Справа № 761/25759/19 Головуючий у І інстанції Волошин В.О.
Провадження №22-ц/824/804/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
12 лютого 2026 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - адвоката Ручайської Анастасії Михайлівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_7 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У червні 2019р. позивач АТ «Креді Агріколь Банк» (далі по тексту - позивач/Банк) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_8 , для задоволення в повному обсязі вимог позивача за кредитним договором № 1018-Ф від 13 вересня 2007р. в загальному розмірі 89 512,50 дол. США, установивши спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна у виконавчому провадженні.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що13 вересня 2007 р. між АТ «Індустріально-експортний Банк», правонаступником якого є позивач (у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи) та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, останній отримав у Банку кредит в сумі 150 000,00 дол. США, строком з 13 вересня 2007р. до 12 вересня 2017р., зі сплатою 12,8 % річних за користування кредитом.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_8 того ж дня був укладений договір іпотеки, відповідно до якого останній передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 80,30 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому, 17 червня 2009р. між Банком та позичальником ОСОБА_8 було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору, за умовами якого, було змінено строк користування кредитом, а саме: з 13 вересня 2007р. по 16 жовтня 2017р.
Того ж дня, між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_8 було укладено Додатковий договір № 1 до договору іпотеки, за умовами якого було внесено аналогічні зміни щодо строку користування кредитом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема, на вищезазначену квартиру - предмет іпотеки. Оскільки сума заборгованості за кредитним договором не сплачена (залишок заборгованості становить: 89512,50 дол. США), 18 листопада 2013р. Банком було направлено претензію до Третьої київської державної нотаріальної контори, якою заявлено вимогу спадкоємцям померлого позичальника, яку нотаріальною конторою було скеровано за належністю приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Первушиній Н.Ю., однак, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, вимога кредитора спадкоємцями не була виконана, а також повідомлення щодо видачі свідоцтв про право на спадщину на адресу Банку не надходило.
Позивач зазначив, що на час відкриття спадщини відповідачі ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 , який одночасно є сином спадкодавця, були зареєстровані та проживали за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_8 , то на думку позивача, останні фактично прийняли спадщину після смерті іпотекодавця ОСОБА_8
18 березня 2014р. та 10 квітня 2014р. Банком було направлено вимоги до відповідачів та інших (ймовірних) спадкоємців померлого, щодо погашення заборгованості за кредитним договором, які не було виконано останніми.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав, посилаючись на положення ст. ст. 1218, 1282 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про іпотеку», вважаючи, що відповідачі набули статусу іпотекодавців та несуть всі права та обов'язки спадкодавця за іпотечним договором, у обсязі та умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки.
12 травнґя 2021 року. судом першої інстанції задоволено клопотання позивача про витребування доказів у нотаріуса нотаріального округу м. Казань Хамадишеної С.М., а саме: копію матеріалів спадкової справи № 233/2013, заведеної після смерті ОСОБА_8
04 липня 2022р. від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993р. на адресу суду було скеровано документи, складені в ході виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2021р. про витребування доказів, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи №233/2-2013, заведеної після смерті ОСОБА_8 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року задоволено заяву представника АТ «Креді Агріколь Банк» про залучення співвідповідачів, залучено до участі у справі в якості співвідповідачів інших спадкоємців померлого ОСОБА_8 , які у визначений законом строку подали заяви про прийняття спадщини, а саме: ОСОБА_3 (матір померлого ОСОБА_8 ), ОСОБА_4 (доньку померлого), ОСОБА_5 (доньку померлого), ОСОБА_6 (неповнолітню доньку померлого) від імені якої діє її законний представник - мати ОСОБА_7 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року в задоволенні позову АТ «Креді Агріколь Банк» відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Креді Агріколь банк» в особі представника - Ручайської А.М., звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги: звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_9 .Бахрейновичу, для задоволення в повному обсязі вимог АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за кредитним договором № 1018-Ф від 13 вересня 2007 р. в загальному розмірі 89512,50 доларів США, установивши спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна у виконавчому провадженні.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не доведення позивачем дотримання визначеного законодавством строку для пред'явлення вимоги до спадкємців боржника. Вказує, що позивачем до справи додано претензії Банку до спадкоємців від 18.11.2013 року, копію поштового повідомлення про відправлення претензії та копію листа Завідувача Третьої київської державної нотаріальної контори В. Є. Мітрохіної від 26.11.2013 року, відповідно до тексту якого було переправлено претензію до приватного нотаріуса Первушиної Н. Ю., що свідчить про фактичне отримання Третьою Київською державною нотаріальною конторою зазначених документів.
Скаржник також звертає увагу апеляційного суду на те обставину, що відповідно до вимог законодавства до обов'язків кредитора не входить забезпечення отримання документів адресатами, особливо, враховуючи той факт, що Відповідачі 3-6 мешкають на території російської федерації,тому висновки суду першої інстанції щодо невиконання Банком обов'язку вручення вимоги усім відповідачам вважає безпідставними.
Також,скаржник зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції взагалі не враховані норми статті 23 ЗУ «Про іпотеку», а саме: «У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки».
Тобто у Банку наявні всі підставі звернутись до суду за захистом свого порушеного права та просити суд винести рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотека зберігається незалежно від того, чи обізнані спадкоємці про обтяження майна.
Додатковозауважує. що судом помилково не враховано норми статті 1282 Цивільного кодексу України, яка містить вимоги про те, що «Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі».
З урахуванням того, що наявні відповідні докази про направлення кредитором вимоги до спадкоємців, законом не встановлений обов'язок кредитора забезпечити отримання спадкоємцями вимог та іпотека зберігається незалежно від обізнаності спадкоємців про неї, а також спадкоємцями не доведена неможливість виконання непогашеного зобов'язання, то Банк має всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, суд першої інстанції жодним чином вищевказаним доводам не надав належної оцінки, що призвело до необґрунтованості та не законності судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кобилецький В.В., заперечує проти доводів скаржника, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача звертає увагу, що суд, ухвалюючи рішення, встановив, що в матеріалах спадкової справи відсутня претензія позивача від 18 листопада 2013р. та лист Третьої київської державної нотаріальної контори від 26 листопада 2013р., при цьому в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про надсилання (поштою, кур'єром) Третьою київською державною нотаріальною конторою претензії позивача від 18 листопада 2013р. В матеріалах спадкової справи наявний лише лист позивача від 18 березня 2014р. за № 13206/1295 (а.с. 32, 166 т. 1), в якому позивач просив приватного нотаріуса Первушину Н.Ю. повідомити чи зверталися спадкоємці померлого ОСОБА_8 з заявами про прийняття спадщини та чи отримували ці спадкоємці, у встановленому законом порядку свідоцтва про право на спадщину.
Тому вважає, що суд правильно прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, враховуючи, що спадкодавець (позичальник) ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було відомо позивачу, як кредитору, а з вимогами до спадкоємців останнього, позивач звернувся в досудовому порядку лише в квітні 2014р., при цьому вказані вимоги кредитора спадкодавця не були отримані відповідачами 1, 3-6, а з вказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач звернувся до суду, лише в червні 2019р.
Позивач у своїй апеляційній скарзі вказує, що банк направив претензію спадкоємцям позичальника ще 18.11.2013р., але не безпосередньо спадкоємцям чи нотаріусу, який відкрив спадкову справу, а Третій київській державній нотаріальній конторі. А тому, на думку апелянта, банк виконав вимоги ч. 2-4 ст. 1281 ЦК України вчасно. Разом з тим, матеріали спадкової справи не містять доказів отримання нотаріусом претензії банку від 18.11.2013р., що свідчить про те, що вказана претензія була направлена банком неналежному адресату. Тому висновок суду про ненаправлення банком претензії спадкоємцям кредитора відповідає матеріалам спадкової справи та є обґрунтованою підставою для відмови в позові.
Крім того, представник відповідача звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що відповідачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції була подана заява про застосування строків позовної давності.
В матеріалах справи наявна вимога іпотекодержателя спадкоємцям іпотекодавця від 10.04.2014р., яка дійсно направлялась на належну адресу спадкоємців. Отже строк виконання зобов'язань іпотекодавця настав 10.05.2014р. Позов поданий позивачем 03.06.2019р., тобто через п'ять років після порушення його прав на предмет іпотеки.
Інших відзиві на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У судовому засіданні представник позивача АТ «Креді Агріколь Банк» - Ручайська А.М. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники в судове засідання не прибули, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2007р. між АТ «Індустріально-експортний Банк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору), позичальник ОСОБА_8 отримав у Банку кредит в сумі 150000,00 дол. США, зі сплатою 12,8 % річних за користування кредитом. Термін користування кредитом - з 13 вересня 2007р. до 12 вересня 2017р.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між АТ «Індустріально-експортний Банк» та ОСОБА_8 , 13 вересня 2007р. було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору іпотеки) останній передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 80,30 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2000р. та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 2.1.1. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
В подальшому, 17 червня 2009 р. між АТ «Індустріально-експортний Банк» та позичальником ОСОБА_8 було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору, за умовами якого, було змінено строк користування кредитом, а саме: з 13 вересня 2007р. по 16 жовтня 2017р.
Того ж дня, між АТ «Індустріально-експортний Банк» та іпотекодавцем ОСОБА_8 було укладено Додатковий договір № 1 договору іпотеки, за умовами якого було внесено аналогічні зміни щодо строку користування кредитом.
Рішенням Загальних зборів акціонерів АТ «Індустріально-експортний Банк» від 07 серпня 2009р. було змінено найменування АТ «Індустріально-експортний Банк» на ПАТ «Індустріально-експортний Банк».
В подальшому, рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ «Індустріально-експортний Банк» від 20 січня 2011р. було змінено найменування ПАТ «Індустріально-експортний Банк» на ПАТ «Креді Агріколь Банк».
Рішенням акціонера ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 04 грудня 2018р. було змінено організаційно-правову форму ПАТ «Креді Агріколь Банк» на АТ «Креді Агріколь Банк».
Згідно Статуту АТ «Креді Агріколь Банк», останній є правонаступником АТ «Індустріально-експортний Банк», ПАТ «Індустріально-експортний Банк» та ПАТ «Креді Агріколь Банк» за усіма їх правами та обов'язками.
Встановлено також, що іпотекодавець ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1 від 05 червня 2013р.), після його смерті відкрилася спадщина.
Як вбачається з матеріалів спадкових справ, в установлений законодавством строк із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8 звернулись наступні особи: син спадкодавця - ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла законний представник (мати) ОСОБА_2 , яка також звернулася, як особа, яка спільно проживала зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу; ОСОБА_3 - матір спадкодавця; ОСОБА_4 - донька спадкодавця; ОСОБА_5 - донька спадкодавця; донька спадкодавця - ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла законний представник (мати) ОСОБА_7 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2014р., по цивільній справі № 761/29674/13-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Н.Ю. про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із померлим ОСОБА_8 та визнання ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги було залишено без задоволення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016р., по цивільній справі № 761/12993/14-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Н.Ю. про визнання права власності на квартиру - залишено без задоволення.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначав, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість померлого позичальника ОСОБА_8 , на час відкриття спадщини, та відповідно, на час звернення до суду із вказаним позовом складала 89 512,50 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту - 88 585,70 дол. США; прострочена заборгованість по відсоткам - 926,80 дол. США. Посилаючись на положення статті 23 ЗУ «Про іпотеку», вважав, що Банк має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, пред'явивши їх до спадкоємців іпотекодавця.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог, пред'явлених до відповідача ОСОБА_2 суд першої інстанцій виходив із того, що остання не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не являється спадкоємцем за законом чи заповітом ОСОБА_8 .
В цій частині рішення суду позивачем не оскаржується.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» до інших відповідачів, які є спадкоємцями іпотекодавця ОСОБА_8 , місцевий суд вважав відсутнімиправові підстави для задоволення позову, враховуючи, що спадкодавець (позичальник) ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було відомо позивачу, як кредитору, з вимогами до спадкоємців ОСОБА_8 позивач звернувся в досудовому порядку лише в квітні 2014 р. (при цьому такі вимоги кредитора спадкодавця не були отримані відповідачами 1, 3-6), а з вказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся до суду лише в червні 2019р., тобто з порушенням визначених у ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам, зроблені судом без належної перевірки доводів позивача, покладених в обґрунтування позовних вимог та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, у частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.
У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті позичальника) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, підставою для застосування положень частини четвертої статті 1281 ЦК України, яка передбачає позбавлення кредитора спадкодавця права вимоги до спадкоємців, є недотримання визначених у частинах другій і третій цієї статті строків пред'явлення вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину.
При цьому особливого значення набуває визначення початкового моменту, з якого має обчислюватися передбачений приписами частини другої статті 1281 ЦК України присічний (шестимісячний) строк на пред'явлення своїх вимог кредитором до спадкоємців боржника.
Враховуючи зміст частини другої статті 1281 ЦК України обов'язковими умовами для початку обчислення шестимісячного строку, у межах якого кредитор може реалізувати своє суб'єктивне право та пред'явити вимоги, є:
- обізнаність кредитора про факт відкриття спадщини (отримання кредитором повідомлення від спадкоємців боржника; кредитор в інший спосіб дізнався або міг дізнатися про цей факт);
- обізнаність кредитора про спадкоємців, які прийняли спадщину (отримання кредитором повідомлення від таких осіб; відповідь нотаріуса на запит суду про коло спадкоємців, які прийняли спадщину; ознайомлення із документами про право на спадщину тощо).
Іншими словами, за змістом указаних у другій та третій частинах статті 1281 ЦК України правил варто зробити висновок, що кредитор може фактично звернутися до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, лише у тому випадку, коли йому відомо коло таких осіб.
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 рок у справі № 669/446/17 (провадження № 61-8415св21) зазначено, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між кредитодавцем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України. Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; у разі дотримання кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); у разі доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14 (провадження № 14-12цс24), наголосила, що кредитор може пред'явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів:
(1) безпосередньо спадкоємцю;
(2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу).
Сплив строків, визначених статтею 1281 ЦК України, має своїм наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже й неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Отже, під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.
У постанові Верховного Суду від 25 грудня 2024 року у справі № 704/102/22 (провадження № 61-1766св24) зазначено, що встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право. Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника. Разом із тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
У даній справі встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті відкрилась спадщина, зокрема і на квартиру, яка є предметом іпотеки за договором від 13 вересня 2007р., за яким іпотекодержателем є позивач.
Звертаючись до суду з даним позовом АТ «Креді Агріколь Банк» зазначав про те, що 18 листопада 2013 року банком було направлено претензію до Третьої київської державної нотаріальної контори, якою заявлено вимогу спадкоємцям померлого позичальника, яку в подальшому нотаріальною конторою скеровано за належністю приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Первушиній Н.Ю.
Зазначені обставини підтверджуються копією претензії вих. №13206/72.37 від 18 листопада 2013 року (том 1 а.с. 29) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання претензії Банку Третьою київською державною нотаріальною конторою 23 листопада 2013 року. ( том 1 а.с 30), а також копією супровідного листа №2601/01-16 від 26.11.2013 р. завідувача Третьої київської нотаріальної контори Мітрохіної В.Є на ім'я приватного нотаріуса КМНО Первушиної Н.Ю. (том 1 а.с. 31)
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що направивши 18 листопада 2013 року претензію до спадкоємців боржника на адресу Третьої київської державної нотаріальної контори, АТ «Креді Агріколь Банк» у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, вчинив потрібні дії у матеріальних відносинах для отримання задоволення вимог кредитора від спадкоємців.
Висновки суду першої інстанції про недотримання позивачем строків пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи відомостей про надсилання (поштою, кур'єром) Третьою київською державною нотаріальною конторою претензії позивача від 18 листопада 2013р. на адресу приватного нотаріуса КМНО Первушиної Н.Ю., не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі обставини перебувають поза межами контролю та відповідальності позивача.
Отже, встановивши факт існування у ОСОБА_8 на день смерті боргового зобов'язання з повернення грошових коштів у розмірі 89 512доларів США 50 центів перед АТ «Креді Агріколь Банк», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Банку до відповідачів, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, який входить до спадкового майна.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спадщину після померлого ОСОБА_8 прийняли п'ять спадкоємців: його син - ОСОБА_1 , його мати - ОСОБА_13 , та його доньки: ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_7 .
Суд апеляційної інстанції також вважає необхідним зазначити, що відсутність відомостей про отримання відповідачами свідоцтв про прийняття спадщини не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 Верховний Суд зазначив, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).
Апеляційний суд також виходить із того, що за відсутності заповіту ОСОБА_8 та враховуючи, що відповідачі по справі (окрім ОСОБА_2 ) є спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із цих спадкоємців за законом є рівними, тобто кожному із них належить 1/5 частка у спадковому майні.
З матеріалів справи також вбачається, що будучи повідомленими про наявність боргових зобов'язань спадкодавця ОСОБА_8 перед АТ «Креді Агріколь Банк» на суму 89512 доларів США 50 та отримавши відповідну вимогу Банку 10.04.2014 року, спадкоємці не виконали передбаченого у частині 2 статті 1282 ЦК України обов'язку щодо задоволення вимог кредитора шляхом одноразового платежу, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає правильним обраний Банком спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки.
Поряд із цим, апеляційний суд враховує, що у судовому засіданні 16.01.2025 року у суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кобилецький В.В. заявив про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов'язання за кредитним договором Банком було подано 10.04.2014 року, в той час як позовну заяву подано до суду 03.06.2019 року, тобто через п'ять років з дня, коли кредитору стало відомо про порушення свого права.
Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
У даній справі встановлено, що пред'явивши 10.04.2014 року вимогу до спадкоємців ОСОБА_8 (том 1 а.с. 48) про сплату боргу у розмірі 89 512 доларів США 50 центів за кредитним договором спадкодавця №1018-ф в 10-денний термін, Банк фактично змінив строк виконання зобов'язання, визначивши його 21 квітня 2014 року.
Направлення вимоги про повне дострокове повернення кредиту, наявність якої не заперечується Банком та відповідачами, також змінює строк виконання основного зобов'язання та встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років.
Враховуючи вищевикладене, право звернення Банку із даним позовом виникло у позивача з 21 квітня 2014 року, в той час як позов подано 27.06.2019 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Поряд із цим, апеляційний суд враховує, що право відповідача на подання заяви про застосування позовної давності є індивідуальним та може бути реалізоване лише щодо вимог, звернених до відповідача особисто. Оскільки у даній справі заяву про застосування строку позовної давності було подано лише відповідачем ОСОБА_1 , колегія суддів вважає правильним застосувати наслідки пропуску строку позовної давності лише в частині вимог, пред'явлених до ОСОБА_1 .
Щодо вимог позивача про звернення стягнення на іпотечне майно, право власності на яке перейшло в порядку спадкування за законом до інших відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , колегія суддів визнає їх обгрунтованими, у звязку із чим вважає правильним для задоволення в повному обсязі вимог Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» за кредитним договором № 1018-Ф від 13 вересня 2007 року в загальному розмірі 89 512 доларів США 50 центів звернути стягнення на предмет іпотеки: належну кожному з відповідачів 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд стягує з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судовий збір пропорційно до задоволених вимог по 22 535, 91 гривень з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - адвоката Ручайської Анастасії Михайлівни задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_7 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Для задоволення в повному обсязі вимог Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» за кредитним договором № 1018-Ф від 13 вересня 2007року в загальному розмірі 89 512 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) доларів США 50 центів звернути стягнення на предмет іпотеки:
- належну ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ,
- належну ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ,
- належну ОСОБА_21 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ,
- належну ОСОБА_15 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .
Установити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, яка буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна у виконавчому провадженні.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судові витрати по 22 535, 91 гривень з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 16 березня 2026 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Борисова О.В.
Голуб С.А.