19 березня 2026 рокуСправа № 160/6297/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви
визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях щодо не підготовки та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області оновленого «Розрахунку вислуги років» ОСОБА_1 (згідно з Додатком 3 до Інструкції МВС №760) на виконання наказів від 08.02.2005 №36 о/с (зі змінами від 13.07.2023 №2 о/с та від 30.01.2024 №1 о/с);
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (Відповідач-1), як орган, що координує діяльність підпорядкованих підрозділів, забезпечити підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області оновленого «Розрахунку вислуги років» ОСОБА_1 із зазначенням календарної вислуги - 35 років 06 місяців 16 днів;
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії, викладену в листі №24344-12510/К-01/8- 0400/26 від 04.03.2026 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з основного розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення (відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №2262-ХІІ станом на 08.02.2005 року), на підставі календарної вислуги 35 років 06 місяців 16 днів, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з дати, визначеної ч. 3 ст. 51 Закону №2262-XII.
Згідно пункту 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2 статті 160 КАС України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси має право особисто або її законний представник подати відповідний адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Частиною 1 статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина 1 статті 172 КАС України).
Отже, з аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що позивач наділений правом об'єднати в позовній заяві декілька пов'язаних між собою вимог, основні та похідні вимоги, що стосуються врегулювання правовідносин, які виникли безпосередньо між ним та відповідачем.
У цьому ж випадку, як слідує із змісту прохальної частини позовної заяви, в межах цього позову позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях щодо не підготовки та не направлення до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області оновленого «Розрахунку вислуги років» ОСОБА_1 (згідно з Додатком 3 до Інструкції МВС №760) на виконання наказів від 08.02.2005 №36 о/с (зі змінами від 13.07.2023 №2 о/с та від 30.01.2024 №1 о/с);
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (Відповідач-1), як орган, що координує діяльність підпорядкованих підрозділів, забезпечити підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області оновленого «Розрахунку вислуги років» ОСОБА_1 із зазначенням календарної вислуги - 35 років 06 місяців 16 днів;
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії, викладену в листі №24344-12510/К-01/8- 0400/26 від 04.03.2026 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з основного розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення (відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №2262-ХІІ станом на 08.02.2005 року), на підставі календарної вислуги 35 років 06 місяців 16 днів, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з дати, визначеної ч. 3 ст. 51 Закону №2262-XII.
Так, позивачем об'єднано в одній позовній заяві вимоги про оскарження дій/бездіяльності відповідачів щодо:
непідготовки та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області оновленого «Розрахунку вислуги років» ОСОБА_1 (згідно з Додатком 3 до Інструкції МВС №760) на виконання наказів від 08.02.2005 №36 о/с (зі змінами від 13.07.2023 №2 о/с та від 30.01.2024 №1 о/с);
визнання протиправної відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії, викладену в листі №24344-12510/К-01/8- 0400/26 від 04.03.2026 року.
Заявлені позивачем вимоги є різними за своїм призначенням та підставами набуття права на них та регулюються абсолютно різними законодавчими нормами.
Таким чином, із наведеного вище слідує, що в даному адміністративному позові, позивачем самостійно об'єднано в межах одного позову вимоги одного позивача до різних відповідачів з різних обставин та з різних підстав та з різним правовим обґрунтуванням.
При цьому, частина 2 статті 172 КАС України визначає, що суд з урахуванням положень частини 1 цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
В даному ж випадку, не дивлячись на те, що вимоги даного позову заявлені одним позивачем до різних відповідачів, однак такі вимоги взагалі не пов'язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами. Крім того, відповідні вимоги не можуть вважатись похідними.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, хоча й стосуються одного позивача, але скеровані до різни суб'єктів з різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України.
Таким чином, об'єднання в одній позовній заяві самостійних вимог, які не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами та не є похідними, є порушенням правила об'єднання позовних вимог і, відповідно, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам КАС України.
При цьому, пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Суд також вважає за необхідне зазначити, що наведене вище порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
Така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, № 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).
У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява №49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, а також зважаючи на те, що суду необхідно буде дослідити правомірність дій відповідачів, прийнятих ними наказів, які прийняті на підставі різних за своєю суттю та складністю документів, що відповідно до ч. 1ст. 171 КАС України виключає можливість об'єднання таких вимог в одній позовній заяві, суд дійшов висновку, що спільний розгляд позовних вимог суттєво ускладнить та сповільнить вирішення спору по суті, з огляду на що, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню.
Одночасно, слід роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до суду із окремими позовними заявами.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу, разом із позовом та додатками до нього.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач 2: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (49041, м. Дніпро, пр. Праці, 16, код ЄДРПОУ 45291657).
Відповідач 3: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 08592141).
Відповідач 4: Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков