Справа № 646/1053/26 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/349/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія арешт майна
17 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026221140000170 від 02.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
03.02.2026 року слідчий подав до суду клопотання, погоджене прокурором, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене під час проведення огляду, проведеному в порядку ст. 237 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що метою накладання арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою недопущення приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цих доказів, оскільки незастосування такого заходу призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також вилучене майно визнано речовими доказами та може сприяти розкриттю кримінального правопорушення та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, а також має значення для встановлення істини під час досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Основ'янського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2025 року у задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна..
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що огляд квартири був проведений з дозволу орендаря. Слідчим суддею, при вирішенні питання про необхідність накладення арешту на вилучене майно, не надано належної оцінки тій обставині, що вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, їх повернення негативно вплине на хід досудового розслідування.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, власники майна в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомили.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора та власників майна, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відмовляючи у задоволенні клопотання про арешт майна слідчий суддя посилався на те, що ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 05.02.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого, погодженого прокурором про надання дозволу на проведення огляду за правилами обшуку у кримінальному провадженні №12026221140000170 від 02.02.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками слідчого судді виходячи з наступного.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 237 КПК України передбачено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.
Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідувань за № 12026221140000170 від 02.02.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з копією витягу з ЄРДР № 12026221140000170 від 02.02.2026 року, відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено за фактом того, що 02 лютого 2026 року до ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 , про те, що її співмешканець - ОСОБА_9 , (військовослужбовець), незаконно зберігає дві гранати та патрони за адресою: АДРЕСА_1 .
02.02.2026 року слідчим ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 було проведено огляд в порядку ст. 237 КПК України, в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наступні речі: - 3 (три) підривачі до ручних осколкових гранат типу УЗРГМ, на спускових важелях яких мається маркування. На першому: - «21-02 УЗРГМ2583» на зовнішній стороні; на другому - «70-77 УЗРГМ УЗУП, на внутрішній 386-156-77; на третьому: 114-84 УЗРГМ - 2 583; - два корпуси ручних осколкових гранат типу «Ф-1», на яких вбачається маркування, на першій - «107 137 75 т» на другій «406 3 - 89 т». На бічній поверхні вбачається маркування методом тиснення «К» ; змиви з гранат та набої, зовні схожі на калібр 7,62 у кількості 32 штук; - 1 набій, зовні схожий на калібр 5,45.
Постановою слідчого від 03.02.2026 року вилучене в ході проведення огляду місця події майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.
Відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів
За ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно зі ч.1 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
Таким чином, за наявності згоди особи, яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 надала письмовий дозвіл на проведення огляду квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 12)
За таких обставин, оскільки огляд квартири відбувся за письмовою добровільною згодою ОСОБА_8 та огляд проводився за її участю та участю ОСОБА_9 , будь-яких заперечень в протоколі огляду ними зроблено не було, а тому огляд місця події, яким є зазначена квартира, відбувся у відповідності до вимог процесуального закону та подальшої легалізації не потребує.
Так, апеляційний суд зазначає, що виходячи зі змісту протоколу огляду, убачається, що слідча (розшукова) дія проводилася у № 53 в буд. АДРЕСА_3 . Аналіз протоколу свідчить, що під час проведення слідчої (розшукової) дії проводилися дії, які притаманні огляду місця події, а не обшуку, оскільки слідчим не проводилось відшукування будь-яких матеріальних об'єктів, невидимих у ході огляду. Огляд проводився у присутності власника майна ОСОБА_9 . Матеріали справи не містять його заперечень проти проведення цієї слідчої дії, що узгоджується в висновками викладеними в Постанові ВС від 21.02.2024 року у справі № 372/1529/21, провадження №51-5457км23
Як убачається з матеріалів судового провадження, досудове розслідування здійснюється за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України за фактом зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Тобто в ході огляду було вилучене лише майно, яке може мати певний зв'язок з кримінальним правопорушенням та вилучене майно за своєю специфікою та призначенням має певний зв'язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням та могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.2,3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтом в доводах, що вказує про необґрунтованість апеляційних вимог.
Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна ознакам речових доказів, оскільки воно з огляду на дані кримінального провадження та його специфіки може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення судових експертиз, висновки яких є релевантними в таких кримінальних правопорушеннях.
На переконання колегії суддів, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення наявних ризиків та негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна саме у визначений спосіб, враховуючи можливість використання їх як докази у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власниками, ані їх представником не надано та колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати досудового розслідування у кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна.
За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне накласти арешт, з метою забезпечення доказів у кримінальному провадженні, на вилучене майно шляхом заборони відчуження та до скасування арешту майна у передбаченому КПК України порядку.
Разом з цим, належить роз'яснити, що у подальшому, у разі встановлення певних процесуальних підстав, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і майно йому буде повернуто згідно положень ст.174 КПК України.
Отже, з урахуванням положень ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та задоволення клопотання про арешт майна.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м.Харкова від 05 лютого 2025 року скасувати та постановити нову.
Клопотання слідчого ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене під час проведення огляду 02.02.2026 року в період часу з 18 год 82 хв до 19 год 45 хв за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-3 підривачі до ручних осколкових гранат типу УЗРГМ, на спускових важелях яких мається маркування. На першому: - «21-02 УЗРГМ2583» на зовнішній стороні; на другому - «70-77 УЗРГМ УЗУП, на внутрішній 386-156-77; на третьому: 114-84 УЗРГМ - 2 583 - поміщені до сейф-пакету з індивідуальним маркуванням SUD 2005700;
-два корпуси ручних осколкових гранат типу «Ф-1», на яких вбачається маркування, на першій - «107 137 75 т» на другій «406 3 - 89 т». На бічній поверхні вбачається маркування методом тиснення «К» - поміщені до сейф-пакету з індивідуальним маркуванням 2005699 ;
-змиви з корпусів гранат разом з контрольними відрізками бинтів поміщених до трьох паперових конвертів, які скріплені підписами всіх учасників
-набої, зовні схожі на калібр 7,62 у кількості 32 штук;
- 1 набій, зовні схожий на калібр 5,45.
шляхом заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном до скасування арешту майна у передбаченому КПК України порядку.
Місцем зберігання майна визначити камеру схову речових доказів ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, розташований за адресою: м.Харків, пр-т Аерокосмічний, буд.1.
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4