справа№ 380/23103/23
з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення
18 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І,Д., секретар судового засідання Тимоць М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку письмового провадження заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №6531/Д від 01.06.2023, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №6531/Д від 01.06.2023, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №6531/Д від 01.06.2023 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №6531/Д від 01.06.2023 про розмір грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 380/23103/23 - без змін.
Рішення суду набрало законної сили 05.03.2024.
04.03.2026 представник позивача звернулась до суду із заявою, у якій просить змінити спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №380/23103/23 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01.12.2019 перерахунок пенсії відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №6531/Д від 01.06.2023 про розмір грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 285 148,05 грн.
Ухвалою від 06.03.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії на 18 березня 2026 року.
Представник позивача 11.03.2026 подала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі.
Відповідач 17.03.2026 подав заперечення на заяву позивача, у яких зазначив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Головним управлінням у межах наданої чинним законодавством компетенції вжито усіх можливих заходів для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі № 380/23103/23. Зокрема, в березні 2024 року здійснено перерахунок пенсії позивача в розмірі 15490,38 грн (розмір пенсії до перерахунку складав 9425,42 грн). Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно з рішенням суду з урахуванням виплачених сум за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 склала 285 148,05 грн. Впродовж 2025-2026 року відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у грудні 2025 року - в розмірі 374,70 грн та у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн. Залишок пенсійних виплат нарахованих за рішенням суду за минулий період станом на 11.03.2026 складає 284 483,00 грн. Виплата заборгованості з пенсії за рішенням суду за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 у загальній сумі 284 483,00 грн буде здійснено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821. Таким чином, у межах наданих пенсійному органу повноважень ним виконано рішення суду, у тому числі здійснено відповідні виплати, а неотримання позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин. Таким чином, відсутній факт невиконання Головним управлінням судового рішення, що набрало законної сили.
Суд на підставі п.9 ст. 205, ч. 4 ст. 250 КАС України вирішив розглянути заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у порядку письмового провадження. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При розгляді заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення суд виходить із таких підстав та мотивів.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (див. також пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої та третьої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Водночас суд, аналізуючи положення статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Зміна способу і порядку виконання суднового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Позивач у своїй заяві про зміну способу і порядку виконання рішення суду зазначає, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
З аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що підставою для застосування відповідної зміни способу і порядку є умисне невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду щодо нарахування позивачу пенсії.
Судом встановлено з матеріалів справи, що на виконання рішення суду від 24.11.2023 у справі №380/23103/23 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 по 31.03.2024. Сума доплати пенсії за вказаний період становить 285 148,05 грн. Недоплачена сума пенсії не була виплачена позивачеві у зв'язку із відсутністю надходжень із Державного бюджету України.
В контексті доводів позивача щодо невиконання відповідачем рішення суду суд зазначає, що при розгляді справи та ухвалення рішення судом не здійснювався розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі. Предметом спору у справі №380/23103/23 був перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №6531/Д від 01.06.2023, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Згідно із статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, які належать стягувачу, не є власністю відповідача, не знаходяться на його рахунках, а фактичне виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і у такий спосіб, як зобов'язання виплатити позивачу пенсію (здійснити виплату донарахованої суми пенсії), хоча за певних умов (належне фінансування).
Суд також враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.08.2018 у справі №757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 13.10.2021 у справах №360/4708/20 та №360/4705/20, згідно з яким, невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у тому вигляді, у якому просить заявник не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача. Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів на них не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-475а14.
Суд зазначає, що "зобов'язання вчинити дії" та "стягнення коштів" є різними за своєю правовою природою способами захисту прав, які передбачають різні механізми виконання. Рішення суду про зобов'язання вчинити дії виконується в порядку, встановленому статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідними нормативними актами, що регулюють діяльність пенсійних органів. Натомість, рішення про стягнення коштів виконується шляхом списання коштів з рахунків боржника органами Казначейства або виконавчої служби.
Суд також звертає увагу, що зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є неправомірною.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-394а14 та у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а.
Також Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а (755/10524/17) дійшов висновку, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде зміною рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 зазначено, що стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоди необмеженій кількості осіб.
При цьому суд враховує те, що право особи на здійснення виплати перерахованої пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади (місцевого самоврядування) не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про наявність правових підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення, що не було встановлено судом за наслідком розгляду заяви позивача.
Відповідно до пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Кабінету Міністрів України забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.
Порядок здійснення з бюджету ПФ України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою КМ України № 821 від 14.07.2025 (надалі - Порядок № 821).
Порядком № 821 визначено механізм здійснення з бюджету ПФ України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (абзац 1 пункту 1).
Пунктами 5 та 6 Порядку № 821 передбачено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
При цьому, пункт 7 Порядку № 821 передбачає, що для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Отже, виплата коштів, нарахованих на виконання судового рішення, залежить від отримання ГУ ПФ України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу та проводиться відповідно до вимог зазначеного Порядку № 821.
Крім того, суд бере до уваги докази, надані відповідачем, про те, що виплата заборгованості розпочалася (часткова виплата у жовтні 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у грудні 2025 року - в розмірі 374,70 грн та у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн.). Це свідчить про те, що рішення виконується у встановленому законом порядку, хоча і з затримкою через об'єктивні причини (бюджетне фінансування).
Враховуючи, що відповідач здійснив нарахування та включив суму до реєстру, а зміна способу виконання на стягнення коштів фактично змінить суть судового рішення та порядок його виконання, встановлений спеціальним законодавством про бюджет, суд не вбачає підстав для задоволення заяви. Обраний позивачем спосіб (стягнення коштів) не вирішить проблему відсутності бюджетного фінансування, а лише створить колізію з порядком казначейського обслуговування бюджетних коштів.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у спірному випадку не буде ефективним способом захисту прав позивача на отримання перерахованих сум пенсій, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань, а тому заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 378 КАС України, суд, -
у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України.
Суддя Чаплик І.Д.