Справа № 420/2098/26
18 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Держаної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позов поданий представником адвокатом Шевченко Т.В.) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Держаної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі в/ НОМЕР_3 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні її рапорту від 27.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу;
- зобов'язати відповідача звільнити її - ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Позивачка зазначила, що проходить військову службу у в/ НОМЕР_3 за контрактом, укладеним 15.03.2023 року між нею та начальником в/ НОМЕР_3 , строком на три роки з 15.03.2023 року по 14.03.2026 року.
27.12.2025 вона звернулась до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за пп. «ж» (у зв'язку із закінчення строку служби) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку дії контракту, укладеного під час дії воєнного стану) п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Проте отримала відповідь від 30.12.2025 № 08/114332/25-Вн, в якій наведені норми законодавчих актів та зазначено, що укладений нею контракт 15.03.2023 року не утворює наявності підстав для звільнення військовослужбовця за пп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII у редакції Закону №3633-ІХ.
Позивачка вважає такі дії відповідача неправомірними та відмову у звільненні незаконною.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що укладений нею контракт є строковим та укладається відповідно до строків, встановлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України.
Згідно із пунктом 26 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №№1115/2009) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п'ятою "Про військовий обов'язок і військову службу"
Відповідно до пп.1 п.34 Положення новий контракт про проходження військової служби повинен бути укладений уповноваженими на те посадовими особами з військовослужбовцями, в яких закінчується строк попереднього контракту, - не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту. Пунктом 35 Положення встановлено для укладення нового контракту військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі, зазначеній у пункті 29 цього Положення. Начальник, уповноважений укласти новий контракт з військовослужбовцем, який виявив таке бажання, приймає рішення про укладення нового контракту або про відмову в його укладенні не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.
Позивачка стверджує, що її повідомлено про відмову в звільненні з військової служби на підставі пп.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку контракту укладеного під час дії воєнного стану за відсутності підстав та що дію контракту продовжено на період дії воєнного стану.
На думку позивачці закінчення строку дії контракту є безумовною підставою, передбаченою пп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для звільнення з військової служби. Із настанням обставини закінчення строку контракту у військовослужбовця виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління - обов'язок забезпечити його реалізацію.
Моментом вираження волевиявлення є момент, коли особа вчинює конкретні дії, які виражають її бажання реалізувати право. У даному випадку, моментом вираження її волевиявлення є звернення з рапортом від 27.12.2025 року про звільнення з військової служби на підставі пп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки контракт про проходження військової служби був укладений саме під час дії воєнного стану.
Позивачка вважає, що відмова відповідача у звільненні її з військової служби на підставі пп.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану є протиправною та належним способом захисту у даному випадку є поновлення її порушеного права шляхом зобов'язання відповідача звільнити її військової служби на підставі пп.«ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Ухвалою суду від 02.02.2026 року позов залишений б5з руху та наданий строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 11.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвала суду від 11.02.2026 року доставлена до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» 12.02.2026 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 18.03.2026 року не зареєстровано).
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу був укладений нею з відповідачем 15.03.2023 року строком на три роки з 15.03.2023 року по 14.03.2026 року.
27.12.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за пп. «ж» (у зв'язку із закінчення строку служби) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку дії контракту, укладеного під час дії воєнного стану) п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Держаної прикордонної служби України направив на адресу коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування лист за підписом начальника «Про результати розгляду рапорту», в якому виклав результати розгляду рапорту.
У листі вказано, що розглянутий рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп.«ж» (у зв'язку із закінчення строку служби) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку дії контракту, укладеного під час дії воєнного стану) п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», який зареєстрований в НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України від 27.12.2025 №22.3/113267/25 Вн.
У відповіді наведені норми права, у тому числі зазначено, що до 18.05.2024 пункт 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII не містив норм, які під час проведення мобілізації та дії воєнного стану передбачали право військовослужбовця на звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Таку норму прийнято Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ, який набрав чинності та застосовується з 18.05.2024. Так, внаслідок прийняття Закону №3633-ІХ, до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII введено в дію підпункт «ж», який передбачає припинення дії контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Також в листі вказано, що умову пп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII щодо наявності контракту, укладеного під час дії воєнного стану слід розуміти, як таку, що контракт має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності вказаної норми, тобто після 18.05.2024, але у межах тривалості правового режиму воєнного стану. Натомість, контракт було укладено 15.03.2023, що не утворює наявність підстав для звільнення військовослужбовця за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII у редакції Закону № 3633-ІХ.
Позивачка вважаючи, що вказаний лист порушує її права, зокрема на право звільнення у майбутньому за закінченням строку контракту, звернулась до суду з даним позовом, в якому визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні її рапорту від 27.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. «ж» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та зобов'язати відповідача звільнити її - ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «ж» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Отже на час подання позову у позичці не сплинув строк контракту та вона просила зобов'язати здійснити певні дії відповідача на майбутнє.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 4 КАС України, позивач в адміністративному судочинстві - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.2 визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже повинно бути реально порушене право позивача на час звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 року у справі №802/2678/15-а викладений правовий висновок, якій підлягає застосуванню у цій справі в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, та зазначив, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України в рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, позивач повинен довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів сфері публічно-правових відносин.
В ухвалі від 03.02.2025 року у справі №990/39/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також зазначив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи те, що на час подання позову права та інтереси позивачці порушені не були, позивачкою не доведено фактичного (реального) порушення її прав оскаржуваними діями відповідача у вигляді доведеного їй до відома листа відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Держаної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про. визнати протиправними дії щодо відмови у задоволенні її рапорту від 27.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язання звільнити з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.