19 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 905/1011/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
перевіривши матеріали касаційної скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»
на постанову Східного апеляційного господарського суду (Жельне С.Ч., Тихий П.В., Слободін М.М.)
від 27.02.2026
за позовом: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східтрансбуд»
про стягнення заборгованості в розмірі 120 584,24 грн
1. Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго» (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтрансбуд" (далі - Відповідач) про стягнення 120584,24 грн.
2. Господарський суд Донецької області рішенням від 17.12.2025 позов задовольнив повністю. Стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби у розмірі 118 978,71 грн, заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 1 605,53 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 27.02.2026 апеляційну скаргу Відповідача задовольнив, рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 у справі №905/1011/25 скасував, ухвалив нове рішення, яким у позові повністю відмовив.
4. Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 у справі №905/1011/25, в якій просить:
- визнати обґрунтованим право на касаційне оскарження судового рішення у малозначній справі №905/1011/25 та відкрити касаційне провадження;
- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 у справі №905/1011/25;
- залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 у справі №905/1011/25;
- судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покласти на відповідача.
5. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (далі - ГПК України) з посиланням на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Перевіривши касаційну скаргу Скаржника, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
10. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
13. Предметом спору у цій справі є стягнення 120 584,24, що менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100х3028= 302800 грн).Суд першої інстанції також визначив цю справу як малозначну.
14. Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
15. Як на підставу для допуску судових рішень у справі, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, Скаржник в своїй касаційній скарзі посилається на наявність випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, та зазначає, що апеляційний суд фактично сформував підхід, відповідно до якого відсутність у матеріалах справи актів зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії та відсутність окремих числових значень складових формули розподілу, передбаченої Методикою №315, автоматично унеможливлює арифметичну перевірку нарахувань і є достатньою підставою для відмови в позові. Саме тому, на думку Скаржника, касаційна скарга у даній справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
16. Розглянувши викладені Скаржником доводи щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника про те, що питання у справі № 905/1011/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є необгрунтованими з огляду на таке.
17. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
18. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
19. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі №905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
20. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
21. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення, чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
22. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
23. Поряд із цим, касаційна скарга Скаржника не містить належних доводів обґрунтування того, що справа №905/1011/25 містить питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; у касаційній скарзі відсутні докази кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
24. У пункті 2 частини 3 статті 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
25. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Скаржником не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
26. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
27. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на постанову у справі, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 905/1011/25 за касаційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 905/1011/25 за
касаційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І.Кондратова