1 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 753/8211/23
провадження № 61-11569ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук Микола Феодосійович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 29 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна,
10 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук М. Ф., подав касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 29 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня
2025 року, повний текст якої складено 8 серпня 2025 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і заявник заявляє клопотання про його поновлення. В обґрунтування вказує,що неодноразово звертався до апеляційного суду із заявами про видачу копії повного тексту постанови, та станом на день подання останньої заяви від 13 серпня 2025 року електронний примірник постанови Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року був відсутнім в Автоматизованій системі діловодства суду. Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вручено представнику заявника 19 серпня 2025 року, що підтверджується копією розписки.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову Київський апеляційний суд ухвалив 25 червня 2025 року, повний текст склав 8 серпня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 12 серпня
2025 року.
Розглянувши заяву, касаційний суд дійшов висновку, що вказана причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджена наданими доказами, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Встановлені обставини є підставою для задоволеннязаяви і поновлення
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук М. Ф., строку на касаційне оскарженнярішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте касаційна скарга не містить відповідних відомостей щодо наявності або відсутності електронної пошти у заявника та його представника, про наявність або відсутність електронного кабінету у заявника, а також про наявність зареєстрованого кабінету у представника заявника.
Касаційний суд повідомляє адвокату Дмитруку М. Ф., що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29 червня 2023 № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Так, частиною п'ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста
статті 14 ЦПК України).
Отже, процесуальний закон покладає обов'язокна адвокатівзареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої
статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду
від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Суд констатує, що касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які останній не навів у касаційній скарзі, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою
статті 389 ЦПК України, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги додано документ про сплату судового збору
у розмірі 26 840 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник оскаржує судові рішення в частині вирішення судами першої та апеляційної інстанцій однієї вимоги немайнового характеру(встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) та двох вимог майнового характеру (визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420 грн).
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн).
Отже, за подання касаційної скарги в частині вирішення вимоги немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2 147,20 грн (1 073,60 грн * 200%).
Виходячи з того, що 1 відсоток ціни позову (5 693 043,67 грн) перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420 грн), ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви,становила 13 420 грн, тому за подання касаційної скарги щодо вирішення вимог майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 26 840 грн.
Оскільки заявник сплатив26 840 грн судового збору, то необхідно доплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано до
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, в якій зазначити пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав), надати копії виправленої скарги відповідно до кількості учасників справи, а також докази сплати судового збору у розмірі 2 147,20 грн.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук Микола Феодосійович, строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного
суду міста Києва від 29 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 25 червня 2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрук Микола Феодосійович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 29 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня
2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко