Справа № 420/6288/26
18 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хурса О. О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, щодо не здійснення перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 259247,63 грн, згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/28667/23 у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, відповідно до Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 259247,63 грн, згідно виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/28667/23, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.
Відповідно до пункту четвертого частини першої ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суд прийшов до наступного висновку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 по справі № 420/28667/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо обмеження пенсії позивачки максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01.01.2021 та з 01.03.2022. Також суд зобов'язав відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації та раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 змінено спосіб і порядок виконання зазначеного судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2021 по 31.08.2024 у сумі 259247,63 грн.
На виконання вказаної ухвали видано виконавчий лист, який позивачем подано до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області разом із заявою про виконання рішення суду від 20.10.2025. Попри те, що документ був прийнятий до виконання та обліковується за відповідною бюджетною програмою, станом на момент звернення позивачки до суду виплати так і не здійснювались.
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що виявилася у невиконанні рішення суду про стягнення коштів у встановлені законом строки, та зобов'язання відповідача виконати судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень
Положеннями ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами частини першої ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Такі вимоги закону, щодо обов'язковості виконання судових рішень та контролю з боку суду за його виконанням відповідають Рекомендаціям Ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права.
Так, в Рекомендації REC (2003) 16 Комітету Міністрів державам-членам, щодо виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права, яка була прийнята Комітетом Міністрів 09.09.2003 на 851 нараді зазначено, що враховуючи необхідність забезпечення довіри приватних осіб до адміністративної і судової системи і, з огляду на це, також необхідність забезпечення виконання, як рішень адміністративних органів, які покладають обов'язки на приватних осіб, так і судових рішень у сфері адміністративного права, які визначають права приватних осіб. Дієвість правосуддя вимагає виконання судових рішень у сфері адміністративного права, особливо, коли вони стосуються адміністративних органів; нагадуючи у зв'язку з цим про права, які захищає Європейська конвенція з прав людини, невід'ємною частиною яких є виконання судових рішень у межах розумного строку.
У постанові від 22.08.2019 по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання чи неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням чи невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення належним чином.
Обраний же позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно неналежного виконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати відповідача виконувати рішення суду у певний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення.
Належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є звернення до суду із заявою про визнання неправомірними дій відповідача, в рамках процедури судового контролю.
Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вказана правова позиції викладена, зокрема, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 по справі № 620/675/20, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 16.12.2019 у справі № 336/1379/17-а.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення по справі № 420/28667/23 на стадії його виконання. Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаного судового рішення.
Згідно з пунктом першим частини першої ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити.
Керуючись ст. 170 та 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.03.2026.
Суддя Олександр Хурса