Постанова від 17.03.2026 по справі 754/17098/25

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року місто Київ

Справа № 754/17098/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6528/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк», подану представником - адвокатом Поповим Євгеном Васильовичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року (ухвалено у складі судді Грегуля О.В.)

у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

10 жовтня 2025 року позивач подав позов, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 45 344,35 грн, з яких тіло кредиту 25 975,20 грн, проценти 19 369,15 грн.

Позов обґрунтований тим, що 17 жовтня 2022 року між сторонами укладено Договір про комплексне банківське обслуговування, за умовами якого, зокрема, передбачено можливість відповідача користуватися коштами позивача у вигляді встановлення кредитного ліміту зі сплатою 59 % річних.

Позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту в сумі 26 000 грн, яким відповідач користувався, водночас не здійснював погашення утвореної заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 02 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням представник АТ «Таскомбанк» - адвокат Попов Є.В. 31 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційного скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов висновків, які не відповідають матеріалам справи, оскільки позивач на підтвердження своїх вимог надав, зокрема, виписку за рахунком відповідача, з якого вбачається факт користування відповідачем кредитними коштами, а також надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається порядок нарахування відсотків.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі надсилалося в порядку статей 128, 272 ЦПК України, конверт повернувся із відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням установленого терміну зберігання» (трекінг R067082719226).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що в обґрунтування позовних вимог позивач надав заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування від 17.10.2022, за якою відповідач просить банк відкрити йому поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт, відповідач погоджується на строк користування кредитним лімітом 12 місяців та вказує на те, що йому відомо, що на кредит буде нараховуватися процентна ставка в розмірі 59 % річних.

При цьому, заява-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування від 17.10.2022 не містить конкретного розміру кредиту.

Також позивачем надано довідку від 22.05.2025, що відповідач є власником поточного рахунку у валюті гривні, який відкритий до заяви-анкети на укладення договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/17563543-СК_SB від 17.10.2022.

У довідці від 22.05.2025 розмір кредиту відсутній.

Також позивачем надано виписку по особовим рахункам, яка не містить конкретного розміру кредитного ліміту, строку кредитування та розміру процентів за користування кредитним лімітом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового судового рішення.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає враховуючи таке.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст. 1069 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стороною позивача суду не надано жодних конкретних правових доказів, які б свідчили про існування та підписання сторонами кредитного договору № 002/17563543-СК_SB від 17.10.2022, та в якому чітко погоджено сторонами договору розмір кредитного ліміту, строк кредитування та проценти за користування кредитом. Про розмір кредитного ліміту зазначає лише позивач у позові. За таких обставин у задоволенні позову відмовляється за недоведеністю позивачем укладення між позивачем і відповідачем кредитного договору № 002/17563543-СК_SB від 17.10.2022.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» було укладено (підписано) Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування (далі - Заява-договір), за змістом якого ОСОБА_1 просив відкрити йому рахунок у гривні, оформити на його ім'я картку Master Card World та встановити кредитний ліміт на споживчі цілі на суму відповідно до запиту або на вказану в мобільному додатку в подальшого. Він засвідчив, що розуміє, що на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59 % річних (а. с. 6).

Відповідно до довідки АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 відкрито рахунок у гривні з номером кредитного договору № 002/17563543-СК_SB від 17.10.2022 (а. с. 7)

Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами не було погоджено надання кредиту, його строку та процентної ставки, оскільки зміст Заяви-договору свідчить про те, що сторонами погоджено можливість надання неодноразових кредитів шляхом можливості здійснення власником картки операцій незважаючи на відсутність відповідного розміру коштів на рахунку (кредитування рахунку).

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 461/10303/15, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 544/4300/16-ц доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За пунктом 5.6 Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, та п. 62 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 7, виписки з особових рахунків клієнтів є первинними документами і підтвердженням виконаних за день касових операцій.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі №554/4300/16-ц, суд констатував, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контр розрахунком відповідача. На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків. Посилання у касаційній скарзі на те, що банк не надавав позичальнику кредитні кошти в обумовленій кредитним договором валюті, є необґрунтованими, оскільки відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи передбачений кредитним договором порядок надання кредитних коштів був дотриманий, що підтверджується у тому числі випискою з особового рахунку позичальника, а також подальшими діями останнього щодо передачу в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань, подальше внесення змін до кредитного договору, шляхом укладення додаткових угод, вчинення дій по частковому виконанню умов з повернення кредиту протягом тривалого часу.

Із виписки за особовим рахунком ОСОБА_1 (а. с. 14-56) вбачається, що останній за період з 18 жовтня 2022 року по 30 травня 2023 року користувався кредитним лімітом, установленим на його рахунок, зокрема здійснював купівлі у товарно-сервісних мережах (Silpo, Bolt, McDonalds, Tabakerka, Uklon, Glovo тощо), перераховував кошти на інші свої картки та частково вносив (повертав використані) кошти на погашення поточної заборгованості, проте здійснював це нерегулярно, у розмірі, що є меншим за використані кредитні кошту, у зв'язку із чим, поступово, заборгованість відповідача почала накопичуватися та станом на 13.05.2025 становила 45 344,35 грн.

У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Перевіривши долучений позивачем розрахунок заборгованості колегія суддів установила, що нарахування відсотків у розмірі 59 % річних (0,1615 % у день) проведено коректно по кожному періоду її виникнення (а. с. 12).

Відповідач контррозрахунку заборгованості не надав, так само як і доказів того, що ним здійснено погашення утвореної заборгованості, що є його процесуальним обов'язком відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц зроблено висновок, що суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведені сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, а тому є підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, унаслідок неправильного застосування норм матеріального права щодо кредитування рахунка й помилково відмовив у задоволенні обґрунтованого позову. Указане є підставою для скасування оскаржуваного рішення й ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за подання позову (а. с. 5) та апеляційної скарги (а. с. 108) у загальному розмірі 6 056 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк», подану представником - адвокатом Поповим Євгеном Васильовичем, - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/17563543-СК_SB від 17 жовтня 2022 року в загальному розмірі 45 344,35 грн, з яких тіло кредиту - 25 975,20 грн, проценти - 19 369,15 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 6 056 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова

Попередній документ
134966751
Наступний документ
134966753
Інформація про рішення:
№ рішення: 134966752
№ справи: 754/17098/25
Дата рішення: 17.03.2026
Дата публікації: 23.03.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (17.03.2026)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 10.10.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
02.12.2025 10:30 Деснянський районний суд міста Києва