавство не вимагало.
За наявності належних записів трудової книжки про роботу у 2001 та 2002 роках в колгоспі імені Лесі Українки, позивач не має обов'язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу для її зарахування до страхового стажу. Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, цей період роботи має бути врахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Стосовно порядку зарахування такого стажу в колгоспі, то такий підлягає зарахуванню позивачу з урахуванням трудової участі в господарстві та при виконанні встановленого мінімуму трудової участі або не виконанні такого з поважних причин, зараховується весь період роботи.
Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У даному випадку відомості трудової книжки, а також довідка з відомостями про кількість відпрацьованих трудоднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі до страхового стажу позивача.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у колгоспі імені Лесі Українки у 1991, 2001, 2002 роках. Разом з тим, у цьому випадку права позивача порушенні не діями, а рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 11.12.2025 №192350011374 (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2025 №192350011374), яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи в колгоспі імені Лесі Українки.
Нормами як Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, передбачена обов'язковість прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення за результатом розгляду заяви особи про призначення пенсії, яке видається або направляється особі.
За таких обставин, з урахуванням повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких вирішується питання про призначення пенсії або приймається рішення про відмову в такому призначенні, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 11.12.2025 №192350011374 (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2025 №192350011374) про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025, зарахувавши до його страхового стажу трудову діяльність у колгоспі імені Лесі Українки у 1991, 2001, 2002 роках з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Саме на такий спосіб захисту при вирішенні спору щодо зарахування страхового стажу (через повторний розгляд заяви позивача) вказав Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.02.2026 у справі № 500/7051/24.
Водночас до задоволення не підлягає позовна вимога про зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки представником позивача у позовній заяві взагалі ніяким чином не обгрунтовано дану вимогу, в тому числі, не зазначено які саме зміни необхідно внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що позбавляє можливості суд належним чином дослідити дане питання. Окрім того, спору стосовно невнесення зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування між сторонами не має, таке питання відповідачем не розглядалося, бо не ініціювалося позивачем.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Запорізькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 15.01.2026 (а.с.35).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158 Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.12.2025 №192350011374 (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2025 №192350011374) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025, зарахувавши до його страхового стажу трудову діяльність у колгоспі імені Лесі Українки у 1991, 2001, 2002 роках з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.