17 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/629/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Богатир К. В., судді: Поліщук Л. В., Таран С. В.)
від 18.09.2025
у справі за позовом Заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби
до: 1. Відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод"
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 502 489,83 грн,
1. У лютому 2025 року Заступник керівника Подільської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (далі - позивач 1, Сільська рада) та Південного офісу Держаудитслужби (далі - позивач 2, Держаудитслужба) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Відділу житлово-комунального господарства, будівництва, благоустрою та розвитку інфраструктури Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод" (далі - відповідач 2, Товариство, скаржник), в якому просив визнати недійсними укладені між відповідачами додаткові угоди № 1 та № 2 до договору закупівлі та стягнути з Товариства на користь Сільської ради штрафні санкції.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачами безпідставно продовжено строк дії договору. Прокурор вказував, що обставини непереборної сили, зокрема погіршення погодних умов у грудні місяці, на які вказувало Товариство, могли бути передбачувані на момент укладення договору, а впровадження військового стану на території України вже існували на момент його укладення; часткове виконання договору у визначені терміни, до 31.12.2023, є підтвердженням можливості виконання робіт у строки, не зважаючи на погодні умови або військову агресію; документальне підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку дії договору, були відсутні, що свідчить про незаконність укладених між відповідача додаткових угод та наявність підстав для визнання їх недійсними.
3. 04.06.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що додаткові угоди № 1 від 29.12.2023 та № 2 від 07.05.2024 до договору № 66 від 23.10.2023 були укладені сторонами на підставі об'єктивних обставин, які підтверджуються належними доказами, є обґрунтованими та відповідають вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Суд також вказав, що вимога щодо стягнення з Товариства штрафних санкцій в сумі 502 489,83 грн у цьому випадку є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1, № 2 до договору, тому також не підлягає задоволенню.
5. 18.09.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу прокурора задовольнив, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову повністю; визнав недійсними додаткові угоди № 1 від 29.12.2023 та № 2 від 07.05.2024 до договору закупівлі № 66 від 23.10.2023, укладені між відповідачами; стягнув з Товариства штрафні санкції у сумі 502 489,83 грн та стягнув з відповідачів судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ні на момент укладення оскаржуваних додаткових угод, ні на момент розгляду справи судом першої інстанції, відповідачами не було доведено наявність виключних обставин, за яких можливо продовжити строки виконання підрядних робіт, а тому порушено вимоги закону щодо порядку укладення таких додаткових угод. При цьому, визнаючи недійсною додаткову угоду № 1, суд виходить з того, що хоч цією додатковою угодою і не були продовжені строки виконання підрядних робіт, але нею були вчинені дії з метою подальшого продовження такого строку виконання робіт, адже сторони погодили новий строк дії договору та здійснили погодження нового плану фінансування робіт, перенісши фінансування невиконаних у 2023 році робіт на 2024 рік, тобто сторонам було достеменно відомо, що відповідні роботи на суму 4 467 257,71 грн не будуть виконані у 2023 році та строк їх виконання буде перенесено на 2024 рік.
7. 13.10.2025 Товариство звернулося до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 18.09.2025 (за результатами перегляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2025), а також скасувати арешт, накладений на грошові кошти Товариства в розмірі 502 489,83 грн, шляхом скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 (про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 05.05.2025, якою було скасовано забезпечення позову).
8. 05.11.2025 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025, а касаційну скаргу в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 - залишив без руху.
9. Верховний Суд встановив скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме визначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 ГПК України та наведення відповідного їх обґрунтування.
10. 17.11.2025 скаржник подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену редакцію касаційної скарги на оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025.
11. 04.12.2025 Верховний Суд постановив ухвалу, якою касаційну скаргу не прийняв до розгляду та повернув Товариству відповідно до частини другої та пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України з огляду на те, що скаржник скористався правом на усунення недоліків касаційної скарги, проте не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 05.11.2025 у справі № 916/629/25, а саме конкретно не визначив підстави для оскарження постанови в касаційному порядку відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.
12. 28.01.2026 Товариство повторно звернулося до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 18.09.2025 й залишити рішення суду першої інстанції в силі. Скаржник також просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
13. 03.02.2026 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заперечення проти відкриття касаційного провадження. В обґрунтування зазначив, що скаржник уже скористався своїм правом касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у цій справі, як і правом на усунення недоліків касаційної скарги, а подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження майже через 2 місяці з дня повернення Верховним Судом попередньої касаційної скарги (04.12.2025) та 4 місяці з дня винесення оскаржуваної постанови (яка навіть є виконаною на теперішній час у повному обсязі), суперечить принципу юридичної визначеності, рівності усіх учасників судового процесу та неприпустимості зловживання процесуальними правами. З огляду на зазначене прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на касаційне оскарження, а також відмовити у відкритті касаційного провадження у цій справі.
14. 17.02.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою касаційну скаргу Товариства на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у цій справі залишив без руху, встановивши скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом наведення, за наявності, інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду, а також подання суду документу, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 3 010,88 грн.
15. Суд, залишаючи касаційну скаргу без руху, виходив з того, що:
1) скаржник пропустив 20-денний строк, протягом якого має право на поновлення строку, а наведені у клопотанні про поновлення строку підстави визнані Верховним Судом неповажними.
Так, Суд зазначив, що Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 18.09.2025 (повний текст якої складено 23.09.2025), встановлений у частині першій статті 288 ГПК України, закінчився 13.10.2025, касаційну скаргу подано 28.01.2026, тобто з пропуском строку на108 днів (3 місяці 16 днів) .
Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржник отримав 25.09.2025 о 08:02 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованою Верховним Судом 13.02.2026, тому перебіг двадцятиденного строку, визначеного частиною другою статті 288 ГПК України закінчився 15.10.2025, тобто касаційну скаргу подано з пропуском і цього строку (106 днів).
Процесуальним законодавством не передбачено, що у випадку повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Наведені у касаційній скарзі обставини для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності скаржника, мають суб'єктивний характер, залежать від його волевиявлення та не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.
2) заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 21 749,36 грн, який розраховано таким чином: ((502 489,83 * 1,5%) + 3 028,00 * 2 (вимоги немайнового характеру) * 200% * 0,8), однак до касаційної скарги скаржник додав документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 18 738,48 грн, що на 3 010,88 грн менше, тому заявнику необхідно доплатити зазначену суму судового збору.
16. Верховний Суд роз'яснив скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження Суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі; у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
17. 27.02.2026 скаржник надіслав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, до якої додав квитанцію про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому порядку та розмірі.
18. Стосовно пропуску строку на подання касаційної скарги скаржник зазначає, що процесуальний строк, передбачений ГПК України для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, було пропущено, але підприємство вважає, що пропуск такого строку був зумовлений комплексом об'єктивних причин, які у своїй сукупності є поважними, зокрема:
- такі обставини, як відсутність енергопостачання, теплопостачання, водопостачання, відсутність альтернативних джерел живлення, примусове виконання оскаржуваної постанови, тривалі небезпечні погодні умови, вимушена відпустка адміністративних працівників, відсутність достатніх фінансових ресурсів, безпосередньо унеможливили виконання наявними працівниками дій, необхідних для вчасного звернення до Верховного Суду із відповідною касаційною скаргою;
- наведені обставини виникли об'єктивно, їхнього виникнення не бажали ні директор ТОВ "Котовський", ні інші працівники або інші особи. Дійсно, скаржник визнає, що господарська діяльність, якою він займається, несе у собі об'єктивні ризики, уникнути яких підприємству не вдалося з низки причин. Саме тому підприємством не ставились і не ставляться під сумнів обов'язки Товариства виконувати усі взяті на себе обов'язки перед органами державної влади та місцевого самоврядування, працівниками, іншими фізичними та юридичними особами;
- наведені причини поступово виникали як до початку процесуального строку, який був пропущений, так і впродовж нього, і продовжували існувати навіть вже після його спливу, що об'єктивно підтверджується відповідними документами, які долучаються до цієї заяви.
19. Верховний Суд розглянув зазначені аргументи скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та виходить з наступного.
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
21. Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов'язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
22. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.
23. Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
24. Верховний Суд зауважує, що клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, а також повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
25. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
26. В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку скаржник зазначає ті ж самі обставини, які Верховний Суд в ухвалі від 17.02.2026, залишаючи касаційну скаргу без руху, визнав неповажними, об'єктивно непереборними і не пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
27. Зокрема, Верховний Суд у вказаній ухвалі зазначив, що наведені у касаційній скарзі обставини для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності скаржника, мають суб'єктивний характер, залежать від його волевиявлення та не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк. Суд дійшов висновку, що заявник не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.
28. Верховний Суд, вивчивши заяву про усунення недоліків касаційної скарги вважає, що скаржник належним чином не обґрунтував інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, ніж тих, які були уже визнані Верховним Судом неповажними, доводи скаржника не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, мають суб'єктивний характер, а надані заявником докази не підтверджують наявність особливих і непереборних обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду із поданою касаційною скаргою раніше ніж 28.01.2026.
29. Водночас Суд зауважує, що посилання скаржника на відсутність енергопостачання, теплопостачання, водопостачання, відсутність альтернативних джерел живлення, примусове виконання оскаржуваної постанови, тривалі небезпечні погодні умови, вимушена відпустка адміністративних працівників, відсутність достатніх фінансових ресурсів не були перешкодою для подання касаційної скарги вперше, при цьому, вказані обставини мають тривалий характер та не є постійними, тому не може прийматися судом як об'єктивно непереборні та дійсно істотні перешкоди чи труднощі у вчиненні процесуальних дій протягом тривалого часу, які дійсно унеможливили вчасне звернення до Верховного Суду із відповідною касаційною скаргою. В іншому випадку, поновлення строку за подібних обставин може зумовити зловживання з боку учасників судового процесу, що є неприпустимим.
30. З огляду на зазначене та враховуючи тривалість пропущеного строку на касаційне оскарження з дня вручення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції (106 днів), а також з дня повернення первісної касаційної скарги (55 днів), обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, відсутність належних обґрунтувань об'єктивної неможливості та непереборних обставин на подання касаційної скарги в межах строків передбачених ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
31. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 292 ГПК України, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
32. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
33. Враховуючи, що Верховний Суд визнав наведені підстави пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, тому відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись нормами статті 234, пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/629/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко