18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 450/2363/19
провадження № 61-1348св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Оброшинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
На випадок своєї смерті спадкодавець майном не розпорядився, а тому спадкування відбувається за законом.
Спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також його дружина - ОСОБА_3 , однак остання спадщину не прийняла.
До складу спадкової маси увійшло: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0359, розташована у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області; земельна ділянка, призначена для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0119 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0358, розташована у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
У позасудовому порядку позивачі не мають можливості здійснити спадкування, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно відсутні.
Враховуючи викладене та посилаючись на положення статей 15, 16, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просили суд:
1. Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:
- 1/2 частину домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житловий будинок, загальною площею - 138,9 кв.м, житловою площею - 51,0 кв.м, та господарських будівель і споруд: а-1 - веранда, а?-1 - веранда, а?-1 - сходи, а?-1 - сходи, Пга?1 - погріб, Ман. - мансарда, Б - вбиральня, К - колодязь, 1 - хвіртка, 2 - ворота, 3 - огорожа, 4 - огорожа;
- 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0359, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області;
- 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0119 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0358, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
2. Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:
- 1/2 частину домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житловий будинок, загальною площею - 138,9 кв.м, житловою площею - 51,0 кв.м, та господарських будівель і споруд: а-1 - веранда, а?-1 - веранда, а?-1 - сходи, а?-1 - сходи, Пга?1 - погріб, Ман. - мансарда, Б - вбиральня, К - колодязь, 1 - хвіртка, 2 - ворота, 3 - огорожа, 4 - огорожа;
- 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0359, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області;
- 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0119 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0358, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року,ухваленим у складі судді Кукси Д. А.,позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житловий будинок, загальною площею - 138,9 кв.м, житловою площею - 51,0 кв.м, та господарських будівель і споруд: а-1 - веранда, а?-1 - веранда, а?-1 - сходи, а?-1 - сходи, Пга?1 - погріб, Ман. - мансарда, Б - вбиральня, К - колодязь, 1 - хвіртка, 2 - ворота, 3 - огорожа, 4 - огорожа.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0359, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0119 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0358, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 , що складається із: А-1 - житловий будинок, загальною площею - 138,9 кв.м, житловою площею - 51,0 кв.м, та господарських будівель і споруд: а-1 - веранда, а?-1 - веранда, а?-1 - сходи, а?-1 - сходи, Пга?1 - погріб, Ман. - мансарда, Б - вбиральня, К - колодязь, 1 - хвіртка, 2 - ворота, 3 - огорожа, 4 - огорожа.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0359, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0119 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0358, розташованої у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі є спадкоємцями першої черги за законом і згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено довідкою Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 711 від 15 червня 2018 року, та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявили про відмову від неї.
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі, проте вважала, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи та інтереси, подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року, наведені ОСОБА_4 , визнано неповажними. Клопотання ОСОБА_4 про поновлення їй строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року у цивільній справі № 450/2363/19 відхилено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року
у справі № 450/2363/19 відмовлено.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 , як спадкоємиця ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не була особою, яка постійно проживала із спадкодавцем, а тому не може вважатися такою, що прийняла спадщину після його смерті, оскільки статус особи «спадкоємиця, яка проживає у нерухомості, співвласником якої є спадкодавець» не можна визнати рівнозначним статусу «спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини».
Оскільки ОСОБА_4 не можна вважати такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , то її не можна визнати особою, права та інтереси якої порушено оскаржуваним рішенням, а відтак і такою, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду через більше, ніж шість років після його ухвалення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року, апеляційний суд послався на положення частини другої статті 358 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 січня 2026 рокуОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 450/2363/19.
06 березня 2026 року матеріали цивільної справи № 450/2363/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року заявниця зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у 2025 році ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом доОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.
У процесі розгляду справи ОСОБА_4 стало відомо про наявність рішенняПустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року у цій справі.
Заявниця зазначає, що є дочкою спадкодавця ОСОБА_5 та рідною сестрою позивачів у цій справі -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зауважує, що довідкаОброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 711 від 15 червня 2018 року, яку в основу свого рішення поклав суд першої інстанції, є неналежним доказом.
ОСОБА_4 вказує, що апеляційний суд не встановив, чи прийняли всі сторони спадщину, чи належать вони до осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині та чи було прийнято ними спадщину. Ці обставини можуть бути встановлені лише під час судового розгляду.
Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
Після його смерті відкрилась спадщина на: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0359, розташовану у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області; земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0119 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0358, розташовану у с. Оброшине Пустомитівського району Львівської області.
За життя ОСОБА_5 заповіту не залишив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Процесуальний закон визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Аналіз наведених норм процесуального права дозволяє зробити висновок, що вони визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз цієї правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням із цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Такі висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17, від
06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 17 грудня 2025 року у справі № 202/4266/15-ц.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13, сформульовано висновок за результатами тлумачення наведених вище норм процесуального права про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Водночас якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 2-12341/10 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення.
З матеріалів справи відомо, що у липні 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
17 листопада 2025 року ОСОБА_4 , яка не брала участі у справі, звернулася до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року.
Разом з апеляційною скаргою вона подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Підставами для поновлення строку вказано те, що ОСОБА_4 є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , а відтак спір про визнання права власності на майно останнього в порядку спадкування за законом стосується її прав та інтересів. Однак, при розгляді та вирішенні даної справи її не було залучено до участі у ній та не було повідомлено про її розгляд. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що про наявність судового рішення у цій справі вона дізналась лише 29 жовтня 2025 року, а тому вважає, що саме з цього часу в неї виникло право на апеляційне оскарження такого рішення, як в особи, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права та інтереси.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року, наведені ОСОБА_4 , визнано неповажними. Клопотання ОСОБА_4 про поновлення їй строку на апеляційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року у цивільній справі № 450/2363/19 відхилено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року у справі № 450/2363/19 відмовлено.
Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначив, що апеляційну скаргу подано в листопаді 2025 року, тобто через шість років після ухвалення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 серпня 2019 року. Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_4 не брала участі у розгляді цієї справи в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції не встановив обставини, за яких ОСОБА_4 стало відомо про рішення суду першої інстанції, та не звернув уваги на те, що положення частини другої статті 358 ЦПК України підлягають застосуванню щодо особи, яка не була залучена до участі у справі, лише за умови, що така особа знала про ухвалене рішення суду першої інстанції, але у строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, не звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Отже, апеляційному суду необхідно належним чином перевірити доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо того, коли саме їй стало відомо про рішення суду першої інстанції, та у зв'язку з цим з'ясувати, чи дотримала ОСОБА_4 вимоги ЦПК України щодо строків звернення до суду з апеляційною скаргою та умов апеляційного оскарження рішення місцевого суду.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала суду апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк