про закриття провадження у справi
19 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 160/3355/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали справи за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
13 лютого 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UA 268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 157772 грн 57 коп. (сто п'ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят дві грн 57 коп.).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 адміністративну справу № 160/3355/26 передано на розгляд з Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Луганського окружного адміністративного суду.
11.03.2026 до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю з Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
17.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі. Крім цього просив, посилаючись на статтю 140 КАС України, стягнути судові витрати з відповідача, оскільки борг погашено після відкриття провадження у справі.
При вирішенні питання про прийняття відмови від позову суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Згідно положень частин першої, третьої статті 189 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи вищенаведене, суд приймає відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї - не будь права і охоронювані законом інтереси та вважає за необхідне закрити провадження у справі.
Вирішуючи клопотання в частині відшкодування судового збору в порядку, визначеному статтею 140 КАС України, суд зазначає таке.
Так, згідно з частинами першою та другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частинами першою, другою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Положення статті 139 КАС України є загальними для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи. Крім цього, КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (ст. 140 КАС України), а також повернення судового збору у разі відмови позивача від позову (ст. 142 КАС України). Разом з тим, норми статті 140 КАС України стосуються розподілу судових витрат та застосовуються одночасно з нормами статті 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
За приписами частини першої статті 142 КАС України, якій кореспондують норми частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що частина перша статті 142 КАС України стосується повернення судового збору позивачу з відповідного бюджету у зв'язку із відмовою позивача від позову. Ця норма не пов'язана зі статтями 139, 140 КАС України, оскільки не регулює питання стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору в порядку розподілу судових витрат.
В даному ж випадку, позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична особа.
При цьому, ані положеннями КАС України, ані Законом України «Про судовий збір» не передбачено стягнення судових витрат з відповідача, зокрема у разі відмови суб'єкта владних повноважень від позову, а також навіть у випадках розгляду справи по суті та задоволення позову у справах за позовом суб'єкта владних повноважень до юридичної чи фізичної особи, окрім витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
В той же час, питання повернення судового збору та розподілу судових витрат мають різну правову природу, не є пов'язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному.
Зокрема, положення частини першої статті 142 КАС України можуть бути застосовані в тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що пов'язана саме із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви. У такому випадку розподіл судових витрат згідно з частиною першою статті 140 КАС України не здійснюється.
З врахуванням викладеного, клопотання позивача про вирішення питання повернення сплаченого судового збору в порядку статті 140 КАС України задоволенню не підлягає, позаяк позивач є суб'єктом владних повноважень, відомостей про понесення судових витрат, що пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять.
Поряд із цим, слід враховувати, що позивач фактично порушив перед судом питання про повернення судового збору, яке підлягає розгляду відповідно до положень статті 142 КАС України.
Відповідно до платіжної інструкції від 27.01.2026 № 123 позивачем при зверненні до адміністративного суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Відтак, на підставі частини першої статті 142 КАС України позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 1331,20 грн.
Керуючись статтями 9, 47, 142, 189, 238, 239, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Дніпровського державного університету внутрішніх справ задовольнити частково.
Прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі № 160/3355/26 за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Повернути Дніпровському державному університету внутрішніх справ (місцезнаходження: м. Дніпро, проспект Науки, 26, код ЄДРПОУ 08571446) судовий збір, сплачений при зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом за платіжною інструкцією від 27.01.2026 № 123 в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).
В задоволені решти вимог заяви відмовити.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяІ.О. Свергун