Справа № 420/381/26
про залучення співвідповідача
18 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Служби безпеки України щодо заміни неналежних відповідачів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в якій просить:
- визнати протиправною відмову 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , поданого 22.11.2025 року, на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи);
- зобов'язати 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).
Ухвалою від 09.01.2026 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 14.01.2025 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.02.2026 р. та 26.02.2026 р. до суду від представника Служби безпеки України надійшли клопотання про заміну неналежних відповідачів - 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України на Службу безпеки України. Клопотання мотивовані тим, що ДВКР СБУ та 7 управління ДВКР СБУ не є юридичними особами, не мають самостійного балансу та рахунків в органах Державного казначейства України, а зазначений код ЄДРПОУ 00034074 має саме Служба безпеки України.
Вирішуючи вказане клопотання суд, дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідач є обов'язковим учасником адміністративного процесу його стороною. Основною ознакою сторін адміністративного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.
Судом встановлено, що підставою звернення позивача до адміністративного суду стала відмова 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , поданого 22.11.2025 р.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про Службу безпеки України", частиною 2 статті 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України", розділом 1 Організаційної структури Служби безпеки України (затверджена Указом Президента України від 27.12.2005 р. № 1860 "Питання Служби безпеки України") передбачено, що ДВКР є функціональним підрозділом Центрального управління СБУ. У свою чергу, 7 управління ДВКР СБУ є структурним підрозділом ДВКР СБУ.
Суд зазначає, що визначальною ознакою для віднесення до суб'єктів владних повноважень є не наявність статусу юридичної особи, а наділення такого суб'єкта владними, управлінськими функціями на підставі законодавства.
7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України не мають статусу окремої юридичної особи, а є структурними частинами Служби безпеки України.
Однак як визначено нормами п.7 ч.1 ст.4 КАС України, відповідачем в адміністративному судочинстві може виступати суб'єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, який може не мати статусу юридичної особи, тому 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України не можуть бути визнаними судом неналежним відповідачем у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України та Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України є структурними частинами Служби безпеки України, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Службу безпеки України, а тому заява про заміну неналежних відповідачів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.48, 241, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання представника Служби безпеки України щодо заміни неналежних відповідачів.
Залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Службу безпеки України.
Розгляд справи № 420/381/26 розпочати спочатку.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко