Постанова від 19.03.2026 по справі 920/1061/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/1061/23(920/960/25)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025

у справі № 920/1061/23(920/960/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до відповідача Крамар Валентини Василівни

про стягнення 23 186 грн 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/1061/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Крамар Валентини Василівни 23186,59 грн заборгованості за надані послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 25.09.2023 по 30.04.2025, з яких: 22 328,88 грн основний борг, 704,88 грн інфляційні втрати, 857,71 грн 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Крамар Валентини Василівни на користь ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 22328 грн 88 коп. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 25.09.2023 по 30.04.2025, 704 грн 88 коп. інфляційних втрат, 857 грн 71 коп. 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Суд, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 25.09.2023 до 30.04.2025, визнав правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої позивачем суми заборгованості, на яку нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з прийнятим рішенням, Крамар Валентина Василівна подала апеляційну скаргу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу Крамар В.В. задоволено частково. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 у справі №920/1061/23(920/960/25) скасовано, справу скеровано до Господарського суду Сумської області на стадію відкриття провадження.

Підставою для ухвалення постанови слугувало те, що місцевим судом не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а зроблені висновки не відповідають обставинам справи.

Апеляційний суд з посиланням на відсутність в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру, який засвідчує державну реєстрацію Крамар В.В. як суб'єкта підприємницької діяльності зазначив, що статус відповідача не було підтверджено належними доказами, відтак особа, яка не є стороною, що має відповідати за позовом, є неналежним відповідачем.

Крім того вказав, що право власності на об'єкт нерухомого майна Крамар В.В. відповідно до поданої інформаційній довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєструвала 25.09.2024, що не було врахованого судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі № 920/1061/23(920/960/25) скасувати, рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 залишити без змін.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував статтю 275 ГПК України з посиланням на частину другу статті 48 ГПК України, вийшовши за межі наданих суду апеляційної інстанції повноважень, оскільки стаття 275 ГПК України не передбачає можливість апеляційного суду при скасуванні рішення суду першої інстанції повертати справу до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження не змінюючи при цьому підсудність.

За доводами касаційної скарги, апеляційний суд мав вирішити справу по суті та прийняти рішення відповідно до статті 275 ГПК України, без направлення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Крім того скаржник зазначає, що винесення рішення апеляційним судом відповідно до статті 275 ГПК України з відповідачем зі статусом суб'єкта підприємницької діяльності, який за власним бажанням припинив цей статус під час апеляційного розгляду справи, не позбавляє процесуального права на заміну неналежної сторони вже на стадії виконання судового рішення в порядку статті 334 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Крамар В.В. у відзиві не погоджується з касаційною скаргою ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", вважає, що касаційна скарга та рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення в межах справи про банкрутство спору про стягнення на користь позивача (боржника в справі про банкрутство) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 15.10.2006 ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Позивач забезпечує тепловою енергією на опалення зокрема і багатоквартирний будинок № 4 по вулиці Депутатській в місті Шостка.

Звернувшись з позовом у цій справі, позивач вказує, що в багатоквартирному будинку № 4 по вулиці Депутатській в місті Шостка проводить свою підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець Крамар Валентина Василівна, яка є власником нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 159,6 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з вересня 2024 року по квітень 2025 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та споживача, показаннями теплового лічильника на загальну суму 22 328,88 грн.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 4 по вулиці Депутатська в місті Шостка лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 22 328,88 грн перед позивачем, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У свою чергу частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

У відповідності до статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України взаємні права та обов'язки сторін виникають у тому числі з нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії (Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії) 01.10.2021 розміщено на офіційному веб-сайті позивача http://shkhaer.com.ua/ та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради shostka-rada.gov.ua.

Договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021).

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певні дії, а саме: виконати роботу, надати послуги та інше, друга сторона повинна оплатити ці послуги, при цьому кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Колегією суддів враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2267/17, в якій зазначено, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Разом з цим, вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення (пункти 25, 27, 28 постанови).

Відтак, враховуючи правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги визначеної якості у замовника не виникає обов'язку з її оплати.

Крім того, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

У справі, що наразі переглядається, рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за зазначений в позовній заяві період включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, копіями показань теплового лічильника житлового будинку по вул. Депутатська, буд. 4 у м. Шостка; відповідач не розрахувався за послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".

Крамар В.В. - відповідач у цій справі звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 04.09.2025 у справі № 920/1061/23 (920/960/25).

Межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 ГПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Тобто, переглядаючи в апеляційному порядку відповідні судові рішення, суд апеляційної інстанції наділений широким колом повноважень, адже він має право як досліджувати наявні у справі, так і у окремих випадках додатково подані докази.

У свою чергу, стаття 275 ГПК України містить вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції, які він має право застосувати за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

Так, відповідно до частини першої вказаної статті суд апеляційної інстанції за результатами

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Відтак, за наслідком розгляду апеляційної скарги Крамар В.В. в даній справі апеляційним господарським судом мало бути прийнято одне з перелічених у статті 275 ГПК України рішень.

Однак, за результатом розгляду апеляційної скарги Крамар В.В. у цій справі суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та скерував справу до Господарського суду Сумської області на стадію відкриття провадження.

Підставою для винесення рішення судом апеляційної інстанції слугував висновок про не з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин, що мають значення для справи, та невідповідність зроблених висновків обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції вказав, що в апеляційній скарзі зазначено, що Крамар В.В. не є фізичною особою-підприємцем, а право власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 159,6 кв.м зареєструвала 26.09.2024 (додано витяг з Державного реєстру речових прав).

Крім того наголосив, що в матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного державного реєстру, який засвідчує державну реєстрацію Крамар В.В. як суб'єкта підприємницької діяльності, а тому статус відповідача не було підтверджено позивачем належними доказами.

Колегія суддів, оцінюючи доводи та мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення, через призму нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (частини першої статті 275 ГПК України), вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та фактично направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вийшов за межі повноважень, визначених статтею 275 ГПК України.

Адже до переліку повноважень суду апеляційної інстанції, які він має право застосувати за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду, не входить право апеляційного суду скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу до цього ж суду, а входить скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Однак у цій справі не було заявлено про порушення правил територіальної юрисдикції.

Апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та скерувавши справу до цього ж господарського суду на стадію відкриття провадження у справі обмежився констатацією факту неповного з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При цьому, не здійснив належну перевірку аргументів апеляційної скарги на відповідність дійсним обставинам справи, які були встановлені в рішенні судом першої інстанції, адже не перевірив статус відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності на дату звернення позивача з відповідним позовом, на момент постановлення рішення та відкриття апеляційного провадження по справі, не з'ясував чи впливає (яким чином) наявність у відповідача статусу ФОП на характером правовідносин у цій справі, та не перевірив період з постачання теплової енергії відповідачу, за який заявлено позовну вимогу.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення статей 269 та 275 ГПК України суд апеляційної інстанції не був позбавлений права встановити дійсні обставини та прийняти власне рішення за результатом перегляду даної справи. Адже, як неодноразово зазначав Верховний Суд, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, є судом фактів, тобто тією судовою інституцією, завданням якої є встановлення конкретних відносин сторін, подій, обставин, і застосування до них конкретних норм права.

Колегія суддів відзначає, що згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, а не задля нового розгляду справи.

У даному випадку скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та скерування справи до цього ж господарського суду першої інстанції, не сприяє належному виконанню завдання господарського судочинства, оскільки судом апеляційної інстанції не було виправлено допущених, на його думку, помилок судом першої інстанції, а всупереч приписам статті 275 ГПК України скеровано справу в суд першої інстанції.

Відтак апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову, допустив порушення норм процесуального права, зокрема частини п'ятої статті 269, частини першої статті 275 ГПК України, внаслідок чого помилково за результатом перегляду рішення суду скерував справу до суду першої інстанції.

За таких обставин, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції як такої, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвалена постанова - скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Судові витрати

Оскільки справа направляється на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі № 920/1061/23(920/960/25) скасувати.

3. Справу № 920/1061/23(920/960/25) передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере