Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/707/24
Номер провадження2/173/27/2026
іменем України
повне
12 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «АГРОСВІТ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором про відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зазначив наступне.
Постановою Кам'янського районного суду Черкаської області від 08 січня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Голова СФГ «Агросвіт» ОСОБА_2 є потерпілим у даній адміністративній справі, а СФГ «Агросвіт» є власником автомобіля «Тоyota Land Cruizer» д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП транспортному засобу позивача завдано матеріальної шкоди. 18 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та СФГ «Агросвіт», укладено Договір про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП. Сума завданої матеріальної шкоди зазначена у розмірі 800000 грн.
За умовами договору відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачеві матеріальну шкоду в розмірі 800000 грн щоквартально рівними частинами від загальної суми завданої шкоди. Договором також передбачено стягнення неустойки у розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Станом на 07.02.2025 року заборгованість становить 19005839,97 грн. Однак позивач готовий зменшити суму штрафних санкцій і просить стягнути з відповідача 500000 грн основного боргу та 500000 грн штрафних санкцій, що разом становить 1000000 грн.
Провадження у справі відкрито 11.03.2024 суддею ОСОБА_3
14.06.2024, згідно розпорядження № 250 "Щодо призначення повторно автоматизованого розподілу судових справ, у зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_3 ", справа передана на розгляд судді ОСОБА_4 .
Ухвалою від 03.03.2025 прийнята заява представника позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою від 25.07.2025, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_4 , справа прийнята до провадження суддею Челюбєєвим Є.В.
Ухвалою від 10.12.2025 постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження з викликом сторін в підготовче засідання.
05.01.2026 закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, представником позивача надана суду заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.
Належно повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився двічі.
Оскільки належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав та сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Кам'янського районного суду Черкаської області від 08 січня 2024 року по справі № 696/1332/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно постанови, 06.12.2023 року о 18 год. 50 хв., в м. Кам'янка на перехресті вулиць Гоголя - Героїв Майдану, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW 728» д.н.з. НОМЕР_2 , не надав переваги в русі на перехресті автомобілю «TOYOTA» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення автомобілів. Внаслідок ДТП було пошкоджено майно та завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
18.12.2023 між сторонами було укладено Договір про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відшкодувати позивачеві матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 800000 грн., щоквартально рівними частинами від загальної суми завданої шкоди (п. 1.4. Договору). Сплата коштів здійснюється кожного першого числа за наступним квартальним місяцем (п. 1.5. Договору). Згідно п. 2.3. Договору, за порушення строків відшкодування майнової шкоди на позивача покладається неустойка в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день простроченого виконання. Договір діє протягом 24 місяців з моменту його укладення і до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно наданих розрахунків, станом на 23.02.2024 сума вимог дорівнювала 365000 грн. та складалася із заборгованості за зобов'язаннями 100000 грн. та 265000 грн. пеня.
Згідно розрахунку, наданого у заяві про збільшення позовних вимог, станом на 07.02.2025 заборгованість становить 19005839,97 грн.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно ст. 525 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач дійсно зобов'язався відшкодувати позивачеві завдані збитки, проте, у порушення взятого на себе зобов'язання та зазначених норм закону відповідач умови договору не виконав, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму основної заборгованості за договором про відшкодування майнової шкоди від 18.12.2023 у розмірі 500000 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає наступне.
За змістом статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо вона є завеликикою порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт8.24) та від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт85)).
Згідно статей 76,81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, в тому числі: введення карантину, встановленого КМ України, нетривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади.
Встановлено, що наявність обставин непереборної сили, зокрема воєнних дій за фактом агресії Росії, підтверджена листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року.
Окрім того, факт агресії Росії проти України є загальновідомим і не потребує доведення.
Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Проте, відповідно до приписів статті 617 ЦК України, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє відповідача від виконання обумовленого попереднім договором зобов'язання, а лише може бути підставою для його звільнення від передбаченої законом чи договором відповідальності за його невиконання, зокрема сплати неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди тощо.
З урахуванням наведених норм матеріального права, а також встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.
Судом встановлено, що нарахований позивачем розмір неустойки майже у двадцять разів перевищує суму основного боргу, що свідчить про її явну невідповідність наслідкам порушення зобов'язання та набуття нею ознак каральної санкції.
Разом із тим суд бере до уваги, що позивач частково реалізував своє право на зменшення вимог та добровільно знизив розмір штрафних санкцій до 500000 грн. Однак навіть у такому розмірі заявлена до стягнення неустойка не повною мірою відповідає критеріям співмірності та справедливості.
Крім того, суд враховує наявність в Україні обставин непереборної сили, пов'язаних із збройною агресією Російської Федерації та запровадженням воєнного стану, які, хоча самі по собі не звільняють відповідача від виконання зобов'язання, проте можуть впливати на можливість його належного та своєчасного виконання, а також на обсяг відповідальності.
Оцінюючи сукупність наведених обставин, зокрема: ступінь виконання зобов'язання відповідачем, тривалість прострочення, причини порушення, співвідношення розміру неустойки до суми основного боргу, а також принципи розумності та справедливості, суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП від 18 грудня 2023 року, до 200000 грн.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 7000 грн. (700000 * 10000: 1000000).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Селянського (фермерського) господарства «АГРОСВІТ» (20810, Черкаська область, Черкаський район, село Грушківка, вул. Перемоги, 2-К, ЄДРПОУ 32687188) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів за договором про відшкодування майнової шкоди внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Селянського (фермерського) господарства «АГРОСВІТ», ЄДРПОУ 32687188, грошові кошти за договором про відшкодування майнової шкоди у розмірі 700000 (сімсот тисяч) грн. з яких: 500000 грн. - сума основної заборгованості, 200000 грн. - розмір штрафних санкцій.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у сумі 7000 (сім тисяч ) грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення складено 19.03.2026.
Суддя Є.В. Челюбєєв