18 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1638/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.02.2026 року № 262740012495;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести та виплатити з 30.01.2026 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 23.01.2026 року № 10-021 та № 10-020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 січня 2026 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України щодо переходу із пенсії за віком на інший вид пенсії, призначення пенсії за віком, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII з урахуванням довідок про заробітну плату від 23.01.2026 року № 10-021 та № 10-020.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області “Про відмову в перерахунку» №262740012495 від 06 лютого 2026 року відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону №889-VIII згідно заяви від 30 січня 2026 року. За матеріалами електронної пенсійної справи стаж на посадах віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016 становить 01 рік 09 місяців 11днів. Отож, станом на 01.05.2016 рік заявник на посадах державної служби не працювала та не набула стажу державної служби до 01.05.2016 достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону №889-VIII.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий 07.04.1998.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, що не заперечується сторонами у справі.
Позивача з 02.11.1995 було призначено на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб, прийнято присягу державного службовця у Державної податкової інспекції по Шевченківському району м. Києва, з 23.09.1996 переведена на посаду старшого державного податкового інспектора, з 26.11.1996 переведена на посаду старшого податкового інспектора відділу прямих і непрямих податків з держпідприємств, банків та фінансових установ, 01.02.1997 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 3 рангу, з 01.04.1998 призначена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу прямих і непрямих податків та відрахувань до цільових фондів з державних підприємств, 01.02.2000 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 2 рангу, з 07.09.2001 призначена на посаду головного державного податкового інспектора, з 01.02.2002 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу прямих і непрямих податків управління оподаткування юридичних осіб, 02.02.2004 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби 1 рангу, з 01.12.2005 переведена на посаду головного державного податкового інспектора сектору адміністрування податку на прибуток державних підприємств з іноземними інвестиціями відділу оподаткування юридичних осіб, 01.02.2007 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 3 рангу, з 09.01.2007 переведена на посаду заступника начальника відділу адміністрування податку на прибуток державних підприємств з іноземними інвестиціями відділу оподаткування юридичних осіб, з 13.03.2012 переведена на посаду заступника начальника відділу адміністрування податку на прибуток державних підприємств, бюджетних організацій, товариств, громадських формувань та фінансових установ, підприємств з іноземними інвестиціями управління оподаткування юридичних осіб, з 14.06.2013 призначена на посаду головного державного інспектора відділу моніторингу оподаткування суб'єктів малого та середнього підприємництва управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій. 14.06.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця, 26.12.2013 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІІ рангу, з 12.08.2014 переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу моніторингу оподаткування суб'єктів малого та середнього підприємництва управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій, з 06.03.2015 переведена на посаду головного державного інспектора відділу моніторингу сплати податкових зобов'язань управління оподаткування юридичних осіб, з 03.02.2016 переведена на посаду головного державного інспектора відділу моніторингу сплати податкових зобов'язань управління податків і зборів з юридичних осіб, з 03.01.2017 переведена на посаду заступника начальника відділу моніторингу сплати податкових зобов'язань управління податків і зборів з юридичних осіб, з 25.05.2017 переведено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб, з 28.08.2019 переведено на посаду головного державного ревізора -інспектора відділу камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток управління адміністрування податків з юридичних осіб, 28.08.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця, з 02.09.2020 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток управління податкового адміністрування юридичних осіб, з 15.01.2021 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток та звітності неприбуткових установ і організацій управління адміністрування юридичних осіб, 07.07.2022 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток та звітності неприбуткових установ і організацій управління оподаткування юридичних осіб, з 12.12.2024 по 31.12.2025 працювала на посаді головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у галузі неспеціалізованої оптової торгівлі управління оподаткування юридичних осіб, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .
23.01.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві видано довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №10-021 від 23.01.2026. Дана довідка видана ОСОБА_1 про те, що вона працювала в Головному управлінні ДПС у м. Києві на посаді головного державного інспектора, заробітна плата станом на січень 2026 року становить: посадовий оклад - 16400,00 гривень, надбавка за ранг (6 ранг) - 500,00 гривень, надбавка за вислугу років (30%) (за стаж державної служби 30 років) - 4920 гривень, усього - 21820,00 гривень.
23.01.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві видано довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) №10-020 від 23.01.2026. Дана довідка видана ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10,12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII “Про державну службу» про те, шо надбавки, премії та інші виплати за період з 01.01.2021 по 31.12.2025
30 січня 2026 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та зарахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №10-021, № 10-020.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262740012495 від 06 лютого 2026 року було відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII згідно заяви від 30 січня 2026 року.
В обгрунтування вказаного рішення зазначено, що стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 01 рік 09 місяців 11 днів. Отож, станом на 01.05.2016 рік заявник на посадах державної служби не працював та не набув стажу державної служби до 01.05.2016 достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону №889-VIII.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII,
Предметом спору є відмова відповідача, оформлена рішенням, у переведенні позивача із пенсії за віком на інший вид пенсії за віком, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-УІІІ та статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а також зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком, відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах місцевого самоврядування, і обчисливши таку пенсію як особі, яка станом на 01.05.2016 має стаж роботи на посаді, віднесеній до категорій посад державної служби більше 10 років, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, а розмір пенсії призначити та обрахувати на підставі довідок про заробітну плату від 23.01.2026 року № 10-021 та № 10-020, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум з 30 січня 2026 року.
Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області “Про відмову в перерахунку» №262740012495 від 06 лютого 2026 року протиправними, звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, ромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Щодо порядку призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 3723-XII.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 3723-XII (далі-Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування..
Відповідно до частини 1 статті 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 8 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 31 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2016 №622 (далі-Порядок №622), передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Пунктом 4 Порядку №622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до п.5 Порядку № 622, довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII “Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції на час спірних правовідносин, далі - Порядок №22-1), передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За приписами п. 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Щодо проходження служби в органах державної податкової служби.
Згідно зі ст.46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XI).
01.05.2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37 цього Закону, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено " Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03 травня 1994 року, чинною до набрання чинності Законом №889-VIII - 01 травня 2016 року), затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби /надалі - Порядок №283/.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України “Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII /надалі - Закон №509-XII/, а з 12 серпня 2012 року Податковий кодекс України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша та четверта статті 15 Закону №509-XII).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ, щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Крім того, частиною вісімнадцятою статті 37 Закону України №3723-XII встановлено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Нормами абзаців 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то висновок судів першої й апеляційної інстанцій про те, що, враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Судом встановлено, що позивач станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) обіймала посаду головного державного інспектора у Головному управлінні ДФС у м. Києві.
Отже, до 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
1) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
2) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Зазначене вище спростовує доводи органу Пенсійного фонду України про те, що стаж роботи на посаді в органах податкової служби не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17
Судом встановлено, що позивач у період з 02.11.1995 по 31.12.2025 працювала в органах державної податкової служби.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 01.02.1994) Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
За визначенням статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 14.02.1998) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 N 509-XII (у редакції, що діяла з 01.01.2011) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05.07.2012 №5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі "Статтею 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби 344.1. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України "Про державну службу".
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що до стажу державної служби ОСОБА_1 підлягає зарахуванню робота (служба) на посадах в органах державної податкової служби з 02.11.1995 по 31.12.2025.
Отже, станом на 01.05.2016, стаж державної служби позивача складав понад 10 років.
Тому, вказаний стаж має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» позивач мала стаж державної служби понад 10 років станом на 01.05.2016, а тому набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу», тобто зберіг право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Суд зауважує, що частина 1 статті 37 Закону № 3723-XII не містить будь-яких інших умов, необхідних для призначення пенсії за віком відповідно до вимог цього Закону.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, що у свою чергу свідчить про те, що позивач має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV.
Отже, зважаючи на те, що позивач досяг встановленого пенсійного віку та має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Звернувшись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою 30 січня 2026, позивач додав до неї з довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №10-021 від 23.01.2026 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) № 10-020 від 23.01.2026 року, виданих виконавчим Головним управлінням ДПС у м. Києві,
Заяву позивача про переведення на інший вид пенсії разом з поданими документами прийняті Решетилівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України без будь-яких зауважень щодо достатності документів та їх змісту.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області “Про відмову в перерахунку» №262740012495 від 06 лютого 2026 року відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII згідно заяви від 30 січня 2026 року.
Стосовно позовної вимоги позивача зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум з 30 січня 2026, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30 січня 2026 про перехід на інший вид пенсії, оскільки суд не в праві втручатися у виключну компетенцію Пенсійного фонду та його територіальних органів в питаннях призначення пенсії.
Також суд не вбачає підстав для зазначення переліку документів, на підставі яких підлягає призначенню пенсія позивачу, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", оскільки врахування тих чи інших документів, поданих для призначення (переведення) пенсії, є повноваженням відповідача, а суд не може перебирати на себе функції іншого органу державного органу.
Зазначена позовна вимога розмір пенсії призначити та обрахувати на підставі довідки про складові заробітної плати державного службовця для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №10-021 від 23.01.2026, та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 10-021 від 23.01.2026, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум з 30 січня 2026 є передчасною, оскільки стосується розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав права позивача на пенсію державного службовця, адже за результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблений висновок про те, що позивач не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця не здійснене, і питання щодо обчислення розміру пенсії та виплати заборгованості, яка виникне у зв'язку з цим, на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 12 вересня 2023 року у справі №560/8328/22.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись ст. 9, 245 КАС України, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд висновує те, що адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262740012495 від 06 лютого 2026 року про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 30 січня 2026 про перехід на інший вид пенсії на пенсію за віком, відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу» та статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши позивачу до стажу державної служби періоди його роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах державної податкової служби з 02.11.1995-01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) з урахуванням висновків суду.
Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повинне повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків даного судового рішення, оскільки дана процедура переведення позивача на інший вид пенсії на підставі оспрорюваного рішення не була завершена остаточно.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, Полтавська область м. Полтава , вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262740012495 від 06 лютого 2026 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 30 січня 2026 про перехід на інший вид пенсії на пенсію за віком, відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу» та статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши позивачу до стажу державної служби періоди його роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців в органах державної податкової служби з 02.11.1995-01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. (тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза