Іменем України
19 березня 2026 року
м. Харків
справа № 644/9349/20
провадження № 22-ц/818/1604/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Кружиліної О.А.
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справив приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2025 року в складі судді Паляничко Д.Г.,-
В листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» ( надалі Банк) звернулось до суду з позовом, після зміни якого від 31.03.2025 просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 07.04.2011 у розмірі 36 049,35 грн, з яких: 26 711,55 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 337,80 грн - заборгованість за відсотками згідно зі ст. 625 ЦК України (т. 2 а.с. 1 - 28).
Позов обґрунтований тим що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 07.04.2011 року, при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст.634 ЦК України, відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком, на підставі Договору надання банківських послуг, відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти в розмірі, встановленому договором. Оскільки відповідач умови кредитного договору не виконує, за ним перед банком виникла сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 67 636, 80 грн. В добровільному порядку відповідач наявну заборгованість не погашає.
Рішенням Індустріального районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2025 року в задоволені позову Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від б/н від 07.04.2011 відмовлено.
Рішення вмотивовано тим що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав викладених в позовній заяві. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про видачу конкретної банківської карти, встановленого ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Не погодившись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не було достатньо повно досліджено докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи та ухвалено необґрунтоване та не законне судове рішення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КВ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 07.04.2011. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено Відповідача, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви додається до позовної заяви). Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди Відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування Відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Зазначає що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
30.01.2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль О.Ю. в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним, обґрунтованим та таким що відповідає дійсним матеріалам справи.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 07.04.2011 ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне: «Я згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування, основними умовами користування та кредитування, які розміщені в рекламному буклеті, складають між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився з договором про надання банківських послуг до його заключення та згодна з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Я зобов'язуюсь виконувати умови вимог Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті ПриватБанку»
Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www:privatbank.ua. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з правилами на сайті Приват Банку - www:privatbank.ua». (т. 1 а.с. 29).
Позивачем до суду надано розрахунки заборгованості станом на 31.05.2015, станом на 30.09.2019 та 16.09.2020. Позивачем до суду надано розрахунки заборгованості станом на 18.09.2020 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 67636,80, грн., що складається з 26721,55 грн., - заборгованості за тілом кредиту, 9337,80 грн., - заборгованості за відсотками та 31577,45 грн - заборгованість за пенею (т.1 а.с.6-16).
Також позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено виписку за договором № б/н від 07.04.2011 за період з 02.06.2014 по 01.03.2020 (т.1 а.с. 17-26) з якої вбачається, що відповідачу були видані кредитні кошти, якими він користувався, вбачається рух грошових коштів. Крім того долучено довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (т.1 а.с.27), довідку про видані кредитні картки (т.1 а.с.28).
До позовної заяви Банком долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»(т.1 а.с.30), Витяг з «Умови і правила надання банківських послуг» (надалі Умови (т.1 а.с.31-56).
31.03.2025 представник АТ КБ «ПриватБанк» Савіхіна А.М., яка діє на підставі довіреності № 15729-К-Н-О від 12.11.2024 звернулася до суду з заявою про зменшення позовних вимог. Згідно розрахунку заборгованості станом на 13.03.2025 ОСОБА_1 має заборгованість загальний розмір якої становить 31 577,45 грн, з яких: 26 711,55 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9 337,80 грн - заборгованість за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України. (т. 2 а.с. 1-28).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником » .
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.
Зі змісту довідки про видані кредитні картки вбачається, що ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки: карта № НОМЕР_1 , дата відкриття 19.06.2014, термін дії до січня місяця 2018 року, картка № НОМЕР_2 , дата відкриття 02.06.2014, термін жії до квітня місяця 2018 року, картка № НОМЕР_3 , дата відкриття 06.05.2016, термін дії до червня місяця 2018 року, картка № НОМЕР_4 , дата відкриття 21.04.2017, термі дії до вересня місяця 2018 року та картка № НОМЕР_5 , дата відкриття 20.09.2017, термін дії до липня місяця 2021 року.(т.1 а.с.28)
Крім того, Банком долучено довідку про розмір встановленого кредитного ліміту зі змісту якої вбачається, що з 02.06.2014 року по 20.07.2018 року було встановлено наступні кредитні ліміти: 0 000,00 грн станом на 02.06.2014; збільшено до 5 000,00 грн - 10.03.2017; збільшено до 15 000,00 грн - 13.06.2017; збільшено до 20 000,00 грн - 22.09.2017; зменшено до 17 843,25 грн - 24.01.2018; зменшено до 16 651,85 грн - 04.02.2018; зменшено до 16 156,44 грн - 15.02.2018; зменшено до 00,00 грн - 20.07.2018 (т. 1 а.с. 27).
У матеріалах справи наявні Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», та Витяг з «Умови і правила надання банківських послуг» в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань (т.1 а.с.30-56).
Однак всупереч визначеного у ст. ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що вказані документи були підписані відповідачем.
З огляду на зазначене до спірних правовідносин не можна застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України , оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у визначеному розмірі, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником ».
Виходячи з аналізу наданої банком роздруківки Умов та правил надання банківських послуг та ч.1 ст. 1054 ЦК України, за своєю суттю, прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, фактично є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього, в т.ч. входить і плата за користування кредитом, а не, власне, лише надані позичальнику в користування кошти, хоча анкета-заява від 07.04.2011 не містить даних про процентну ставку, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Через те, що суд достовірно не може встановити, на які саме умови кредитування погоджувалась ОСОБА_1 підписуючи анкету-заяву від 07.04.2011 року, колегія суддів приходить до висновку про те, надані розрахунки заборгованості та виписку по рахунку не можна вважати беззаперечними доказами правильності нарахування суми заборгованості за тілом кредиту.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банком було долучено Виписку по рахунку відповідача за договором № б/н від 07.04.2011 за період з 02.06.2014 по 01.03.2020 за змістом якої відповідач систематично користувався кредитними коштами від Банка та з власної ініціативи, частково здійснював погашення заборгованості по кредитному договору (т.1 а.с. 17-26).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, слід зробити висновок, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.
Зі змісту Виписки по рахунку відповідача за договором № б/н від07.04.2011 за період з 02.06.2014 по 01.03.2020 та наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.04.2011 вбачається що банком здійснювалось списання кошті в рахунок погашення процентів передбачених Умовами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала. Загальна нарахованих процентів та протиправно списаних на їх погашення банком коштів становить 10435,49 грн, крім того банком також нараховувалась комісія , що передбачена Умовами які відповідачем не підписані, та на її погашення списано 540 грн. Отже, судова колегія доходить до висновку щодо зарахування зазначеної суми коштів, а саме 10435,49 грн та 540 грн в рахунок погашення заборгованості, а тому вважає, що стягненню підлягає сума в розмірі 15 736,06 грн (26711,55 грн (сума заборгованості за тілом) - 10435,49 грн (сума безпідставно нарахованих відсотків) - 540 грн (сума безпідставно нарахованої комісії) тобто, різниця між фактично витраченими відповідачем коштами та внесеними коштами в межах кредитного ліміту.
Отже, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, виходячи із частини другої статті 530 ЦК України, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 736,06 грн.
Крім того банком також заявлена вимога про стягнення заборгованість за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно ч.2 ст. 625 ЦК України які відповідно до наданого позивачем розрахунку становлять 9337,80 грн тобто 3% річних та інфляційні витрати з 01.11.2018 року по 29.02.2020 (т. 2 а.с. 1-28).
Враховуючи що судом було здійснено зменшення заборгованості за тілом кредиту з 26711,55 грн до 15 736,06 грн, колегія суддів наводить власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат.
З 01.11.2018 року по 29.02.2020 розрахунок 3?% річних за 486 днів: 15736,06 ?0,03?(486/365) ?= 628,90 грн, інфляційний множник = 1,0647 що дорівнює 1 017,12 грн.
Загальна сума боргу станом з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат становить 17382,08?грн.
Оскільки, суд не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 07.04.2011 в розмірі 17382,08?грн
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2102,00 грн та апеляційної скарги 3633,60 грн а всього 6056,00 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 48,21% з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2919,59 грн.
Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 ) на користь товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 07.04.2011 року в розмірі 17382 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят дві) гривні 08 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 ) на користь товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 2919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) гривні 59 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
О.А. Кружиліна