19 березня 2026 року Справа № 160/3694/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.08.2025 № 047050028389 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 на посаді електрогазозварника повний робочий день: з 01.01.1992 по 31.08.2000 у ВО «Придніпровський хімічний завод» (ДП «ПХЗ»), з 01.09.2000 по 31.05.2002 у ДП «Амофос», з 01.06.2002 по 09.06.2006 у ДП «Смоли», та з 06.04.2009 по 28.12.2010 у ПАТ «Дніпропетровськгаз», як такі, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12 серпня 2025 року, тобто з дня первинного звернення із заявою про призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 19 лютого 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Роз'яснив відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребував від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, а також витребувані судом докази. У відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, та зазначив, що, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління із заявою від 12.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах Список №2. Страховий стаж позивача становить 39 років 8 місяць 26 днів. Пільговий стаж становить 6 років 10 місяців 25 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди: до пільгового стажу не зараховано періоди роботи за доданою довідкою від 30.09.2024 №43, оскільки зазначений характер виконуваних робіт “електорогазозварника» не відповідає Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1956 №1173. Періоди пільгового стажу потребують уточнення первинним документами. Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач 12.08.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та рішенням №047050028389 від 20.08.2025 у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено.
Зокрема, в рішенні зазначено, зокрема: «Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 12.08.2025.
Вік заявника 56 років.
Страховий стаж особи становить 39 років 8 місяць 26 днів.
Пільговий стаж становить 6 років 10 місяців 25 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди:
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за доданою довідкою від 30.09.2024 №43, оскільки зазначений характер виконуваних робіт "електорогазозварника" не відповідає Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1956 №1173. Періоди пільгового стажу потребують уточнення первинним документами. Працює. Відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній необхідний пільговий стаж Право на пенсійну виплату набуде 11.08.2027 року.».
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Матеріалами справи підтверджується, вік позивача станом на день подання заяви про призначення пенсії становив 56 років.
Вказане дає підстави для висновку, що позивач досяг необхідного віку для призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Вказана правова норма пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, крім віку, передбачає наявність страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 ЗУ №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 ЗУ №1058-IV).
Суд бере до уваги, що у законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Водночас, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано:
періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;
професія або посада;
характер виконуваної роботи;
розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи;
первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У цій справі спірними є періоди:
- з 01.01.1992 по 31.08.2000 у ВО «Придніпровський хімічний завод» (ДП «ПХЗ»), з 01.09.2000 по 31.05.2002 у ДП «Амофос», з 01.06.2002 по 09.06.2006 у ДП «Смоли», та з 06.04.2009 по 28.12.2010, які зараховані до страхового стажу, але, як зазначає позивач, не зараховані до пільгового.
Водночас, в матеріалах справи наявний алгоритм розрахунку стажу, відповідно до якого вказані періоди частково зараховані до пільгового стажу за Списком №2, а саме періоди з 01.09.2000 по 12.05.2000, з 01.06.2002 по 09.06.2006 та з 06.04.2009 по 09.06.2010.
Відтак, суд зазначає, що суд в рамках цієї справи розглядає питання наявності підстав для зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.08.2000, з 13.05.2000 по 31.05.2002 та з 10.06.2010 по 28.12.2010.
Матеріалами справи підтверджується, що відомості трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.07.1987 позивача містять належні та достатні записи про його трудову діяльність у ці періоди, а саме:
Виробниче об'єднання «Придніпровський хімічний завод»:
- з 01.12.1991 по 31.08.2000 - електрогазозварник;
Державне підприємство «Амофос»:
- з 01.09.2000 по 31.05.2002 - електрогазозварник;
Дніпродзержинське управління по експлуатації газового господарства ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»:
- з 06.04.2009 по 28.09.2012 - електрогазозварник з правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Всі записи засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками підприємств.
При цьому, період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.08.2000, з 13.05.2000 по 31.05.2002 та з 10.06.2010 по 28.12.2010 не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача.
Разом з цим, в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначеного у трудовій книжці, помилок у їх оформленні.
Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином та містяться відомості про проведення атестації робочого місця. Даний факт відповідачами не оспорюється.
В оскаржуваному рішенні вказано лише, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи за доданою довідкою від 30.09.2024 №43, оскільки зазначений характер виконуваних робіт "електорогазозварника" не відповідає Списку виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1956 №1173. Періоди пільгового стажу потребують уточнення первинним документами.
Суд бере до уваги, що дійсно нормами пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Поряд з цим, такий порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.
Натомість, матеріали справи містять копію трудової книжки позивача, якою встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 20.07.1987 містить відомості, що підтверджують пільговий трудовий стаж ОСОБА_1 у такі періоди на посаді електрогазозварювальника, про що зазначено вище і таких відомостей достатньо для зарахування спірних періодів до пільгового стажу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.01.2023 у справі №392/1357/17(2-а/392/109/17).
Отже, трудова книжка позивача, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача, підтверджує роботу позивача у спірні періоди.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Водночас, положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Отже, Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки, проте, вказаних дій не вчинив.
При цьому суд звертає увагу на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Отже, в даному випадку відомості в трудовій книжці позивача про його роботу у спірний період за професією, що віднесені до ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV, вже є достатньою підставою для зарахування цього періоду до пільгового стажу.
Суд бере до уваги, що відповідачем в рішенні від 20.08.2025 № 047050028389 не наведено жодних заперечень та аргументів, будь-якого аналізу щодо віднесення професії позивача на підставі трудової книжки до таких, зайнятість на яких, дає право на призначення пільгової пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058 та в цілому, щодо того, чи відповідають надані позивачем документи умовам призначення пенсії, встановленим в ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених правових норм, висновків Верховного Суду, суд вважає, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження пільгового страхового стажу.
Даючи відповідь на питання, чи професія електрогазозварювальника (електрогазозварника) передбачена у Списках № 2, суд враховує таке.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991 року;
якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10;
якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162.
Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».
Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».
Враховуючи вищезазначене, професія електрогазозварювальника (електрогазозварника) передбачена у всіх Списках № 2.
Отже, незарахування періодів роботи позивача з 01.01.1992 по 31.08.2000, з 13.05.2000 по 31.05.2002 та з 10.06.2010 по 28.12.2010 на посаді електрогазозварника до пільгового страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Київській області від 20.08.2025 № 047050028389, відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а спірні періоди підлягають до зарахування при обчисленні пільгового стажу позивача при визначенні права на призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на 12.08.2025 (дата звернення до пенсійного органу) позивач досяг 56 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), мав страховий стаж роботи більше 39 років; пільговий стаж (з урахуванням спірних періодів) складає більше необхідних 12 років 06 місяців.
З огляду на викладене, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № , відповідно до Закону №1058.
Таким чином, відповідач, ухвалюючи рішення від 20.08.2025 № 047050028389 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком№2, залишив поза увагою наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а тому вказані дії щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправними.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії мав необхідну кількість страхового та пільгового стажу та досяг пенсійного віку, то позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд дійшов висновку, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Відповідно до ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В даному випадку, як вже встановлено судом, пенсійним віком є вік 55 років. Дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата досягнення позивачем пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії - 12.08.2025.
Відтак, враховуючи, що позивач звернувся за призначенням пенсії пізніше трьох місяців з дня досягнення 55 років, пенсію слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто, з 12.08.2025.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.08.2025 № 047050028389 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 на посаді електрогазозварника з 01.01.1992 по 31.08.2000, з 13.05.2000 по 31.05.2002 та з 10.06.2010 по 28.12.2010, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12 серпня 2025 року.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.08.2025 № 047050028389 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді електрогазозварника з 01.01.1992 по 31.08.2000, з 13.05.2000 по 31.05.2002 та з 10.06.2010 по 28.12.2010, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12 серпня 2025 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 19 березня 2026 року.
Суддя Н.Є. Калугіна