про відмову у визнанні протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду
18 березня 2026 року Київ № 320/1631/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До суду звертався ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту також відповідач, ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо документування довідкою від 10.06.2022 №4843 раніше на 7 діб до набрання законної сили 17.06.2022 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2022 №640/12481/21;
- визнати протиправними дії відповідача щодо зміни форми бланку та реквізитів документа (довідки) шляхом знищення (вилучення) слів «(спеціальним)», «(на день звільнення із служби)»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо перекручення фактичних даних командиру військової частини НОМЕР_3 (військовому прокурору) ОСОБА_1 шляхом встановлення «типової посади командира взводу Збройних Сил України», яку ніколи не займав (відсутній наказ про призначення/звільнення);
- визнати протиправними дії відповідача щодо перекручення фактичних даних, про «відрядження», у яке ніколи (нікуди) не відряджався (відсутній наказ про направлення у відрядження/повернення із відрядження);
- визнати протиправними дії відповідача щодо перекручення фактичних даних про 12 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт 1,95) і документування сумою (посадовим окладом) 3440,00 грн;
- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення правового статуту прокурора (військового прокурора) і довічно присвоєного військового (спеціального) звання «підполковник юстиції» і документування без слова юстиції «підполковник»;
- зобов'язати відповідача скласти, оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393», нову довідку про розмір грошового забезпечення підполковнику юстиції у відставці ОСОБА_1 , станом на 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме з урахуванням посадового окладу військового прокурора гарнізону 8000,00 грн, окладу за військовим званням 1410,00 грн, надбавки за вислугу 30 років - 50%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 70%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень -15% та премії - 130% для здійснення перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року адміністративний позов задоволений частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування до ОСОБА_1 даних про 12 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт 1,95) та посадового окладу у розмірі 3440,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
23.02.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява у порядку ст.383 КАС України, яка передана судді 13.03.2026, в якій заявник просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання судового рішення та зобов'язати відповідача скласти, оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393», нову довідку про розмір грошового забезпечення підполковнику юстиції у відставці ОСОБА_1 , станом на 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме з урахуванням посадового окладу військового прокурора гарнізону 8000,00 грн, окладу за військовим званням 1410,00 грн, надбавки за вислугу 30 років - 50%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 70%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень -15% та премії - 130% для здійснення перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії.
Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає таке.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до частини 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Частиною 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі N 295/9823/21.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі N 806/2143/15 (адміністративне провадження N К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі N 539/3406/17.
Водночас, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.
Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю: зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду (частина 6 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
В той же час, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року зазначав наступне.
Так, не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Апелянтом вказано, що у судовому рішенні відсутня зобов'язальна частина та заходи примусового виконання рішення, а тому, на переконання позивача, як наслідок виконавчий документ буде повернутий стягувачу без прийняття до виконання.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги наголошувала на тому, що розмір складових, який повинен був бути зазначений у довідці для перерахунку пенсії позивачеві з 01.04.2019 був предметом судового розгляду у межах провадження по справі №640/20354/19.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 640/20354/, з урахуванням додаткового судового рішення від 26.02.2021 зобов'язано відповідача скласти, оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393», нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме: з врахуванням посадового окладу військового прокурора гарнізону 8000,00 грн, окладу за військовим званням 1410,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань - 80%, надбавки за таємність - 15% та премії - 50%, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.
Тобто зміст довідки та відомості у ній, які відповідач був зобов'язаний видати позивачеві для перерахунку пенсії його пенсії з 01.04.2019 вже було предметом судового дослідження у межах провадження по справі № 640/20354/19.
Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач протиправно визначив на власний розсуд складові грошового забезпечення позивача та не врахував резолютивну частину додаткового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2021 по справі № 640/20354/19 при виготовленні довідки від 10.06.2022 № 4843 в частині відомостей про розмір грошового забезпечення позивача із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Резюмуючи апеляційний суд зазначав, що суд першої інстанції правильно вказав, що підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти, оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, нової довідки про розмір грошового забезпечення - відсутні.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частинами четвертою та п'ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Таким чином, суд вважає безпідставними твердження позивача про неналежне виконання відповідачем судового рішення у цій справі, що свідчить про необґрунтованість поданої заяви та в деякій мірі зловживанням процесуальними правами, оскільки повторно фактично заявляється вимога, яка вже була розглянута судом.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання судового рішення.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 у справі №3-27/2022(54/22) (2-р(II)/2023) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи частини першої статті 294, частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в тому, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведене свідчить про можливість апеляційного оскарження даної ухвали.
Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.