19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 362/3440/23
провадження № 61-2713ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Тетяни Володимирівни на рішення Васильківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та
27 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дуля Т. В. засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну на рішення Васильківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, а підстави для його поновлення необхідно визнати неповажними, з огляду на таке.
04 грудня 2025 року Київським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, дати складення повного тексту не зазначено.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що надання загального доступу до оскаржуваної постанови надано 29 грудня 2025 року.
26 січня 2026 року заявниця вперше подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Васильківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 грудня 2025 року.
03 лютого 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Т. В. повернуто заявниці, оскільки в касаційній скарзі був відсутній підпис особи, яка звернулася з касаційною скаргою.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, заявниця обґрунтовує поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження тим, що вперше подану касаційну скаргу їй було повернуто.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що 04 грудня 2025 року Київським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, дати складення повного тексту не зазначено.
З інформації ЄДРСР встановлено, що надання загального доступу до оскаржуваної постанови надано 29 грудня 2025 року.
26 січня 2026 року заявниця вперше подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Васильківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 грудня 2025 року.
03 лютого 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Т. В. повернуто заявниці, оскільки в касаційній скарзі був відсутній підпис особи, яка звернулася з касаційною скаргою.
09 лютого 2026 року адвокатом Дулею Т. В. отримано ухвалу Верховного Суду
від 03 лютого 2026 року про повернення її касаційної скарги на рішення Васильківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року.
Отже, повернення вперше поданої заявницею касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки заявниця як учасник справи повинна бути обізнаною з вимогами щодо підписання процесуальних документів, зокрема касаційної скарги.
Вдруге з касаційною скаргою заявниця звернувся 27 лютого 2026 року, через
17 днів після отримання ухвали про повернення її вперше поданої касаційної скарги.
Тому не заслуговують на увагу доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявниці, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23).
Заявниця не наводить підстав неможливості своєчасного оскарження постанови апеляційного суду.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника (частина третя статті 392 ЦПК України).
Вбачається, що, звертаючись з касаційною скаргою, заявниця надає ордер від 26 січня 2026 року на представництво інтересів ОСОБА_1 з зазначенням органу, в якому надається правова допомога, - «Судах усіх інстанцій».
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 9901/847/18 сформульовано висновок про те, що ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 січня 2024 року в справі № 916/192/22 вказано, що: «3.21. Серед обов'язкових реквізитів ордера пунктом 12 вказаного Положення також визначено необхідність зазначення: назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також дати видачі ордера».
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду;
2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд;
4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд (частина друга статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз доданого до касаційної скарги копії ордеру від 26 січня 2026 року
серії АІ № 2107790 свідчить, що в графі «назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено «Судах усіх інстанцій».
Повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 адвокатом Дулею Т. В. у Верховному Суді вказаний ордер не містить.
За таких обставин адвокату Дулі Т. В. необхідно подати до Верховного Суду ордер з зазначенням конкретного органу (Верховного Суду), в якому вона представляє інтереси ОСОБА_1 .
У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Вбачається, що заявницею оскаржуються судові рішення, яким задоволено вимогу майнового характеру (визнання права власності на 1/2 частки квартири в порядку поділу майна подружжя).
Згідно з 1 пунктом 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 8 пункту 1 частини другої статті 4 Закону судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить
200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Тому, керуючись вимогами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, розмір судового збору під час звернення із касаційною скаргою має обчислюватися з урахуванням вартості майна.
Особа, яка подала касаційну скаргу, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного майна (1/2 частки квартири), також не повідомила, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявниці необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.
Особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру судовий збір за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість 1/2 частки квартири.
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів
бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення цих недоліків.
Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно: 1) звернутися до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження; 2) подати до Верховного Суду ордер, що посвідчує право адвоката Дулі Т. В. представляти інтереси ОСОБА_1 у Верховному Суді; 3) надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд роз'яснює, якщо в зазначений строк заявниця не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, а також поданням доказів на їх підтвердження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати наведені в касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Тетяни Володимирівни підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Тетяни Володимирівни на рішення Васильківського районного суду Київської області від 12 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік