Справа № 420/37855/25
18 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р. включно, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р. включно, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44, із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільнені відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 р. № 460 в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні 09 повних календарних місяців служби, але не менше 25 відсотків грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на 2025 рік станом на 01 січня 2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р. включно, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільнені відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 р. № 460 в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні 09 повних календарних місяців служби, але не менше 25 відсотків грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на 2025 рік станом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільнені відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 р. № 460 в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні 09 повних календарних місяців служби, але не менше 25 відсотків грошового забезпечення без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 -2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільнені відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014 р. № 460 в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні 09 повних календарних місяців служби, але не менше 25 відсотків грошового забезпечення з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення. Так, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 р. було прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів військовослужбовців, яка набрала чинності 01.03.2018 р., внаслідок чого місяцем нарахування індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Тому нарахування індексації грошового забезпечення у періоді з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р. повинно проводитися із застосуванням базового місяця березень 2018 року. В той же час, військовою частиною НОМЕР_1 індексація нараховувалася із застосуванням базових місяців січень 2024 року та січень 2025 року. Крім того, поточна індексація за 2025 рік взагалі не виплачувалася, за виключенням липня в сумі 133,22 грн., що не відповідає рівню поточної індексації, якщо для розрахунку був би вірно взятий березень 2018 року як місяць підвищення доходу, який повинен був бути не менше 1601,03 грн. Окрім цього, у період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р. відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні. Зазначає, що після скасування рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифних коефіцієнт. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", яка набрала чинності 20.05.2023 р., пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Однак, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. по справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 р., визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Отже, з 18.06.2025 р. не застосовується для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розрахункова величина 1762 грн. Тому розмір посадового окладу та окладу за військовим званням повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 р. шляхом множення на тарифний коефіцієнт. Також зауважує, що главою IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 р. № 558, передбачено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Позивач набув право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, про що відповідачем було внесено відповідний запис до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 20.08.2025 р. № 616-ОС про виключення зі списків особового складу. Між тим, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивачу не виплачено. Окрім цього, відповідачем протиправно не включено до місячного грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразову грошову допомоги при звільненні, індексацію грошового забезпечення. Зазначає, що індексація грошового забезпечення носить систематичний, щомісячний характер, а тому має включатися до розміру місячного грошового забезпечення, з якого обраховуються грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразова грошова допомоги при звільненні. Виплата індексації грошового забезпечення, перерахованого грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні повинна бути здійснена відповідачами із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Ухвалою від 11.11.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.11.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що у 2023 році дію Закону № 1282-XII було зупинено, а тому пов'язане з ним обчислення індексу споживчих цін не здійснювалось, і було відновлено лише з 01 січня 2024 року. Оскільки ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлені особливі правила обчислення індексу споживчих цін, що напряму впливає на проведення індексації згідно з п.1-1 Порядку № 1078, обчислення коефіцієнта індексації починається з індексу інфляції за січень 2024 року. Тому, враховуючи положення п.5 Порядку № 1078, базовим місяцем є грудень 2023 року. Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже, в 2025 році базовим місяцем правомірно визначено січень 2025 року. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як і похідні вимоги щодо перерахунку виплаченого грошового забезпечення з урахуванням індексації. Що стосується нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р. з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025 р., зауважує, що визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. у справі № 320/29450/24 не створює жодних юридичних наслідків для в/ч НОМЕР_1 та передумов для перерахунку грошового забезпечення. Так, відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 р. № 870 визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування. Відповідний акт не був прийнятий Кабінетом Міністрів України станом на момент виникнення спірних відносин, відтоді Постанова № 704 в редакції Постанови № 481 залишалась застосовною в/ч НОМЕР_1 при визначенні розмірів посадових окладів. Таким чином, в цій частині позову вимоги задоволенню не підлягають, як і похідні вимоги щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільнені. Також безпідставними є вимоги позивача стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, так як пунктом 2 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 встановлено певний механізм виплати, який передбачає звернення рапортом по команді до керівництва органу Держприкордонслужби, і тільки тоді військовослужбовця вносять в протокол комісії і керівник органу приймає рішення про виплату. Позивач такого рапорту не подавав, а тому керівник в/ч НОМЕР_1 позбавлений дискреції і можливості виплачувати допомогу на власний розсуд.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.10.2024 р. № 640-ос "Про особовий склад" старшого солдата запасу ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з 08 жовтня 2024 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 р. № 616-ос капітана ОСОБА_1 , звільненого у запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.08.2025 р. № 573-ос за підпунктом "б" (за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини четвертою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 20 серпня 2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Також вказаним наказом передбачено виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
На адвокатський запит від 28.10.2025 р. відповідачем надано копії наказів про зарахування та виключення зі списків особового складу частини, особисті картки грошового забезпечення позивача та повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" пункту 4 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Індексація за період проходження служби ОСОБА_2 виплачена у повному обсязі разом з грошовим забезпеченням (базовий місяці січень 2024 року, січень 2025 року відповідно).
Відповідно до архівних відомостей ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у жовтні 2024 року в сумі 100,80 грн., у листопаді 2024 року в сумі 130,20 грн., у грудні 2024 року в сумі 254,35 грн., у липні 2025 року в сумі 133,23 грн., у серпні 2025 року в сумі 85,96 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р. базового місяця 2018 року, невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, обчислення грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025 р., розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Щодо позовних вимог в частині нарахування індексації грошового забезпечення за період з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р. із застосуванням базового місяця березень 2018 року суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регулює Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст.3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Положеннями ст.4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону № 1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
За приписами п.5 Порядку № 1068 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Досліджуючи питання правомірності нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.10.2024 р. по 20.08.2025 р., суд зазначає, що ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.10.2024 р. № 640-ос "Про особовий склад" зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 08 жовтня 2024 року.
Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.
Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, ніж Постанова № 1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 по травень 2024 не перевищував 103 %. Перевищення установленого порогу індексації мало місце у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3 %. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв'язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.
Як вже зазначалося, позивача призначено на посаду з 08.10.2024 р. і відповідно до архівних відомостей з місяця призначення на посаду ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася у 2024 році індексація (у жовтні 2024 року в сумі 100,80 грн., у листопаді 2024 року в сумі 130,20 грн., у грудні 2024 року в сумі 254,35 грн.).
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу індексації за період з 08.10.2024 р. по 31.12.2024 р.
Щодо періоду з 01.01.2025 р. по 20.08.2025 р., то суд зауважує, що ст.34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 %.
Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін у період з січня по червень 2025 року не перевищував 103 %. Перевищення установленого порогу індексації мало місце у липні 2025 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,4 %.
Оскільки з січня по червень 2025 року індекс споживчих цін не перевищував 103 %, то індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2025 р. по 30.06.2025 р. відповідачем правомірно не проводилася.
В той же час, згідно архівних відомостей ОСОБА_1 з липня по серпень 2025 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення (у липні 2025 року в сумі 133,23 грн., у серпні 2025 року в сумі 85,96 грн.).
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік суд зазначає наступне.
Згідно 1 глави 6 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 р. № 558 (далі - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
За приписами пунктів 2, 3 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою.
Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.
Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.
Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу.
З викладеного слідує, що вказаними нормами визначено механізм виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, дотримання якого є обов'язковою умовою для її виплати.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 р. № 616-ос "По особовому складу" було наказано виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
Між тим, жодних доказів виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідачем не надано, а архівна відомість за період з січня 2025 року по грудень 2025 року відомостей про її виплату не містить.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у зв'язку з неподанням ним відповідного рапорту, оскільки виплату матеріальної допомоги передбачено наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 р. № 616-ос "По особовому складу", який підлягає обов'язковому виконанню фінансово-економічним підрозділом військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині нарахування грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 р. № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України про Державний бюджет на відповідний (після 2019 року) рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 р. у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 р. у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.06.2023 р. у справі № 380/13603/21, від 28.10.2024 р. у справі № 420/3341/23, від 18.08.2025 р. у справі № 300/8187/24, від 21.08.2025 р. у справі № 520/22317/23.
З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п.4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
20.05.2023 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", відповідно до якої з 20.05.2023 р. розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням був не прожитковий мінімум, а стала величина - 1762 грн.
Між тим, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. по справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 р., визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними; визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24 - 18.06.2025 р., діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, згідно якої розрахунковою величиною для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням є не 1762 грн., а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Таким чином, відповідач у період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р. повинен був нараховувати позивачу грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 р. (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Тому суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини 1762 грн. у період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р. є протиправним.
Згідно пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 р. № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558), у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, при звільненні, яка обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення.
За змістом витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2025 р. № 616-ос "По особовому складу" наказано: виплатити позивачу грошову компенсацію за 05 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік; виплатити одноразову грошову винагороду при звільненні.
Відповідно до архівної відомості ОСОБА_1 виплачено: у серпні 2025 року грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в розмірі 19911,33 грн.; у серпні 2025 року одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 10752,12 грн.
З аналізу вищевказаних положень Інструкції № 558 слідує, що основою для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки є розмір місячного грошового забезпечення, в тому числі посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а тому неправильний розрахунок відповідачем посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням у період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р. призвів до неправильного розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 р. № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 558).
Згідно пункту 2 розділу І Інструкції № 558 термін "грошове забезпечення" означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі - академія) із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) складається з: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 3 розділу І Інструкції № 558 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (пункт 9 розділу І Інструкції № 558).
Згідно пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, при звільненні, яка обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення.
З аналізу даних правових норм слідує, що обрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Згідно ст.18 Закону № 2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону № 2017-ІІІ ).
Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України у спосіб підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2021 р. у справі № 820/3423/18, від 29.04.2020 р. у справі № 240/10130/19, від 19.03.2020 р. у справі № 820/5286/17, від 26.02.2021 р. у справі № 620/3346/19.
Відповідно до архівних відомостей ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у жовтні 2024 року в сумі 100,80 грн., у листопаді 2024 року в сумі 130,20 грн., у грудні 2024 року в сумі 254,35 грн., у липні 2025 року в сумі 133,23 грн., у серпні 2025 року в сумі 85,96 грн.
Також з архівних відомостей слідує, що позивачу виплачено у серпні 2025 року грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в розмірі 19911,33 грн. та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 10752,12 грн.
В той же час при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні в їх розрахунок не було включено поточну індексацію, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2025 р. № 745, № 746, що призвело до нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні в неповному розмірі.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Згідно пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд зауважує, що нарахування та виплата грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні у належному розмірі мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на їх нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2025 р. у справі № 380/6610/24, від 27.09.2023 р. у справі № 420/23176/21, від 31.01.2024 р. у справі № 320/6441/22, від 18.04.2024 р. у справі № 160/10789/22, від 30.04.2024 р. у справі № 360/700/23, від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до положень ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 72-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 18.06.2025 р. по 20.08.2025 р., грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ), з якого обраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024-2025 роки, індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024-2025 роки із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховується їх розмір, індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко