Справа № 331/377/25Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3710/2026Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
10 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу захисника на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ,
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 22022000000000718 від 27.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст.111, ч. 3 ст. 436-2 КК України, та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , мотивуючи його тим, що на даний час наявні ризики передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки таких дій та у разі визнання його винуватим законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Окрім того, ОСОБА_7 як особисто, так і через свого спільника ОСОБА_9 , має зв'язки із представниками спеціальних служб рф, які беруть участь у збройному конфлікті, збройній агресії проти України та,підтримуючи тривалий та сталий зв'язок із ОСОБА_9 , останній став обізнаний з формами та методами роботи правоохоронних органів, методами конспірації та може їх використовувати у разі викриття його злочинної діяльності з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також наявний ризик незаконно впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 спілкувався з колишнім співробітником СЗР України та СБУ України ОСОБА_9 , який перебував на оперативних посадах у вищевказаних спеціальних службах України, відповідно знайомий із формами та методами роботи та документування протиправної діяльності на шкоду безпеці України, під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення надав інформацію представникам спецслужб рф та діє спільно з іншими невстановленими на даний час особами, з якими останній, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватися та координувати їх дії щодо приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків які ще не були допитані у кримінальному провадженні з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.
Також зазначає, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб, а саме з ОСОБА_9 , який має численні особисті, ділові та інші зв'язки з представниками правоохоронних та розвідувальних органів, тому наявний ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Окрім того, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що ОСОБА_7 з метою повернення вилучених коштів в сумі 10 тис. євро та 70 тис. доларів США, на які накладено арешт для конфіскації майна, з використанням товариських відносин з ОСОБА_10 , виготовили та надали стороні обвинувачення документальні матеріали, складені в той час, коли останній перебував за кордоном.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 30 березня 2026 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, оскільки останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитувалися судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і вчинити нові кримінальні правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2026 року та змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційній скарзі захисник зазначає, що вказана ухвала не відповідає вимогам КПК України та винесена з грубими порушеннями корм кримінально-процесуального закону, оскільки понад рік, фактично не здійснювався судовий розгляд по суті, не було досліджено жодного доказу, не допитано свідків та не здійснено інших процесуальних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи, запобіжний захід неодноразово продовжувався, а загальний строк утримання під вартою становить понад 2 роки, при цьому ризики, на які вказала сторона обвинувачення, залишаються незмінними протягом усього періоду та ґрунтуються на таких самих доводах.
Також у своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що у обвинувальному акті не викладено інформацію в чому полягала підривна діяльність проти України, не міститься будь-яких даних про осіб які нібито надали інформацію, у якій спосіб було переміщено флеш-носій через кордон України, коли та за яких обставин, тобто, в цій частині обвинувачення є абсолютно не конкректним, а формула обвинувачення суперечить її змісту, що вказує на невідповідність вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин які вказують на вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 інкримінованих їм дій.
У апеляційній скарзі захисник зазначає, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений, оскільки ОСОБА_7 не має сенсу переховуватися від суду, так як він має сталі соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований, відповідно до характеристики активно працював в сфері відновлення електромереж, має позитивну характеристику з місця проживання, також зазначає, що на момент затримання мав захворювання, що потребують постійного медичного нагляду, а саме: остеохондроз поперекового відділу хребта ускладнений протрузіями, було рекомендовано провести КТ поперекового відділу хребта в плановому порядку, були визначенні рекомендації для полегшення протікання хвороби, однак в умовах тримання під вартою стан здоров'я обвинуваченого погіршився.
У судовому засідання захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу, прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання апеляційної скарги на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги про неконкретність та суперечливість висунутого ОСОБА_7 обвинувачення не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції при перегляді судового рішення про продовження тримання особи під вартою, оскільки вирішення питання про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК є повноваженнями суду першої інстанції.
Також матеріали судового провадження не містять даних про те, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 не дозволяє утримувати його під вартою.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 , апеляційна скарга не містить.
Твердження апеляційної скарги про можливість обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави суперечить вимогам ч.6 ст.176 КПК України.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2026 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: