19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 344/21392/23
провадження № 61-3466ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фурман Вікторія Олегівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у спілкуванні та вихованні, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у спілкуванні та вихованні, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у спілкуванні та вихованні, зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу урозмірі 6 000,00 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Михайлюк А. Р. задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено такі способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 : спілкування з дитиною засобами телефонного зв'язку та електронного зв'язку з врахуванням режиму дня та навчання дитини, кожної середи та неділі з 10.00 год. до 20.00 год. впродовж 30 хвилин з урахуванням часу країни, у якій перебуває дитина.
Зобов'язано матір ОСОБА_1 на вимогу батька ОСОБА_2 надавати інформацію про місцезнаходження сина у випадку зміни його місця проживання на засоби зв'язку або електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2 . В решті вимог позову відмовлено.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2025 року скасовано. Клопотання представника позивача адвоката Михайлюк А. Р. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 147,20 грн та судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 220,80 грн.
16 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фурман В. О., через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року в указаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме: 1)справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що Верховний Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з мотивувальної частини касаційної скарги обирати норми права, з застосуванням яких не погоджується заявник та визначати підстави касаційного оскарження на власний розсуд.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Заявниця узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із зазначення обставин справи та не містить посилання на неправильність та незаконність судового рішення, що оскаржується. Заявниця не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження.
Отже, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фурман В. О., не виконала вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що належним зазначенням підстави касаційного оскарження судових рішень є посилання в касаційній скарзі на відповідний пункт (1-4) частини другої статті 389 ЦПК України, з наведенням його змісту та з викладенням належного обґрунтування відповідної підстави касаційного оскарження.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фурман В. О., не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фурман Вікторія Олегівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у спілкуванні та вихованні, зобов'язання вчинити певні дії повернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров