19 березня 2026 р.Справа №160/6647/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А. Ю., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про призов на військову службу під час мобілізації №591/ М в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації під час дії відстрочки від призову, наданої у зв'язку з бронюванням за ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
- Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
- Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести відповідні зміни до військово-облікових даних ОСОБА_1 з урахуванням наявності у нього відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням.
Разом з позовною заявою 18.03.2026 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_1 станом на 06.03.2026 року мав чинне бронювання на підставі: Підприємства критично важливого для функціонування економіки: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; Розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 та витягу про результат бронювання за заявою №20251209-1614379; Підтвердження від підприємства, що бронювання не було анульоване, і жодних заяв на його скасування підприємством не подавалося. Проте, Наказом №591/М від 06.03.2026 року позивач був призваний до військової служби. Представник позивача зазначає, що якщо наказ №591/М від 06.03.2026 не буде тимчасово призупинено, позивач буде фактично призваний до військової частини та включений до мобілізаційних заходів, що унеможливить виконання трудових обов'язків на критично важливому підприємстві; зазнає значної матеріальної та моральної шкоди; буде позбавлений права на законну відстрочку від призову, що є порушенням гарантій законного права позивача, у зв'язку з цим звернулась до суду з даною заявою.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Отже існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Частиною 9 статті 1 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу вище зазначених норм випливає, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на бронювання, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Наказом Міністерства економіки України від 03.12.2025 № 2501 підтверджено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, яке відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 1,5,6 пункту 2 Критеріїв та порядку.
В період з 09.12.2025 року по 03.12.2026 року ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу, що підтверджується результатом бронювання за заявою №20251209-1614379 та відомостями з інформаційної системи "Резерв +".
Листом від 10.03.2026 року №02-11 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомив, що станом на 10.03.2026 року підстав для анулювання бронювання ОСОБА_1 немає, заяву про анулювання бронювання ОСОБА_1 підприємство не подавало.
Питання правомірності дій відповідача є предметом вирішення спору по суті заявленої позовної заяви.
На цій стадії процесу суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та правомірності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 591/М від 06.03.2026 року «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу» в частині, яка стосується позивача; правомірності наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, однак, в даному випадку суд вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.
За таких обставин суд вважає, що вчинення мобілізаційних заходів стосовно позивача неможливе до надання судом оцінки на предмет правомірності призову позивача на військову службу під час мобілізації; правомірності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 591/М від 06.03.2026 року «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу» в частині, яка стосується позивача; правомірності наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини; виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини; внесення зміни до військово-облікових даних ОСОБА_1 .
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пункту 1 частини 2 статті 150 КАС України.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Суд зазначає, що позивач в заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову просить суд зупинити дію Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №591/М від 06.03.2026 року щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до положень пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, не допускається.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивач частково шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від будь-яких дій щодо переміщення, направлення або переведення ОСОБА_1 , у тому числі до бойових підрозділів, а також від залучення його до виконання бойових завдань на час розгляду справи.
Суд вважає вказаний спосіб забезпечення позову таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, або їх скасування, та є необхідними для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому ускладнити відновлення прав, унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, забезпечення позову відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 КАС України.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд-
Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від будь-яких дій щодо переміщення, направлення або переведення ОСОБА_1 , у тому числі до бойових підрозділів, а також від залучення його до виконання бойових завдань на час розгляду справи.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко