18 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/1011/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Грабець С. Ю.
від 29.05.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.
від 10.02.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення заборгованості,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення заборгованості в сумі 97 360,02 грн за порушення зобов'язання щодо повернення помилково сплачених грошових коштів, з яких: 50 522,22 грн - основний борг, 38 067,70 грн - інфляційні втрати, 8 770,10 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2025 у справі № 911/1011/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бронетанковий завод" 50 522,22 грн основного боргу, 38 067,70 грн інфляційних втрат, 7 724,17 грн 3% річних та 2 396,38 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою від 10.02.2026 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2025 у справі № 911/1011/25.
02 березня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 911/1011/25; направити справу № 911/1011/25 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши касаційну Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 911/1011/25 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України зазначає, що "…ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки:
- військова частина НОМЕР_1 НГ України є військовим формуванням, особовий склад якого приймає участь у відсічі збройної агресії російської федерації. Військова частина виконує закупівлі товарів, робіт, послуг необхідних для забезпечення виконання покладених завдань за бюджетні кошти та не має власних фінансових коштів, якими б могла розрахуватись за кредиторською заборгованістю;
- грошові кошти у сумі 50 522,22 грн, які надійшли до військової частини НОМЕР_1 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2018, згідно вимог п. 23 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, були перераховані до Державного бюджету. Відповідач не був обізнаний у безпідставності набутих коштів на момент їх перерахування до Державного бюджету, а коли позивач звернувся з вимогами про повернення коштів, вони вже були відсутні на рахунках військової частини. Відповідач, задля повернення вказаних коштів позивачу, виконував активні дії для вирішення ситуації, зокрема: звертався до державного органу, який контролює справляння надходжень державного бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації, а саме - до Вишгородського управління ГУ ДПС У Київській області з проханням повернути кошти на відповідний рахунок.
Однак, на вказані прохання відповідач отримував відмову зі сторони органу, що контролює справляння надходження державного бюджету, про що позивач був повідомлений листом від 15.10.2020 № 1/27-1685. З огляду на ситуацію що склалась, стягненні судом 3% річних та інфляційні втрати за своєю юридичною природою втратили компенсаційний характер (ст. 625 ЦК України) для позивача та перетворились на санкції (неустойку) за порушення грошового зобов'язання (ст. 549 ЦК України) якого у самого відповідача перед позивачем не було, а будь-яких неправомірних відповідач не вчиняв.".
Розглянувши наведені доводи Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника, що справа № 911/1011/25 має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є безпідставними з огляду на таке.
За загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такою може бути будь-яка справа, учасником якої він є.
В контексті цього Суд звертає увагу, що за змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
Отже надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином посилання скаржника на рід його діяльності у період дії воєнного стану в Україні в контексті виняткового значення справи для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не є тією обставиною, яка безумовно може свідчити про винятковість самої справи.
Крім того, доводи касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Pelevin v. Ukraine", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ashingdane v. the United Kingdom").
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1011/25 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1011/25 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, Суд не розглядає клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зупинення дії рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2025 до прийняття рішення за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1011/25 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова