19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 639/700/24
провадження № 61-2559ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Моргун Наталія Ігорівна, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації,
28 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Моргун Н. І. подала касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі № 639/700/24.
За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
І. Щодо строку на касаційне оскарження
Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.
Повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 22 січня
2026 року складено 26 січня 2026 року.
Касаційну скаргу подано 28 лютого 2026 року, що свідчить про пропуск строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
В касаційній скарзі викладене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що заявниця отримала копію постанови апеляційного суду в електронному кабінеті 29 січня 2026 року, однак доказів на підтвердження цій обставини не надано.
Водночас за відомостями підсистеми Електронний суд повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі
№ 639/700/24 доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 28 січня 2026 року.
Надаючи разом із касаційною скаргою документи про проведення у період з 25 лютого 2026 року технічних робіт ДП «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС»), заявниця не зазначає, яким чином діяльність ДП «НАІС» впливала на можливість користування Електронним судом та Єдиним державним реєстром судових рішень, зважаючи на те, що ДП «НАІС» не є адміністратором цих електронних сервісів.
Будь-яких повідомлень від адміністратора підсистеми Електронний суд та Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо технічних перешкод у користуванні цими електронними сервісами у період з 28 січня по 27 лютого 2026 року до скарги не додано.
Отже наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи, наразі не підтверджують наявність передбачених законом підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
ІІ. Щодо зазначення підстав касаційного оскарження
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає
пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Водночас, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі має бути зазначена конкретна норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Заявниця, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не зазначає щодо застосування якої саме норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, заявниця не конкретизує, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на її думку, для скасування оскаржених судових рішень.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
ІІІ. Щодо клопотання (процесуальної вимоги) особи, яка подає скаргу
Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу.
Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
У касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року. Водночас не вказує, яке саме, судове рішення, на її думку, має ухвалити Верховний Суд у разі такого скасування (направити справу на новий розгляд, ухвалити рішення по суті спору тощо).
Отже, в порушення пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України викладене в касаційній скарзі клопотання (процесуальна вимога) сформульована некоректно, без урахування повноважень касаційного суду.
ІV. Щодо надання доказів надсилання учасникам справи копій документів, поданих до суду в електронній формі
Відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему Електронний суд, проте доказів її надсилання відповідачу ОСОБА_2 , а також третій особі ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку або відомостей про доставку документів до їх електронних кабінетів не надано.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фізичні особи, не мають передбаченого законом обов'язку реєструвати електронний кабінет в підсистемі Електронний суд.
V. Щодо сплати судового збору
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги до касаційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
ОСОБА_1 зазначає, що її вимоги спрямовані на стягнення з відповідача грошової компенсації в сумі 453 290 грн.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю такого майна.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином розмір судового збору за подану касаційну скаргу становить 7 252,64 грн (із розрахунку 453 290 грн х 1%) х 200% х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
У касаційній скарзі міститься клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору за подану касаційну скаргу.
Згідно із частинами першою, п'ятою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня
2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland»
від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Оскільки жодних доказів на підтвердження майнового стану, який перешкоджає сплаті судового збору в сумі 7 252,64 грн заявницею не надано, Верховним Судом не встановлено підстав для задоволення викладеного у касаційній скарзі клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Посилання заявниці на положення пункту 4 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору є помилковими, оскільки цією нормою передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
За подання позову ОСОБА_1 судовий збір сплачувала.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:
1) наведення інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів, які підтверджують такі причини, з урахуванням роз'яснень, викладених у цій ухвалі Верховного Суду;
2) надання уточненої касаційної скарги із коректним зазначенням:
- підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених в цій ухвалі,
- клопотання (процесуальної вимоги) заявниці.
У разі подання уточненої касаційної скарги через підсистему Електронний суд заявниця має надати докази надсилання копії касаційної скарги до електронних кабінетів іншим учасникам справи або докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення тим учасникам справи, які не зареєстровані в системі Електронний суд і не мають обов'язку реєструвати електронний кабінет.
3) надання документу про сплату судового збору у розмірі у розмірі 7 252,64 грн.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Моргун Наталія Ігорівна, на рішення Жовтневого районного суду
м. Харкова від 14 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі № 639/700/24 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, а у разі, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович