19 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4806/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Дніпроазот"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026
у справі № 904/4806/22
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
до Акціонерного товариства "Дніпроазот"
про стягнення заборгованості у розмірі 384 048 438,15 грн,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 904/4806/22, сформована в системі "Електронний суд" 27.02.2026.
Відповідно до протоколу передачі судової раніше визначеному складу суду від 02.03.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про зменшення неустойки відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" основний борг у розмірі 253 325 333,09 грн, пеню у розмірі 16 238 622,55 грн, 3% річних у розмірі 8 422 942,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 52 509 188,66 грн та судовий збір у розмірі 747 265,84 грн. В решті позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 у вказаній справі залишено без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2024 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позову, отже, враховуючи, що касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню за подання касаційної скарги, скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 1 389 360 грн.
Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Натомість, в касаційній скарзі зазначено про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване важким фінансовим становищем, наявністю відкритого провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" та арештами накладеними на рахунки Акціонерного товариства "Дніпроазот".
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відстрочення сплати судового збору (розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).
Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі"(Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
У цій справі в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги Акціонерне товариство "Дніпроазот" зазначає, що підприємство несе значні збитки останні три роки, а тому заявлена сума судового збору є вкрай значною для підприємства та ставить під сумнів подальшу можливість підприємства здійснювати будь-яку господарську діяльність та зазначає, що господарським судом Дніпропетровської області 18.12.2025 року відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот", а приватними та державними виконавцями в порядку встановленого законом відкрито низку виконавчих проваджень на виконання численних судових рішень про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Дніпроазот".
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Верховний Суд акцентує, що при зверненні з вимогою, зокрема, про відстрочення сплати судового збору необхідним є надання актуальної та комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника.
Сам факт відкриття провадження у справі про банкрутство проти юридичної особи не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Це питання вирішується з урахуванням конкретних, належно підтверджених обставин, що свідчать про реальну фінансову неспроможність боржника сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Так, із наданих доказів не вбачається, що арешт було накладено на усе майно Акціонерного товариства "Дніпроазот".
Однак, у цій справі заявником не подано актуальної фінансової звітності (балансу) Акціонерного товариства "Дніпроазот" за останні звітні періоди, довідок банківських установ щодо залишків коштів на рахунках, відомостей про наявність/відсутність майна, дебіторської заборгованості чи інших активів Акціонерного товариства "Дніпроазот". Крім цього скаржником не надано доказів вжиття заходів для отримання коштів на сплату судового збору.
Надавши оцінку наведеним Акціонерним товариством "Дніпроазот" доводам та наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підтверджують об'єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою.
Крім того, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.
Отже, оскільки скаржник не довів належними та допустимими доказами актуальний майновий стан Акціонерного товариства "Дніпроазот" і неспроможність сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою, підстави для застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні.
За змістом частини 4 статті 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У зв'язку з наведеним, клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 1 389 360 грн за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.
У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Дніпроазот" вказує на те, що скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а також посилається на неправильне застосування норм матеріального права та допущення порушень норм процесуального права та вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, встановлення обставин на підставі недопустимих доказів та інші порушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч. ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
Водночас Суд звертає увагу, що скаржник повинен чітко зазначити, які саме процесуальні порушення, передбачені ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу, призвели до прийняття незаконного судового рішення. Зокрема, у разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України), він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання уточнень до касаційної скарги з визначенням підстави касаційного оскарження, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на відповідні положення ст. 310 ГПК України.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України, на обставини щодо наявності яких не посилався заявник в касаційній скарзі.
Суд звертає увагу, що уточнення до касаційної скарги, подане на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Акціонерного товариства "Дніпроазот" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати до Суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 1 389 360 та уточнення до касаційної скарги з визначенням підстави касаційного оскарження, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на відповідні положення ст. 310 ГПК України.
Щодо заяви про зупинення дії (виконання) оскаржуваної постанови у справі № 904/4806/22, то воно буде розглянуто у випадку усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-
1. Відмовити Акціонерному товариству "Дніпроазот" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 904/4806/22 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.