Справа № 420/37339/25
18 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -
До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (далі - позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000341/2 від 09.10.2025 року.
Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 10.11.2025 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.
Одеська митниця надала 25.11.2025 відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.10.2025 року імпортером позивача було подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500031561U9 для оформлення вантажу: Товар № 1 Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: Набори стаканів, набори стопок - 7520 шт . Торгівельна марка "G-HORSE". Товар № 2 Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Цукерниці, набори соусників - 2712 шт. Торгівельна марка "G-HORSE". Салатники - 2700 шт. Торгівельна марка "RED CHERRY". Всього 5412 шт. Товар № 3 Інші вироби із скла для оздоблення житла: Вази- 600 шт. Торгівельна марка "G-HORSE". Вази - 915 шт. Торгівельна марка "RED CHERRY". Всього 1515 шт. Виробником всіх товарів є "ANHUI XINMIN GLASS CO.,LTD". Країною виробництва всіх товарів є Китай.
08.10.2025 року відповідачем було направлено повідомлення декларанту, в якому викладено про наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах.
09.10.2025 декларант листом № 273 надав додаткові документи, а саме прайс - лист, виписку по рахункам, оборотно-сальдову відомість, висновок про вартісні характеристики товару, заявку про надання транспортних послуг, видаткову накладну, а також повідомив відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягав на закінченні митного оформлення.
09.10.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000341/2, яким митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 2,22 дол. США/кг, товару № 2 скориговано до рівня 2,0201 дол. США/кг, товару № 3 скориговано до рівня 2,0201 дол. США/кг.
В обґрунтування прийнятого рішення № UA500500/2025/000341/2 митницею було зазначено наступне:
У рахунку на оплату №70215 від 01.10.2025 зазначено судно LILA CANADA, що не відповідає даним зазначеним у коносаменті UTRUST25070601 від 07.07.2025 та коносаменті від 07.07.2025 №JNG0264060 -JINYUANRONGHE/2528EA, що може свідчить про наявність витрат про навантажувально - розвантажувальні роботи поза межами митної території, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару. У довідці про транспортні витрати від 01.10.2025 № 12136 заявлені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв'язку із наявністю додаткових витрат на транспортування. Копія декларацій країни відправлення №230820250085647820 складена 05.07.2025, проте в декларації зазначений номер коносаменту №JNG0264060, який виданий 07.07.2025. Відповідно статей 185, 186 Податкового Кодексу України, якщо місцем постачання є митна територія України, то операція з постачання таких послуг обкладається ПДВ. Місцем постачання транспортно експедиторських послуг є місце реєстрації їх отримувача як суб'єкта господарювання, тобто, якщо замовник за договором резидент, то місцем постачання транспортно-експедиторських послуг є Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20%. Відповідно рахунку на оплату від 01.10.2025 №70215 та довідці про транспортні витрати від 01.10.2025 №12136, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг зазначено плату експедитору за межами України 493,7 (ціна з ПДВ), проте вартість експедиторської винагороди за межами України не повинна обкладатись ПДВ. У наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 17.06.2025 б/н не зазначено термін його дії. У наданому до митного оформлення висновку про вартісні характеристики товару від 07.10.2025 № СИО-а №000363 оцінювач (експерт) зазначає, що вартість продукції визначалась на підставі аналізу наданої інформації (контракту, інвойсу, експортного прайс-листа компанії та аналогічні умови постачання). Проте оцінувачем (експертом) не проаналізовані ринкові вартості подібних (аналогічних) товарів, не здійснено аналіз вартості товару з урахуванням всіх складових митної вартості, зокрема: витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару та його транспортування до митного кордону України
09.10.2025 року інспектором було складено картку відмови № UA500500/2025/000778 в прийнятті митної декларації № 25UA500500031561U9 від 08.10.2025 в зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару.
09.10.2025 позивачем було подано ВМД №25UA500500031781U2 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст. 55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: 71 695,14 - мито, 181 840,41 грн -- ПДВ всього 253 535,55 грн.
Позивач вважає, що зазначене рішення про коригування є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно частини 1 та 2 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним методом). За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.
Щодо того, що у рахунку на оплату №70215 від 01.10.2025 р. зазначено судно LILA CANADA що не відповідає даним зазначеним у коносаменті UTRUST25070601 від 07.07.2025 та коносаменті від 07.07.2025 №JNG0264060 -JINYUANRONGHE/2528EA, що може свідчить про наявність витрат про навантажувально - розвантажувальні роботи поза межами митної території, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару.
Позивач пояснив, що під час повномасштабної війни в Україні до портів «великої Одеси» не заходять великі лінійні контейнеровози. При цьому при здійснені морського вантажного перевезення визначається його вартість з місця навантаження до місця розвантаження, включаючи всі можливі супутні витрати. Відповідно, вартість транспортування, включаючи всі додаткові витрати, відображена у наданому рахунку на оплату № 70215 від 01.10.2025 року, який містить в собі детальну та вичерпну інформацію, щодо понесених витрат на транспортування товарів, в тому числі компенсації перевезення морським транспортом за визначеним маршрутом, плати експедитору, послуги з організації автоперевезення та всіх інших складових.
Щодо того, що у довідці про транспортні витрати від 01.10.2025 № 12136 заявлені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв'язку із наявністю додаткових витрат на транспортування. Суд погоджується з доводами позивача, що довідка про транспортні витрати є допоміжним, не обов'язковим документом, який надається до митного оформлення з волі та бажанням імпортера, при цьому до митного оформлення було надано інші обов'язкові документи в тому числі інвойс № ХMWD20250705 від 05.07.2025 року, в якому вказано умови поставки FOB NANJING (Нанджін, географічна точка у Китаї). Також вказані відомості містяться в пакувальному листі, прайс - листі.
Стосовно того, що копія декларації країни відправлення №230820250085647820 складена 05.07.2025, проте в декларації зазначений номер коносаменту №JNG0264060, який виданий 07.07.2025, то надана до митного оформлення експортна декларація не є обов'язковим документом. Крім того, сам декларант не має жодного відношення та взагалі можливості впливу на складання цього документу, оскільки він складається та реєструється в країні відправлення тобто Китаї. В наданій експортній декларації міститься вказівка, що вона була подана до митного оформлення 05.07.2025, при цьому позивач допускає те, що момент подачі експортної декларації та завантаження вантажу на борт судна можуть не збігатись між собою, оскільки товар перебуваючи під митним контролем може певний час очікувати безпосереднього завантаження.
Частиною 2 статті 15 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) передбачається, що після того, як вантаж завантажений на борт, перевізник якщо того вимагає вантажовідправник, повинен видати вантажовідправнику «бортовий» коносамент, в якому в додаток до відомостей, які вимагаються відповідно до пункту 1 цієї статті, повинно бути вказано, що вантаж знаходиться на борту судна або судів, а також повинна бути вказана дата або дати навантаження. Якщо перевізник раніше видав вантажовідправнику коносамент або інший товаророзпорядчий документ, який має відношення до цього вантажу, то на прохання перевізника вантажовідправник повинен повернути такий документ в обмін на «бортовий» коносамент. Перевізник може задовольнити вимоги вантажовідправника у відношенні «бортового» коносаменту шляхом доповнення раніше виданого документа при умові, що доповнений таким чином документ включає в себе всі відомості, які повинні бути в «бортовому» коносаменті.
Коносамент, наданий до митного оформлення, містить в собі відомості щодо дати завантаження контейнеру на борт судна. Тобто, жодних розбіжностей надана до митного оформлення експортна декларація та коносамент в собі не містять, а підтверджують відомості наведені в митній декларації.
Щодо того, що відповідно статей 185, 186 Податкового Кодексу України, якщо місцем постачання є митна територія України, то операція з постачання таких послуг обкладається ПДВ. Місцем постачання транспортно експедиторських послуг є місце реєстрації їх отримувача як суб'єкта господарювання, тобто, якщо замовник за договором резидент, то місцем постачання транспортно-експедиторських послуг є Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20%. Відповідно рахунку на оплату від 01.10.2025 №70215 та довідці про транспортні витрати від 01.10.2025 №12136, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг, зазначено плату експедитору за межами України 493,7 (ціна з ПДВ), проте вартість експедиторської винагороди за межами України не повинна обкладатись ПДВ.
Наданий до митного оформлення рахунок на оплату № 70215 від 01.10.2025 містить в собі розрахунок всіх складових наданих послуг з доставки вантажу. Так, пунктом 1 визначено розмір плати за компенсацію перевезення морським транспортом, даний пункт (ця послуга) фактично був виконаний нерезидентом України та відповідно не містить в собі нарахованого ПДВ, експедитору була компенсована їх вартість. Що стосується плати експедитору за межами Украйни, то мова йде саме за надані послуги, які були надані компанією ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК», яка є резидентом України та зобов'язана сплачувати/обчислювати/ адмініструвати ПДВ як платник податку на загальних підставах. Рахунок на оплату і довідка про транспортні витрати складені контрагентом позивача ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК», а не самим позивачем.
Відповідач у рішенні зазначаив, що у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 17.06.2025 б/н не зазначено термін його дії. Суд зазначає, що нормативно-правовими актами як України, так і міжнародними не визначено вимог до прайс - листа, в тому числі необхідності зазначення терміну його дії, цей документ, будучі допоміжним при митному оформленні, може формуватися у формі, яка прийнятна перш за все для сторін угоди.
Щодо того, що у наданому до митного оформлення висновку про вартісні характеристики товару від 07.10.2025 № СИО-а №000363 оцінювач (експерт) зазначає, що вартість продукції визначалась на підставі аналізу наданої інформації (контракту, інвойсу, експортного прайс-листа компанії та аналогічні умови постачання). Проте оцінувачем (експертом) не проаналізовані ринкові вартості подібних (аналогічних) товарів, не здійснено аналіз вартості товару з урахуванням всіх складових митної вартості, зокрема: витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару та його транспортування до митного кордону України.
Зазначений висновок складено уповноваженою особою із зазначенням всіх необхідних відомостей та ресурсів. При цьому нормативно - правові акти України не містять в собі повноважень митного органу та його посадових осіб на надання оцінки стосовно методів оформлення та наявності обов'язкових реквізитів у висновках за результатом цінового моніторингу складеного уповноваженими особами ТПП.
Після надання декларантом додаткових документів, митницею їх до уваги взято не було. В рішенні зазначено про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.
Подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов'язком при цьому відповідачем не наведено належних аргументів, щодо неможливості визначення ним всіх складових митної вартості.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У всіх наданих позивачем документах всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Крім того, у всіх наданих до митного оформлення документах стоїть одна і та сама вартість товару і оплату проведено також за ціною, визначеною сторонами контракту та зазначеною в інвойсі та інших документах. Також відповідач не довів, які саме документи містять розбіжності.
Фактичні обставини, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості відповідно.
Суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 09.10.2025, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000341/2 від 09.10.2025 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Зайво сплачений позивачем судовий збір має бути повернутий позивачу з Державного бюджету за його заявою.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов приватного підприємства «Геліос - Ван» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000341/2 від 09.10.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Геліос - Ван» (код ЄДРПОУ 37439444) сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА