Справа № 753/13741/25 суддя в І-й інстанції Скуба А.В.
Провадження № 33/824/1660/2026 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
16 березня 2026 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22 червня 2025 року серії ЕПР1 № 369067, 21 червня 2025 року о 23 год. 37 хв. у місті Києві по вул. Дніпровська Набережна/Є.Чавдар 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Mercedes-Benz GLE 250" д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Drager Alcotest 6820", прилад ARJL 0258, тест 3904, проба позитивна 0,86‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000.00 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000.00 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Александров Д.О.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити провадження у справі; у разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення - скасувати постанову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 адвокат Александров Д.О. зазначає, що суд у постанові прямо погодився з доводами захисту про те що підпис у акті огляду, навпроти прізвища ОСОБА_1 у графі «з результатам згоден», не належить водієві, і вказав на необхідність додаткової перевірка повідомивши про намір скерувати матеріали до ДБР. За наявності такого висновку суду про сумнівне походження підпису в одному з ключових процесуальних документів твердження про відсутність будь-яких сумнівів у достовірності допустимості доказів є внутрішньо суперечливим і юридично неприйнятним. Водій, отримавши результат первинного вимірювання 0,86 ‰, ініціював повторний огляд, за результатами якого було отримано інший показник 0,78 ‰. Сам факт повторного вимірювання здійсненого через сумніви водія щодо первинного результату, є об'єктивний підтвердженням того, що з первинним результатом він не погоджувався, принаймні на момент його оголошення. Отже, за законом виник обов'язок поліцейського забезпечити проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Суд не навів переконливих мотивів, чому за наявності двох різних результатів органом оформлення та судом обрано саме перший результат, як єдину підставу для відповідальності. За умов, коли суд визнав обґрунтованими сумніви щодо підпису водія в акті огляду, а відеозапис, на який посилався суд, підтверджує не підписання цього документа водієм, суд не мав підстав констатувати беззастережну достовірність і допустимість доказів, а повинен був оцінити, чи дотримано порядок оформлення результатів огляду та чи усунуто сумніви щодо походження ключових документів. Постанова не містить аналізу змісту відеозаписів у частині, яка має значення для справи.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Згідно ч. 2, 3, 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 2, 6, 7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У відповідності до п. 6 розділу ІІ даної інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров'я, а водій зобов'язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.
Судом встановлено, що 21 червня 2025 року о 23 год. 37 хв. у місті Києві по вул. Дніпровська Набережна/Є.Чавдар 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Mercedes-Benz GLE 250" д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Drager Alcotest 6820", прилад ARJL 0258, тест 3904, проба позитивна 0,86‰.
Відеозапис, що міститься у матеріалах справи, відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
З наданого суду відеозапису вбачається, що працівниками поліції було з'ясовано, де ОСОБА_1 бажає пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння: на місці зупинки транспортного засобу чи у закладі охорони здоров'я. Роз'яснено, що у разі відмови буде складено відповідний протокол. У подальшому, ОСОБА_1 вказав, що згоден пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та пройшов його. Водій, отримавши результат первинного вимірювання 0,86 ‰, попросив поліцейського провести на всяк випадок повторний огляд, за результатами якого було отримано показник 0,78 ‰. ОСОБА_1 результат огляду не заперечував, вказував, що 3 години тому вживав пиво. При цьому, на пропозицію поліцейського у разі не згоди з результатом огляду пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не виявив такого бажання та не вказував, що він не погоджується з результатом огляду на місці.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника в частині, що ініціювання ОСОБА_1 повторного огляду на місці зупинки свідчить про його не згоду з результатом огляду є безпідставними, оскільки ґрунтуються виключно на власному помилковому тлумаченні норм чинного законодавства в сукупності з фактичними обставинами справи.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що підпис у акті огляду, навпроти прізвища ОСОБА_1 у графі «з результатам згоден», не належить водієві, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як було зазначено вище, на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що вживав алкогольні напої (пиво) 3 години тому, тобто фактично визнав вживання алкогольних напоїв перед керуванням транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги в частині не врахування повторного результату огляду, який попросив зробити ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 , за результатами якого в нього виявлено 0,86 ‰ алкоголю, є недійсним.
Крім того, результати повторного огляду, проведеного на прохання ОСОБА_1 ніяким чином не впливають на кваліфікацію вчиненого правопорушення, оскільки не спростовують вини останнього в керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керуваннятранспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння чи відсутність його вини у вчиненому.
Відповідно доч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Александрова Дмитра Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 19 березня 2026 року.
Суддя В.О. Фінагеєв