19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 363/2594/16-ц
провадження № 61-3230ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сидоренко Наталією Олександрівною, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, стягнення грошової компенсації,
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та визнання права власності.
У червні 2024 року ОСОБА_1 подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, стягнення грошової компенсації.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07 серпня 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності, визнання за ОСОБА_2 , права власності на житловий будинок та земельну ділянку та стягнення грошової компенсації на користь ОСОБА_1 , об'єднавши позови в одне провадження.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого
2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 04 лютого 2026 року, первісну позовну заяву задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101 в порядку поділу майна подружжя.
У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задоволено частково.
Ухвалено у справі додаткове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В іншій частині заяву залишено без задоволення.
У березні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сидоренко Н. О., на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження. Підстави для вирішення заявленого клопотання відсутні, оскільки строк на касаційне оскарження не пропущено (касаційну скаргу подано в межах 30 днів з моменту складення повного тексту оскаржуваних судових рішень).
Однак подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 378 грн.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із первісним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6 890 грн).
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогами майнового характеру (щодо визнання права власності), заявник зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру з наданням відповідних доказів.
У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10).
Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги або обґрунтувати суму вже сплаченого судового збору з огляду на її вимоги (не погоджується з рішенням у частині визнання будинку та земельної ділянки за ОСОБА_2 ; заявляла зустрічні вимоги щодо визнання права спільної сумісної власності, визнання
за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок та земельну ділянку, стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частки у спільній сумісній власності, які відхилив суд).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки прохальна частина не повністю відповідає вимогам статті 409 ЦПК України. Заявник не зазначає, до якої інстанції має бути направлено на новий розгляд справу за результатом касаційного перегляду.
За приписами статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сидоренко Наталією Олександрівною, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець