19 березня 2026 рокуСправа №160/35687/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
16 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що був знятий з військового обліку 26 березня 2008 року ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.2.3. Наказу МОУ №35-02р. (зі змінами, внесеними Наказом МОУ №342 від 03.06.2006 року), оскільки за висновком ВЛК був визнаний не придатним до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
Разом з тим, позивач вказує був засуджений за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська (мав судимість) і не перебував на військовому обліку.
Позивач вказує, що останній не отримував ніяких повісток, повідомлень, викликів чи прохань прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі у вигляді повісток чи засобами телефонного зв'язку.
Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 22 грудня 2025 року суд відкрив провадження в цій адміністративній справі, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.12.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що згідно із інформації отриманої з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_2 ,1972 року народження, раніше був визнаний обмежено придатний до військової служби, після чого військово-лікарську комісію не проходив.
Тому порушуючи вимоги закону про мобілізацію ОСОБА_2 1977 року народження до 05.06.2025 року повторний огляд не пройшов, в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.
Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надало пояснення, де вказало, що станом на 06.12.2025 за даними системи ІПНП наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке надійшло до відділення поліції № 2 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області за № Е2044118 від 01.05.2025 та внесене до ЄО № 6875 вiд 02.05.2025 щодо порушення гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Слід зазначити, що інформація відносно ОСОБА_2 надійшла до вказаного підрозділу в електронному вигляді відповідно до пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
Позивач був знятий з військового обліку 26 березня 2008 року ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.2.3. Наказу МОУ №35-02р. (зі змінами, внесеними Наказом МОУ №342 від 03.06.2006 року), оскільки за висновком ВЛК був визнаний не придатним до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
Також позивач вказує, що в електронному військово-обліковому документі Резерв+ зазначено «Порушення правил військового обліку». Причина звернення до національної поліції - «не уточнив дані до 16 липня 2024 року», проте свої дані позивач уточнив 17 липня 2024 року.
Позивач вважає, що вищенаведені обставини свідчать про безпідставне взяття позивача на військовий облік, що вказує про вчинення протиправних дій співробітниками відповідача по відношенню до позивача та порушення його законних прав та інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався і діє на час розгляду цієї справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.5 ст.33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.14 Закону № 2232-ХІІ взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей.
Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Не підлягають взяттю на військовий облік призовників громадяни України, які відбувають покарання в установах виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.
Для взяття на військовий облік у відповідних районних (міських) центрах комплектування та соціальної підтримки утворюються комісії з питань взяття на військовий облік.
Відповідно до ч.10 ст.14 Закону № 2232-ХІІ за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань взяття на військовий облік може прийняти одне з таких рішень: придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування; підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення); непридатний до військової служби; направлення до відповідних правоохоронних органів матеріалів на громадян України, які ухиляються від взяття на військовий облік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).
Відповідно до п.20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно з п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників.
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, (далі Порядок № 560), що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із пунктом 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби,наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 затверджено "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", (далі Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу I, це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу, та поширюється в тому числі на військовозобов'язаних, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України та при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Пунктом 1.2 розділу I Положення № 402 встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби військовозобов'язаних.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд військовозобов'язаних;
- визначення ступеня придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 2.1 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Згідно із пунктом 2.2 Положення № 402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Згідно із пунктами 1.2, 1.4 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відповідно до пункту 3.8 розділу II Положення № 402, (в редакції пункту станом на дату прийняття рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 -07.02.2023), за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:
- "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";
-"Обмежено придатний до військової служби";
- "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)";
- "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)";
- "Придатний до військової служби".
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
-"Придатний до військової служби";
-"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";
-"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Відповідно до пункту 3.8 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).
Згідно із пунктом 20.2 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Наведені положення законодавства свідчить, що визнання особи такою, що є непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку є виключною компетенцією військово-лікарської комісії, яке ухвалюється в порядку, встановленому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оформлюється відповідною постановою та є підставою для виключення особи з військового обліку.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив, що доказів на підтвердження факту визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку у встановленому законом порядку рішенням штатної військово-лікарської комісії (ВЛК) та наявності відповідної довідки ВЛК або свідоцтва про хворобу позивач до матеріалів справи не подав.
Відповідно за висновком ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.2.3. Наказу МОУ №35-02р. (зі змінами, внесеними Наказом МОУ №342 від 03.06.2006 року) позивач був визнаний не придатним до військової служби у мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
Проте після набрання чинності змін до Закону України №2232-XII позивача було поновлено на обліку військовозобов'язаних.
Суд зазначає, що наданий запис ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.2.3. Наказу МОУ №35-02р. (зі змінами, внесеними Наказом МОУ №342 від 03.06.2006 року), не може вважатися належним доказом виключення з військового обліку, оскільки сам по собі він не підтверджує проходження позивачем встановленої процедури ВЛК після набрання чинності змін до Закону України № 2232-ХІІ.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік відповідають вимогам Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку організації і ведення військового обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487.
Стосовно твердження позивача, що останній був засуджений за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська (мав судимість) і не перебував на військовому обліку, суд вказує на таке.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, скільки громадянин України, який досяг 25 років, може бути взятий на військовий облік у випадку, якщо він раніше перебував на військовому обліку призовників.
Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
Суд встановив, що відповідно до відомостей електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів «РЕЗЕРВ+» позивач не є військовозобов'язаним, якого знято / виключено з обліку військовозобов'язаних та резервістів на підставі «інше».
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Отже, відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних з 18.05.2024 у разі, якщо він був виключений до цієї дати з військового обліку військовозобов'язаних як особа, яка вчинила особливо тяжкий злочин.
Суд звертає увагу, що доказів засуджений за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська позивач суду не надав, копія вироку стосовно позивача в матеріалах справи відсутня.
Суд не може вважати обставину доведеною, якщо сторона не надала належних доказів, що підтверджують її позицію, керуючись стандартом «більш вірогідних доказів».
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оцінивши докази в їх сукупності, суд зробив висновок про відсутність ознак протиправних дій відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук