18 березня 2026 року місто Київ
справа № 381/1336/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/1566/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", подану представником Нижник Вікторією Василівною, на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у складі судді Анапріюк С.П. від 30 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг", назву якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс",до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст обставин справи
У березні 2025 року ТОВ "ФК "Пінг-Понг", яке змінило назву на ТОВ "ФК "Солвентіс", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 29 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі - ТОВ "Мілоан") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1460496, за умовами якого відповідач отримав 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму, тоді як відповідач умов кредитного договору не виконав.
1 квітня 2020 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ТОВ "Мілоан" укладено договір факторингу № 01/04, за умовами якого до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшло
право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1460496 від 29 грудня 2019 року, укладеним з ТОВ "Мілоан".
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01/04 від 1 квітня 2020 року, сума заборгованості ОСОБА_1 становить 18 990 грн, з яких: 5 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 10 500 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 990 грн - прострочена заборгованість за комісією, 2 500 грн - заборгованість за пенею.
В подальшому, між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг", яке змінило назву на ТОВ "ФК "Солвентіс", укладено договір факторингу № 1/4 від 13 грудня 2021 року, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1460496 від 29 грудня 2019 року.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1460496 від 29 грудня 2019 року у розмірі 18 990 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2025 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "Пінг-Понг" відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалах справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення договору, надання відповідачу кредиту, користування ним та наявності непогашеної заборгованості у вказаному позивачем розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарг та їх узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що в матеріалах справи наявні докази підписання кредитного договору відповідачем одноразовим ідентифікатором, час укладення договору та посилання на номер телефону. Ці дані мають характер ідентифікаційних ознак відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", що дозволяє визнати укладення договору в електронній формі належним чином оформленим. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Крім того, платіжне доручення № 13111401 від 29 грудня 2019 року, яким підтверджується перерахування кредитних коштів відповідачу, з урахуванням вимог Інструкції, чинної на момент здійснення такого перерахування, повністю відповідає встановленим вимогам та зразку, наведеному в додатку до Інструкції, а також містить усі обов'язкові реквізити, а відтак є належним і допустимим доказом у справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
29 грудня 2019 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103350202 (індивідуальна частина) (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк, визначений пунктом 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пункту 1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн.
В пункті 1.3. Договору визначено, що кредит надається загальним строком на 30 днів, з 29 грудня 2019 року.
Відповідно до пункту 1.5 Договору сукупна вартість кредиту складає 4 000 грн. (1 000 грн - комісія; 3 000 грн - проценти).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (пункт 2.1. Договору).
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства (пункт 6.1. Договору).
Згідно з копією платіжного доручення № 13111401 від 29 грудня 2019 року, ТОВ "Мілоан" перерахувало на кредитний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 ) грошові кошти, згідно договору № 1460496, в розмірі 5 000 грн.
1 квітня 2020 року ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" уклали договір факторингу № 01/04, за яким до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 .
13 грудня 2021 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг" укладено договір факторингу № 1/4, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Пінг-Понг" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1460496 від 29 грудня 2019 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1/4 від 13 грудня 2021 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1460496 від 29 грудня 2019 рокустановить 18 990 грн, з яких: 5 000 грн
- прострочена заборгованість за кредитом; 10 500 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 990 грн - прострочена заборгованість за комісією, 2 500 грн - заборгованість за пенею.
Згідно з копією листа від 2 листопада 2024 року, ТОВ "ФК "Пінг-Понг" направило ОСОБА_1 претензію, в якій вимагало виконати зобов'язання за договором № 1460496, а саме негайно погасити заборгованість в сумі 18 990 грн.
Рішенням єдиного учасника ТОВ "ФК "Пінг-Понг" від 1 липня 2025 року № 1778 змінено найменування з ТОВ "ФК "Пінг-Понг" на ТОВ "ФК "Солвентіс". Згідно наказу директора ТОВ "ФК "Солвентіс" Ланового Є.М. від 1 липня 2025 року № 70-к, ТОВ "ФК "Пінг-Понг" перейменовано на ТОВ "ФК "Солвентіс".
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, на підтвердження позовних вимог ТОВ "ФК "Пінг-Понг" (ТОВ "ФК "Солвентіс") надало анкету-заяву на кредит, копію кредитного договору від 29 грудня 2019 року № 1460496, проте із долучених до справи доказів не вбачається, що цей договір підписано позичальником.
Ані анкета-заява, ані кредитний договір від 29 грудня 2019 року № 1460496 не містять інформації про підписання їх ОСОБА_1 .
Зазначення у тексті анкети-заяви та договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адреса його проживання, серія, номер паспорта та ідентифікаційний код, номер мобільного телефону) не підтверджує підписання ним кредитного договору в електронній формі.
Ні позовна заява, ні вказані вище документи не містять інформації про одноразовий ідентифікатор, який був надісланий позичальнику при укладанні кредитного договору та який ним був використаний.
Таким чином з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що кредитний договір від 29 грудня 2019 року № 1460496 підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За відсутності доказів підписання кредитного договору обома сторонами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .
Крім того, ТОВ "ФК "Пінг-Понг" (ТОВ "ФК"Солвентіс") не надало суду належних та допустимих доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування
оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку проте, що банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
На підтвердження перерахунку коштів за кредитним договором від 29 грудня 2019 року позивачем надано платіжне доручення від 29 грудня 2019 року № 13111401, відповідно до якого ТОВ "Мілоан"перерахувало ОСОБА_1 5 000 грн на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ "Мілоан" згідно з договором № 1460496. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ "Мілоан"та підпис.
Разом з тим, копія вказаного платіжного доручення не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки вона не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.
У матеріалах справи, також, відсутні докази того, що кредитна картка (рахунок), на який згідно з вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 .
Отже, ТОВ "ФК "Пінг-Понг" (ТОВ "ФК"Солвентіс") не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту як укладення між ТОВ "Мілоан"і ОСОБА_1 кредитного договору, так і факту перерахування останньому кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ "ФК "Пінг-Понг".
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", подану представником Нижник Вікторією Василівною, залишити без задоволення.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: