справа №380/1184/24
з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
19 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії -
встановив:
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 визнано протиправним рішення 134650025073 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.06.2023 (Дата-час розрахунку: 19.06.2023) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 26.10.2021 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.
Ухвалою суду від 10.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 24.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 08.05.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 з питань встановлення судового контролю у справі №380/1184/24 - без змін.
Ухвалою суду від 09.12.2025 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/1184/24 - без змін.
Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.
10.03.2026 до суду надійшла заява представника позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду, в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача, відповідно до Закону України" Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24;
- вжити заходів, що забезпечують проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України" Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24, з компенсацією втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії, з урахуванням її перерахунку;
- рішення звернути до негайного виконання;
- встановити відповідачу строк не більше 10 днів для надання відповіді про виконання судового рішення.
В обґрунтування зазначеної заяви вказує, що відповідач допустив протиправні дії при виконанні судового рішення, що підтверджується такими обставинами. Правові засади функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до статей 27, 28, 40, 42, 43 цього Закону розмір пенсії за віком визначається з урахуванням страхового стажу та заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно з ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії обчислюється з урахуванням заробітної плати, визначеної відповідно до ст.40 цього Закону. Частиною 1 ст. 40 Закону №1058-IV передбачено врахування заробітної плати за весь період страхового стажу з 01.07.2000, а за бажанням пенсіонера - також за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу до 30.06.2000 за умови підтвердження довідки первинними документами. Як убачається з протоколу перерахунку пенсії відповідач всупереч вимогам статей 27, 28, 40, 42, 46 Закону №1058-IV застосував не передбачений законом порядок визначення пенсії, зазначивши: «пенсія призначена за рішенням суду у твердому розмірі». Поняття «пенсія у твердому розмірі» нормативними актами у сфері пенсійного забезпечення не передбачене. Водночас відповідач не провів належного перерахунку та індексації пенсії на підставі документів про вік, страховий стаж та заробітну плату, що містяться у пенсійній справі. У протоколі перерахунку безпідставно зазначено показник середньомісячної заробітної плати 0.00000, у зв'язку з чим основний розмір пенсії визначено 0,00 грн. При цьому разом із заявою про призначення пенсії від 26.10.2021 позивач подав довідку встановленого зразка про заробітну плату за 1977- 1983 роки та документи про страховий стаж, які підлягали врахуванню при обчисленні пенсії. Також відповідачем не встановлено підвищення пенсії на 25 % за більш пізній вихід на пенсію. У порушення вимог ст.46 Конституції України позивачу виплачується пенсія у розмірі 1854 грн, що є нижчим за мінімальний розмір пенсії на рівні прожиткового мінімуму (2361 грн). Крім того, при нарахуванні пенсії не враховано: компенсаційну виплату 300 грн особі, яка досягла 70-річного віку, передбачену постановою КМУ №963 від 15.09.2021, при тому що розмір пенсії за наявності стажу не менше 20 років не може бути меншим 2500 грн; компенсаційну виплату 456 грн особі, яка досягла 75-річного віку (з 08.02.2024), передбачену постановою КМУ №185 від 23.02.2024, що гарантує мінімальний розмір пенсії 2725 грн. Сам по собі факт виплати певних сум без належного розрахунку всіх складових пенсії відповідно до Закону №1058-IV не свідчить про належне виконання судового рішення. Відповідач не звільнений від обов'язку виконати судове рішення, а позивач має право звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за його виконанням у разі ухилення відповідача від виконання рішення або недобросовісних дій. Станом на теперішній час відповідач не надав доказів належного виконання судового рішення, а саме проведення з 26.10.2021 перерахунку пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру у розмірі не нижче мінімальної пенсії за віком із встановленням підвищення 25 % за більш пізній вихід на пенсію відповідно до Закону №1058-IV. Численні звернення позивача до суду в межах судового контролю (29.03.2025, 11.04.2025, 28.04.2025, 08.05.2025, 03.12.2025, 14.02.2026, 28.02.2026) не призвели до відновлення порушеного права. Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2025 у справі №380/14348/25 зазначено, що спір фактично стосується виконання рішення у справі №380/1184/24 і має вирішуватися в порядку ст.383 КАС України, а не шляхом подання нового позову. Аналогічна правова позиція викладена у практиці Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист порушених прав. Згідно зі ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання. Невиконання судового рішення не може бути предметом нового позову, а має вирішуватися в порядку судового контролю. Статтями 381-1, 382, 383 КАС України передбачено механізм судового контролю за виконанням судових рішень, що надає позивачу право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду. Звернення до органів примусового виконання є правом, а не обов'язком позивача. Судовий контроль за виконанням рішення не залежить від відкриття виконавчого провадження (ч.4 ст.382 КАС України). Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Лизанець проти України», де зазначено, що від особи, яка отримала остаточне рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження для його виконання. Позивач є особою похилого віку та разом із представником проживає за кордоном, що в умовах воєнного стану ускладнює отримання виконавчого листа та ініціювання виконавчого провадження. Судовий збір за подання заяви в порядку контролю за виконанням судового рішення законом не передбачений (позиція Верховного Суду у справі №440/207/19). Строк звернення до суду не пропущено, оскільки порушення має характер триваючого правопорушення, що підтверджується безперервними зверненнями позивача до суду з 28.04.2025 та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 06.02.2025 №990/29/22). Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і містити мотиви прийняття або відхилення доводів сторін. Право на мотивоване судове рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зауважує про те, що невикладення мотивів у судовому рішенні може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
11.03.2026 до суду надійшло клопотання про відвід судді.
Ухвалою від 12 березня 2026 року у справі № 380/1184/24 заяву представника позивача про відвід судді Брильовського Р.М. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід.
Ухвалою від 13 березня 2026 року у справі № 380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовлено ( суддя Желік О.М.).
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду заперечення на заяву про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії. В обґрунтування заперечень зазначає про те, що у поданій представником заявниці заяві не наведено жодних доказів невиконання, ухилення чи створення перешкод Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/1184/24. Також не подано доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання судового рішення (аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15). Кодекс адміністративного судочинства України передбачає право суду застосовувати інститут судового контролю, зокрема шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду або визнання протиправними рішень чи дій. Застосування таких процесуальних заходів можливе лише за наявності належних правових підстав. Законодавець наділив суд повноваженнями контролю за виконанням саме тих обов'язків, які визначені судовим рішенням для суб'єкта владних повноважень. Правовою підставою для застосування судового контролю є наявність об'єктивних, підтверджених належними та допустимими доказами обставин, що свідчать про можливість невиконання рішення суду або необхідність значних зусиль для його виконання. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №800/320/17. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позов задоволено частково. Суд визнав протиправним рішення відповідача №134650025073 від 26.06.2023 про призначення позивачці пенсії за віком та зобов'язав відповідача здійснити з 26.10.2021 перерахунок пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру у розмірі не менше мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також із компенсацією втрати частини доходів. У решті позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх учасників справи та підлягає виконанню на всій території України. На виконання зазначеного рішення суду Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26.10.2021 як непрацюючому пенсіонеру у розмірі не менше мінімальної пенсії з установленням підвищення 25% за пізніший вихід на пенсію та з компенсацією втрати частини доходів. Відповідно до ст.29 Закону №1058-IV пенсія за віком у разі відстрочення виходу на пенсію підвищується на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу при відстроченні до 60 місяців або на 0,75% - понад 60 місяців. Підвищення за неповний місяць страхового стажу не здійснюється. Розмір пенсії визначається за формулою, встановленою ст.27 Закону №1058-IV: П = Зп Ч Кс, де П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід), визначена відповідно до ст.40 Закону; Кс - коефіцієнт страхового стажу, визначений згідно зі ст.25 Закону. Під час обчислення пенсії позивачці враховано страховий стаж 20 років 10 місяців 08 днів. Водночас відомості про заробітну плату відсутні, у зв'язку з чим заробітна плата для розрахунку становить 0,00 грн, а коефіцієнт страхового стажу - 0,20833, що обумовило розмір пенсії за формулою 0,00 грн. Разом з тим позивачці нараховано доплату за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 у сумі 78 226,84 грн та компенсацію втрати частини доходів у сумі 14 889,45 грн, що разом становить 93 116,29 грн. Зазначені кошти у квітні 2025 року перераховано на банківський рахунок позивачки в АТ «Ощадбанк», зазначений у заяві від 26.10.2021. Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано в повному обсязі відповідно до покладених судом зобов'язань та вимог чинного законодавства.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає про таке.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частини першої, другої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Приписами частини четвертої статті 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, під час розгляду заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України, суд повинен з'ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Крім того, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 у справі №К/800/40668/15.
Представник позивача у своїй заяві зазначає, що сам по собі факт здійснення відповідачем виплати певних пенсійних сум без надання належних доказів проведення повного та правильного розрахунку пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV не може свідчити про належне виконання судового рішення. На думку заявника, орган Пенсійного фонду не звільняється від обов'язку забезпечити повне виконання рішення суду, а позивач, у разі недобросовісної поведінки відповідача або зволікання з виконанням рішення, не позбавлений права повторно звертатися до суду із заявою про встановлення судового контролю.
Заявник також зазначає, що станом на теперішній час відповідач не подав доказів проведення належного перерахунку пенсії позивача як непрацюючого пенсіонера у розмірі не меншому за прожитковий мінімум, а також не підтвердив встановлення підвищення у розмірі 25 відсотків за пізніший вихід на пенсію.
Разом із тим подання нового позову у справі №380/14348/25 також не призвело до захисту порушеного права, оскільки провадження у справі було закрито. При цьому Верховний Суд в ухвалі від 01.12.2025 у зазначеній справі зауважив, що спір фактично стосується виконання судового рішення у справі №380/1184/24, а відтак має вирішуватися виключно в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 здійснило перерахунок пенсії позивачки, встановило відповідне підвищення, а також провело нарахування та виплату доплати за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 разом із компенсацією втрати частини доходів. Загальна сума нарахованих та виплачених коштів становить 93 116,29 грн, які перерахувало на банківський рахунок заявниці, що підтверджується відповідними документами.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що рішення суду виконано у повному обсязі та у спосіб, визначений законодавством, а підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України" Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24 відсутні.
Як уже зазначалося судом раніше, відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено судове рішення, має право звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача, вчинених на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених відповідним судовим рішенням.
Отже, фактично Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинило дії по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у цій справі.
Суд зазначає, що наведені у заяві обставини вже були предметом розгляду в межах цієї ж адміністративної справи.
За таких обставин підстави для повторного вирішення вже дослідженого та остаточно вирішеного судом питання відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави задоволення заяви представника позивача.
Керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Брильовський Р.М.