Справа № 420/5317/26
19 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 25.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони), в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час призупинення військової служби, за період з 01.05.2022 по 30.12.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення та премії за час призупинення військової служби, за період з 01.05.2022 по 30.12.2024 включно та нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та з урахуванням раніше виплачених сум;
3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000 гривень в місяць за період з 01.05.2022 по 30.09.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000 гривень в місяць за період з 01.05.2022 по 30.09.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обгрунтування позовних вимого ОСОБА_1 зазначив, що він з 29.11.2016 по 30.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 де підчас проходження служби Позивач при виконанні бойових завдань в АДРЕСА_3 , а саме в травні 2022 року потрапив в полон з якого був звільнений 30.12.2024 та після цього був переведений до інших підрозділів, та з 31.01.2025 по 30.07.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та в подальшому був виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 у зв'язку із звільнення в запас Збройних Сил України.
Після звільнення з військової служби представником Позивача було направлено запит до військової частини НОМЕР_5 про надання документів, в тому числі щодо повноти нарахування та виплати грошового забезпечення за весь період служби з відображенням розміру прожиткового мінімуму, який застосовувався при розрахунку. Листом за №09/3692-25-Вих від 22.09.2025 Відповідачем було надано витяг з наказу про зарахування до списків особового складу, архівні відомості щодо щорічно нарахованого грошового забезпечення за 2016 - 2022 роки. При цьому військова частина НОМЕР_5 обмежилася доводом, що всі нарахування грошового забезпечення проведені в повному обсязі і те що нарахування грошового забезпечення здійснювалось з врахування прожиткового мінімуму розміром 1762 грн. Також було зазначено, що з травня 2022 року по день виключення зі списків (30.12.2024) грошове забезпечення Позивача не нараховувалося, у зв'язку з призупиненням йому військової служби.
В свою чергу, також Позивачем було з'ясовано, що кримінальне провадження №42022052120000507 за ознаками ч.4 ст.408 КК України постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіальним управлінням ДБР, розташованому у місті Краматорськ 31.12.2024 було закрито, у зв'язку з відсутністю в діях Позивача ознак складу кримінального правопорушення.
З метою поновлення прав Позивача представником Позивача до військової частини НОМЕР_5 було подано повторний адвокатський запит до якого було долучено засвідчені копії постанови про закриття кримінального провадження та довідка про перебування в полоні з проханням нарахувати та виплати Позивачу грошового забезпечення в повному обсязі за весь період призупинення служби. З наявної інформації в наданих Відповідачем розрахунків нарахованих сум за спірний період, які були отримані в рамках розгляду судової справи №420/33728/25 вбачається, що за період з 01.05.2022 по 30.12.2024 Позивачу не в повному розмірі нараховано та виплачене грошове забезпечення з урахуванням перебування Позивача в полоні з 01.05.2022 по 30.12.2024.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 27.02.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.03.2026 від представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив (вх. №ЕС/28174/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог.
Разом із вказаним відзивом, в якості додатку долучено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням строків звернення до суду.
У вказаному клопотанні зазначили, що ОСОБА_1 , було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення до НОМЕР_3 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) на підставі наказу командира НОМЕР_3 загону морської охорони від 31 січня 2025 року № 59-ОС Наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони від 30 липня 2025 року № 465 ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.06.2025 Позивач міг звернутися до відповідача за отриманням інформації про те, з яких складових складається його грошове забезпечення, зокрема і щодо застосованого розміру прожиткового мінімуму під час розрахунку грошового забезпечення. Тобто проявити належну зацікавленість.
Так на підставі ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 ).
Адже позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира НОМЕР_3 загону морської охорони від 12.11.2025 № 730-ОС «Про особовий склад», вже після того як ОСОБА_1 було доведено про види розмір нарахованого та виплаченого на момент звільнення грошового забезпечення. Самі по собі вказані доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача. За наведених обставин слід прийняти до уваги, що були відсутні підстави для відкриття провадження у справі під час звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо отриманого клопотання позивача щодо наявності підстав ля залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 КАС України.
Як вже зазначалось вище по тексту, пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Водночас згідно з частинами 3 та 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду є недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що виявлено судом після відкриття провадження у справі (за умови неподання заяви про поновлення такого строку або відсутністю поважних причин для його поновлення).
При цьому особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частину 1 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».
Водночас 11 грудня 2025 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), відповідно до якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В пункті 2 резолютивної частини рішення зазначено, що частина 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відтак, з 11 грудня 2025 року втратила чинність частина 1 статті 233 КЗпП України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення).
Відтак доводи представника відповідача, наведені у заяві про залишення позовної заяви без розгляду, слід визнати помилковими, оскільки право на звернення позивача до суду з цим позовом відповідно до положень статті 233 КЗпП України не обмежене будь-яким строком.
Таким чином, подана представником відповідача заява про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає, адже позивачем строк звернення до суду не пропущено.
Керуючись статтями 9, 122, 240, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 (вх. №ЕС/28174/26 від 16.03.2026) про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА