Справа № 420/7714/25
18 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
17 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди: з 01.10.2015 по 28.02.2018 року, з 01.01.2023 по 02.08.2024;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди: з 01.10.2015 по 28.02.2018 року, з 01.01.2023 по 02.08.2024, із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди: з 01.10.2015 по 28.02.2018 року, з 01.01.2023 по 02.08.2024 року з урахуванням абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди: з 01.10.2015 по 28.02.2018 року, з 01.01.2023 по 02.08.2024 року з урахуванням абз.3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Стислий виклад позиції позивача.
У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 з 26.12.2005 до 02.08.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме: у періоди з 01.10.2015 до 01.12.2018, з 01.01.2023 до 02.08.2024 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення не виплачена станом і на день подання позову.
Стислий виклад заперечень відповідача.
У відзиві представник відповідача, зазначає, що в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. В зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 року №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 р. за №248/1485 передбачено, що відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року - лютому 2018 у Міноборони не було.
Крім того, відповідно до п. 2.7 наказу Міністерства оборони України від 15.12.2016 року № 690 «Про організацію формування і виконання бюджетних програм (підпрограм) в системі Міністерства оборони України» бюджетний розподіл здійснюється бюджетною комісією Міністерства оборони України на підставі показників документів оборонного планування на відповідні роки під час якого остаточно розподіляються планові показники видатків між бюджетними підпрограмами.
Враховуючи, п. 4.4 цього ж наказу військові частини є розпорядниками коштів третього рівня та лише забезпечують своєчасне отримання в забезпечувальному фінансовому органі обсягів видатків за відповідними бюджетними програмами. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було
У відзиві також вказано, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року.
Так, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, відповідно до п. 3 Постанови №1013 визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.
Отже, вказаною постановою Урядом фактично запропоновано у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.
Питання застосування Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року розглянуто у листі Мінсоцполітики від 15.02.2016 року № 52/10/136-16.
В аналогічній справі правова позиція викладена Одеським окружним адміністративним судом у рішенні від 23 жовтня 2020 року по справі 420/8266/20, де відхилено доводи позивача, щодо встановлення базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, зобов'язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення виключно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2016 року.
Представник відповідача зазначив, що, згідно із приписами частини першої статті 4 Закону № 1282-XII та абзацу другого п. 1-1 Порядку № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом третім пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Оскільки в березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були підвищені розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, цей місяць (березень 2018 року) став базовим, і значення індексу споживчих цін у цьому місяці було прийнято за 1 або 100 відсотків.
При цьому, так як обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів, таке обчислення здійснювалось з квітня 2018 року.
Згідно із роз'ясненнями Мінсоцполітики від 04.07.2017 року № 58/0/66-17 та від 09.04.2021 року № 2144/0/290-21/51, порівняння суми підвищення заробітної плати із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення. Таким чином, якщо з 01.03.2018 підвищено посадові оклади, то обчислення індексу для проведення індексації має здійснюватися з квітня 2018 року.
Порівняння підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах березня 2018 року, тобто береться грошове забезпечення березня до підвищення посадових окладів та грошове забезпечення березня після підвищення посадових окладів.
При цьому, враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Отже, індексація у березні 2018 року не нараховується, у зв'язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу.
За таких умов, на переконання представника відповідача, підстав для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 02.08.2024 років включно, немає.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що при звільненні та проведенні необхідних розрахунків для ОСОБА_2 військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21.03.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановив сторонам строки для подання заяв по суті та витребував Військової частини НОМЕР_1 :
інформацію про нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму індексації грошового забезпечення за періоди: з 01.10.2015 по 28.02.2018 року, з 01.01.2023 по 02.08.2024 року, з обов'язковим зазначенням базового місяця її нарахування;
інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01.02.2018 та станом на 01.03.2018.
Суд ухвалою від 24.07.2025 зупинив провадження в адміністративній справі №420/7714/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням по справі №420/11612/25.
Ухвалою від 18.03.2026 суд поновив провадження в адміністративній справі №420/7714/25.
Суд зазначає, що відповідач станом на день розгляду справи не надав до суду витребуваних доказів.
Суд зазначає про персональну відповідальність командира військової частини за невиконання судових рішень у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 30.12.2016 №744 «Про організацію претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень».
Відповідно до статті 77, 78 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У порядку частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 КАС України, відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд оцінює поведінку відповідача, що ненадання витребуваних судом доказів, є зловживанням процесуальним правом відповідача та невиконання процесуального обов'язку.
Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та доданими позивачем доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу за період служби у Військовій частині НОМЕР_1
з 01.10.2015 до 28.02.2018 нарахування індексації грошового забезпечення не здійснювалось, що підтверджено архівною довідкою Одеського територіального архівного відділу галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 07.01.2025 №М-1319/17 та довідкою про нараховане грошове забезпечення колишньому військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 до 02.08.2024;
з 01.03.2018 до 02.08.2024 - індексація-різниця позивачу не виплачувалась, що підтверджено довідкою про нараховане грошове забезпечення колишньому військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 до 02.08.2024.
Відповідно до довідки щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2018 до 02.08.2024, ОСОБА_1 виплачено лише поточну індексацію грошового забезпечення за період грудень 2018 року до грудня 2022 року.
Суд встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складало 12114,96 грн, а за березень 2018 - 12714,14 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями ст.1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6 Закону №1282-ХІІ визначає державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв'язку із зростанням цін. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з п. 5 Порядку №1078 (у редакції постанови КМУ №36 від 29 січня 2014 року), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, а з 01.12.2015 - місяць підвищення тарифних ставок (окладів).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
до 01.12.2015 - місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
після 01.12.2015 - місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Ключові питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду цієї справи стосуються визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по лютий 2018 року.
Вирішуючи спірне питання про визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2015 року по лютий 2018 року, суд зазначає про таке.
Як зазначено у п.10-1 Порядку №1078, для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
При цьому, зміни до п.10-2 Порядку №1078, якими передбачено обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 01.12.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, виникнення даних спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у відповідний період із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.
У цьому контексті суд зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Суд зазначає, що з аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено у пунктах 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
До того ж, Верховний Суд уже зазначав, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.
Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20.
Суд звертає увагу на те, що у названих справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Верховний Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Зрештою, на підставі аналізу наведених норм, Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Правовідносини у наведених справах і справі ОСОБА_1 є подібними, а, відтак, указаний висновок є релевантним до цієї справи.
У цьому контексті, суд звертає увагу на те, що пунктом 10-2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015, яка діє з 01 грудня 2015 року, яка ) передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Своєю чергою, схема посадових окладів військовослужбовців затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
В подальшому, після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами військовослужбовців, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, з 01 грудня 2015 року зміна базового місяця для нарахування індексації залежить від підвищення тарифних ставок (окладів).
За таких обставин, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника, в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 року є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2016 року чи інший базовий місяць.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин містяться у постановах Верховного Суду від 17.12.2024 у справі №620/9259/22, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21.
Суд також звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
Суд зазначає, що відповідач не надав доказів щодо виплати індексації позивачу за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, яка розрахована з урахуванням базового місяця - січень 2008.
Отже, враховуючи, що Постанова КМ №1013 від 09.12.2015 є чинною саме з 01.12.2015, позовні вимоги належать до часткового задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Суд зауважує, що, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян та виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право отримати індексацію грошового забезпечення, що підтверджується правовим висновком, який викладено в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 у справі №825/874/17, від 19 червня 2019 у справі №825/1987/17, від 19 липня 2019 у справі №240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 у справі №825/565/17.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що грошове забезпечення позивача збільшилось за рахунок премії, оскільки, відповідно до п.5 Порядку №1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
Суд також відхиляє посилання відповідача на відповідні листи-роз'яснення Мінсоцполітики, оскільки такі листи не є нормативно-правовими актами, носять інформаційний, рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм, про що і зазначається у наведених відповідачем у відзиві листах-роз'ясненнях.
З метою відновлення прав позивача, слід зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині невиплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 до 02.08.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141), сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абзацу 6 п. 5 Порядку №1078, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Тобто, з абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 вбачається, що у випадку, якщо розмір підвищення окладу військовослужбовця (різниця між доходами до та після підвищення) є більшим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку дорівнює 0.
Якщо розмір підвищення доходи є меншим, ніж розмір індексації в місяці підвищення, то індексація в цьому випадку розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходи.
Таким чином, Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Так, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд враховує спосіб, застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, та зазначає, що необхідно встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Суд доходить висновку, що для визначення чи має право особа на отримання індексації-різниці та в якому розмірі мають бути враховані дохід отриманий саме у березні 2018 року та розмір можливої індексації у березні 2018 року, що є підставою для відхилення розрахунків позивача щодо визначення розміру індексації-різниці за спірний період.
Величина приросту індексу споживчих цін - 253, 3 %. Прожитковий мінімум у березні 2018 року - 1762 грн. Сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762, 00 грн. *253, 30 % = 4463,15 грн.
Суд встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складало 12114,96 грн, а за березень 2018 - 12714,14 грн. Різниця підвищення доходу позивачу у березні 2018 року становить 599,18 грн (12714,14 грн - 12114,96 грн).
Різниця між сумою можливої індексації та доходом позивача становить 4463,15 грн - 599,18 грн = 3863,97 грн.
Отже, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення доходу через підвищення посадових окладів не перевищує суму можливої індексації.
Тому, суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у нарахуванні і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, відповідно до абзаців 4,5,6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Верховний Суд у цій категорії спорів, зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту (зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в конкретних, розрахованих позивачем, сумах), враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 07 грудня 2023 року у справі №360/381/23).
Провівши відповідний розрахунок, суд доходить висновку, що розмір невиплаченої позивачу індексації за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 становить: 85007,34 грн (3863,97 грн х 22 місяця (з березня 2018 року до грудня 2019 року включно) + 3490,20 грн (28 днів січня 2020 року (3863,97 грн / 31 днів х 28 днів), всього 88497,54 грн.
За таких обставин, здійснюючи повний захист порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 з розрахунку 3863,97 грн щомісячно в розмірі 88497,54 грн.
Щодо решти періоду з 29.01.2020 до 02.08.2024, суд зазначає, що відсутні підстави для нарахування індексації -різниці, з таких підстав.
Так, відповідно до відомостей КП «ДСС» та Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №420/11612/25, яке набрало законної сили 21.01.2026:
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
у задоволенні решти вимог - відмовлено.
Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020, після здійснення такого перерахунку змініться розмір грошового забезпечення за рахунок підвищення посадового окладу, що безпосередньо випливає на розмір індексації грошового забезпечення.
Отже, у зв'язку з набранням законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №420/11612/25 та перерахунку грошового забезпечення, позовні вимоги позивача щодо стягнення індексації-різниці за період з 29.01.2020 є передчасними.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо нарахування позивачу індексації-різниці з 29.01.2020, оскільки з 29 січня 2020 року відбулось підвищення посадового окладу позивача, що є підставою для припинення нарахування та виплати фіксованої індексації, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Крім того, суд враховує, що не може одночасно існувати двох судових рішень, у яких встановлені взаємовиключні юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Саме такі висновки висновував Верховний Суд, зокрема у постановах від 09.11.2022 у справі №205/7254/18, від 25.01.2024 у справі №500/2239/22.
За таких обставин, суд вважає, що не належать до задоволення позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 02.08.2024 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 02.08.2024 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з огляду на їх передчасність.
Окрім того, застосовуючи підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, та ураховуючи, що 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 встановлені нові розміри окладів військовослужбовців (з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року), то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078, відповідні місяці стануть місяцями підвищення доходу позивача (підвищення посадових окладів), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, у порівнянні з попередніми місяцями підвищення посадового окладу позивача.
Тобто, за правилами, визначеними Порядком №1078, слід порівнювати саме індексацію грошового забезпечення у місяці підвищення посадового окладу з попереднім місяцем підвищення посадового окладу, а не постійно з січнем 2008 року, як вважає позивач.
Натомість, відповідач не здійснив розрахунку та виплати грошового забезпечення позивача з моменту зміни посадового окладу, з 29.01.2020, а відтак, є передчасними такі вимоги позивача.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 3 листопада 2023 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до п. 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що роботодавці звільнені від обов'язку індексувати заробітну плату працівників у 2023 році, а отже за період з 01.01.2023 до 312.2023 також відсутні підстави для нарахування та виплати індексації - різниці.
Що стосується 2024 року, суд зауважує, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті «Урядовий кур'єр» та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024).
У червні 2024 року по відношенню до травня 2024 року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024).
Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.
За наведеного слідує, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач відповідно до п.1, 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору. Зважаючи на відсутність доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 з урахуванням абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3863,97 грн щомісячно за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 року відповідно до приписів абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в загальній сумі 88497,54 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО