19 березня 2026 року м. Рівне№460/2052/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_2 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_2 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що матір позивача - ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд - немає. Тому позивач звернувся до командира з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Однак, за результатом розгляду рапорту відповідачем відмовлено у його реалізації, посилаючись на те, що позивач не підтвердив відсутності у своєї матері інших членів сім'ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення, або що є документи, які підтверджують, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду- за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Позивач наголошує, що він є єдиним членом сім'ї своєї матері, що може здійснювати постійний догляд за нею. Вважає відмову протиправною, а тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що солдат ОСОБА_1 подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 у якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за його матір'ю ОСОБА_4 , яка має інвалідність другої групи та потребує постійного стороннього догляду та нагляду, а інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення не має. Однак відповідачем було відмовлено у задоволенні рапорту, у зв'язку з відсутністю законних підстав для звільнення з військової служби, а саме до рапорту не було долучено документів, які б засвідчували інвалідність І або ІІ групи особи другого ступеня споріднення, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За таких обставин право на звільнення з військової служби у ОСОБА_1 за абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» відсутнє. За наведеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що відповідач відмовляючи у задоволенні рапорту, діяв протиправно. Позивач просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 22.04.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 включено до списків особового складу військової частини та призначено на посаду стрільця 1 відділення охорони 4 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ., на даний час, проходить військову службу на посаді номера обслуги 2 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетного - артилерійського взводу роди вогневої підтримки військової частини НОМЕР_3 .
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/014323201 від 30.09.2025, адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 70/25/673/В від 04.09.2025 року є особою з інвалідністю ІІ (другої) групи (інвалідність встановлена безстроково).
Згідно з висновком, який дійсний до 15.05.2026, ЛКК виданого КНП Здолбунівський центр ПМД» Здолбунівської міської ради № 286 від 15.05.2025 (форма 080-4/о ОСОБА_4 потребує послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 28.11.2025 комісією з представників від ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено обстеження сімейно-майнового стану ОСОБА_1 та встановлено, що на день перевірки сім'я військовослужбовця складається: з військовослужбовця ОСОБА_1 , матері ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю II групи. Відповідно до свідоцтва НОМЕР_4 батько військовослужбовця ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 є єдиною дитиною. Члени сімї другого ступеня споріднення: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Згідно поданих до заяви документів та наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_8 має малолітню дитину ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 має малолітню дитину ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Під час перевірки сімейного стану військовослужбовця було виявлено, що умови для проживання малолітніх дітей за адресою проживання ОСОБА_4 відсутні.
31.12.2025 позивач звернувся з рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 в якому він просить звільнити його з військової служби у відставку Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі того, що матір, ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю II групи внаслідок загального захворювання та потребує постійного стороннього догляду та нагляду, а інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення, які можуть здійснювати такий догляд - відсутні.
За результатами розгляду рапорта, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт, якою рапорт залишено без задоволення, оскільки встановлено наявність інших осіб другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_4 .
Як підставу для відмови у задоволенні рапорта зазначено, що під час розгляду рапорту стосовно звільнення військової служби Вх. №5/18/12492 від 31.12.2025 позивачем додано до рапорту як додаток, а саме акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28.11.2025 затверджений ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 в якому зазначено що присутні члени сім'ї другого ступеня споріднення тобто доньки позивача ОСОБА_12 на ОСОБА_13 та ОСОБА_9 . Однак абзац 13 пункт 3 частина 12 стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок військову службу" передбачає що військовослужбовець має право на звільнення для догляду за батьками, якщо відсутні перший та другий ступінь споріднення, або якщо вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відтак відсутні підстави для прийняття позитивного рішення військовою частиною НОМЕР_1 щодо звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Вважаючи порушеним своє право на звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України “Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною третьою цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до пп. г) п. 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У редакції чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац 13).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170).
Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
Судом встановлено, та підтверджується відповідачем у відзиві, що позивачем до рапорту було долучено такі документи:
1.Нотаріально посвідчені копії щодо родинних зав'язків, стану здоров'я матері.
2.Копію висновку ЛКК виданого КНП Здолбунівський центр ПМД» Здолбунівської міської ради № 286 від 15.05.2025.
3. Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 28.11.2025;
Командиром військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки не підтверджено відсутність у ОСОБА_4 інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) або якщо є документи, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
У відзиві відповідач зазначає, що з атку обстеження сімейного стану військовослужбовця встановлено наявність в нього повнолітніх дітей (внуків ОСОБА_4 ) щодо яких не надано жодних документів про їх неможливість здійснювати догляд.
Позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своєю матір'ю особою з інвалідністю ІІ групи.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за вказаною підставою є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, яким є, зокрема, спільне проживання.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем: наявність у матері позивача - ОСОБА_4 (підтверджено родинні зв'язки), яка є особою з інвалідністю II групи станом на дату подання рапорту (підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК) та необхідність здійснювати постійний догляд за нею (наявний висновок ЛКК закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді), відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення. Чоловік ОСОБА_4 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .
В даному випадку спірним є факт наявності/відсутності у матері позивача - ОСОБА_4 інших членів сім'ї другого ступеня споріднення (зокрема, онуків) щодо можливості здійснення постійного догляду за нею.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Суд зазначає, що абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об'єктивну неможливість виконання такими членами сім'ї, зокрема другого ступеня споріднення обов'язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об'єктивно існуючих причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що “відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж “юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.
Щодо членів сім'ї ОСОБА_4 другого ступеня споріднення, то з акту перевірки сімейного стану ОСОБА_1 видно, що у позивача є двоє повнолітніх дітей ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які відповідно, приходяться внуками ОСОБА_4 .
Як встановлено судом, згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 13.10.2025 №2025/014970113, адреса місця проживання ОСОБА_4 є: АДРЕСА_2 .
Згідно з актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 28.11.2025 комісією з представників від ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено обстеження сімейно-майнового стану ОСОБА_1 та встановлено, що мати проживає сама, самостійно без сторонньої допомоги не може переміщатись та доглядати за собою.
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_4 батько військовослужбовця ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 є єдиною дитиною.
Члени сімї другого ступеня споріднення: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Згідно поданих до заяви документів та наданих пояснень вбачається, що
ОСОБА_8 має малолітню дитину ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного Фонду України в Рівненські області, як отримувач допомоги при народженні дитини (щомісячна виплата) з 01.07.2025 року по 31.01.2028 року. Зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3 в будинку батьків чоловіка. Можливості забрати бабусю ОСОБА_4 за місцем задекларованого проживання немає.
ОСОБА_9 має малолітню дитину ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), за даними «Сдиної інформаційної системи соціальної сфери» перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного Фонду України, як отримувач допомоги при народженні дитини з 01.09.2024 року по 30.09.2027 року. Зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_4 в будинку разом із батьками чоловіка. Загалом за даною адресою зареєстровані та проживають 6 осіб. Таким чином, відсутня можливість забрати бабусю ОСОБА_4 за місцем задекларованого проживання. Під час перевірки сімейного стану військовослужбовця було виявлено, що умови для проживання малолітніх дітей за адресою проживання ОСОБА_4 відсутні.
Тобто, бабуся ОСОБА_4 і онуки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не проживають разом, що на переконання суду, свідчить про відсутність можливості у онуків здійснювати постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_4 , особою з інвалідністю ІІ групи.
Таким чином, суд вважає, що лише юридична наявність члена сім'ї першого та/або другого ступеня споріднення ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні іншого військовослужбовця, оскільки такий член сім'ї не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд.
Так, з урахуванням вищенаведених норм та встановлених обставин слідує, що сім'я ОСОБА_4 складається лише з її сина. Родичі особи з інвалідністю, які не проживають разом із нею, не є членами її сім'ї.
При цьому суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 266 СК України, повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Водночас, поняття “обов'язку утримання» та “обов'язку здійснення постійного догляду» не є тотожними. Утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Матеріали справи не містять достатніх доказів щодо наявності членів сім'ї другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою матір'ю позивача.
Отже, позивачем доведено, що окрім нього, інших членів сім'ї, які спільно проживають та могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_4 , немає.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач надав відповідачу та до суду достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_4 - особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім'ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що станом на дату подання рапорту позивач мав право на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільнення з військової служби є протиправною.
Водночас, суд не може залишити поза увагою той факт, що позивач до позовної заяви надав додаткові документи, зокрема, що стосуються його дітей (онуків ОСОБА_4 ), які відповідач не розглядав, а лише з Акта перевірки сімейного стану позивача встановив, що в нього є діти.
При цьому, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затв. Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Водночас суд зазначає, що відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, інформація щодо дітей військовослужбовця мала б бути в його особовій справі.
При цьому суд звертає увагу, що право долучати до матеріалів справи докази на підтвердження своїх доводів надається особі на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду.
Зважаючи на те, що судом встановлено передчасність відмови у звільненні позивача з військової служби, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною відмови військової частини у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та зобов'язання відповідача з урахуванням висновків суду, повторно розглянути рапорт з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду та прийняти за результатами розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19 березня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Суддя В.В. Щербаков