18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
19 березня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/674/21(925/342/26)
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» від 16 березня 2026 року про забезпечення позову
без повідомлення (виклику) учасників справи,
У провадженні Господарського суду Черкаської області на стадії розпорядження майном боржника перебуває справа № 925/674/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» (далі - ПрАТ «Черкасирибгосп»), провадження у якій відкрито ухвалою суду від 17.06.2021 за заявою ОСОБА_1
ПрАТ «Черкасирибгосп» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Леськівської сільської ради та Сагунівської сільської ради про:
1) визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» (ідентифікаційний код юридичної особи 00476814), оформлене Протоколом № 2 від 01 березня 2019 року, в частині припинення скасування реєстрації права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7120981200:01:001:1837; 7120981200:01:001:1836; 7120981200:01:001:1838; 7120982800:02:001:0230; 7120985000:02:001:0368; 7122087800:03:001:0832; 7124988500:01:001:0001; 7124985500:03:001:0008; 7124989000:01:001:0548; 7124984500:01:001:0005;
2) визнання за Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп» права постійного користування земельною ділянкою площею 719,5231 гектарів з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001;
3) усунення перешкод у здійсненні права користування Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп» земельною ділянкою площею 719,5231 гектарів з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича про припинення права постійного користування, індексний номер рішення 45902402, та рішення про державну реєстрацію права комунальної власності Леськівської сільської ради на вказану ділянку, запис у реєстрі № 33456597;
4) визнання за Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп» права постійного користування земельною ділянкою площею 658,017 гектарів з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008;
5) усунення перешкод у здійсненні права користування Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп» земельною ділянкою площею 658,017 гектарів з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича про припинення права постійного користування, індексний номер рішення 45902030, рішення про державну реєстрацію права комунальної власності Сагунівської сільської ради на вказану ділянку, запис у реєстрі № 26324415;
6) визнання за Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп» права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124984500:01:001:0141; 7124984500:01:001:0143; 7124984500:01:001:0152; 7124984500:01:001:0153; 7124984500:01:001:0156; 7124984500:01:001:0157; 7124984500:01:001:0158, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки площею 1161,4027 гектарів з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005;
7) усунення перешкод у здійсненні права користування Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп» земельними ділянками з кадастровими номерами 7124984500:01:001:0141; 7124984500:01:001:0143; 7124984500:01:001:0152; 7124984500:01:001:0153; 7124984500:01:001:0156; 7124984500:01:001:0157; 7124984500:01:001:0158, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки площею 1161,4027 гектарів з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права комунальної власності Леськівської сільської ради.
Позов обґрунтований тим, що позивач правомірно набув право постійного користування земельними ділянками для рибогосподарських потреб на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ЧР 17-113, виданого 29 вересня 1998 року, а також державних актів серії І-ЧР № 000908, І-ЧР № 000907, І-ЧР № 000909 та І-ЧР № 000930. У 2016 році приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем вказане речове право було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок:
з кадастровим номером 7120981200:01:001:1837 площею 21,4487 гектарів;
з кадастровим номером 7120981200:01:001:1836 площею 44,9304 гектарів;
з кадастровим номером 7120981200:01:001:1838 площею 5,7410 гектарів;
з кадастровим номером 7120982800:02:001:0230 площею 385,5023 гектарів;
з кадастровим номером 7120985000:02:001:0368 площею 910,0700 гектарів;
з кадастровим номером 7122087800:03:001:0832 площею 146,6396 гектарів;
з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 гектарів;
з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 площею 658,017 гектарів;
з кадастровим номером 7124989000:01:001:0548 площею 147,9738 гектарів;
з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 площею 1161,4027 гектарів.
Наглядовою радою позивача з очевидним перевищенням статутних повноважень та за відсутності корпоративного волевиявлення товариства прийнято рішення, оформлене Протоколом № 2 від 01 березня 2019 року, про скасування державної реєстрації іншого речового права.
Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою здійснюється виключно за нотаріально посвідченою заявою землекористувача до власника земельної ділянки Держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаська обласна державна адміністрація відповідного рішення про припинення права постійного користування не приймала.
Безоплатне відчуження майна (майнових прав), вчинене за незаконним рішенням Наглядової ради протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство, є фраудаторним правочином у розумінні статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович припинив право постійного користування земельними ділянками виключно на підставі листа Державного підприємства «Укрриба» та незаконного Протоколу Наглядової ради. При цьому нотаріус порушив принцип територіальності, визначений частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», провівши реєстраційні дії у місті Києві щодо об'єктів нерухомості, розташованих у Черкаській області.
Товариство вважає, що реєстрація Леськівською та Сагунівською сільськими радами права комунальної власності на спірні земельні ділянки є незаконною. З метою уникнення повернення майна, Леськівська сільська рада здійснила незаконний поділ та об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 площею 1161,4027 гектарів, внаслідок чого були сформовані земельні ділянки, що накладаються на первинний масив з кадастровими номерами: 7124984500:01:001:0141, 7124984500:01:001:0143, 7124984500:01:001:0152, 7124984500:01:001:0153, 7124984500:01:001:0156, 7124984500:01:001:0157, 7124984500:01:001:0158. Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0157 стала об'єктом нового, незавершеного поділу на 4 нові земельні ділянки.
Товариство зазначає, що на вказаних землях водного фонду розташовано державне нерухоме майно гідротехнічні споруди. В силу імперативних норм законодавства, зокрема статті 14-2 Закону України «Про аквакультуру», гідротехнічні споруди є невід'ємним поліпшенням ділянки, а право постійного користування землею є нероздільним із правом користування такими спорудами.
Одночасно від ПрАТ «Черкасирибгосп» надійшла заява про забезпечення позову, у якій товариство просить суд:
накласти арешт та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні, у тому числі, у разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, проведення державної реєстрації таких змін державними кадастровими реєстраторами в Державному земельному кадастрі та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також заборонити відчуження прав, користування, розпорядження щодо земельних ділянок, які є предметом спору, та утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005;
накласти арешт та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні, у тому числі, у разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, проведення державної реєстрації таких змін державними кадастровими реєстраторами в Державному земельному кадастрі та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також заборонити відчуження прав, користування, розпорядження щодо земельних ділянок, які є предметом спору, та утворились внаслідок незавершеного поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0157;
накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії, а також заборонити відчуження, розпорядження та користування щодо державного майна - гідротехнічних споруд, що розташовані на вказаних земельних ділянках, за наведеним переліком.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що особливого ризику незворотної втрати активів та безповоротного порушення існуючого стану зазнає земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 щодо якої посадові особи Леськівської сільської ради здійснили неправомірні дії, спрямовані на незаконне заволодіння землями водного фонду. Леськівська сільська рада протиправно внесла запис до відповідних реєстрів про реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку. У подальшому, з метою приховування слідів правопорушення, штучного створення нових об'єктів цивільних прав та унеможливлення повернення майна законному користувачу, посадові особи Леськівської сільської ради прийняли незаконні рішення про поділ вказаної ділянки на менші частини, з їх подальшим штучним об'єднанням (рекомбінацією). Дроблення первинної земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 та її похідних відбувалося шляхом системного прийняття Леськівською сільською радою незаконних рішень.
Земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0157 стала об'єктом нового незавершеного поділу. У Державному земельному кадастрі вже відкрито нові поземельні книги на 4 нові земельні ділянки: з кадастровим номером 7124984500:01:001:0159; з кадастровим номером 7124984500:01:001:0160; з кадастровим номером 7124984500:01:001:0161; з кадастровим номером 7124984500:01:001:0162. Їх державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно безпосередньо очікується, що вимагає негайного реагування з метою захисту прав та інтересів позивача. Новоутворену і зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:001:0158 площею 3,300 гектарів, вже виставлено на електронні торги (аукціон) з продажу права оренди. Така ж доля гарантовано очікується для інших утворених земельних ділянок, оскільки метою рішень Леськівської сільської ради є подальші кроки щодо виставлення права користування на торги і передача земельних ділянок третім особам.
На земельній ділянці з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 (а нині на поділених з неї ділянках) розташовані гідротехнічні споруди, які є власністю Держави. Відповідно до імперативних вимог статті 14-2 Закону України «Про аквакультуру», розташовані на земельній ділянці гідротехнічні споруди нерозривно з нею пов'язані, оскільки є невід'ємним поліпшенням такої ділянки. Законодавець безальтернативно закріпив норму, згідно з якою законний користувач або власник земельної ділянки в силу закону автоматично набуває право користування відповідними гідротехнічними спорудами. Відповідно до облікових даних, на земельних ділянках, що сформовані після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, розташовані такі гідротехнічні споруди: база живорибна (стара) Лиман №1 (інв. номер 397); водовипускник Лиман №1 (інв. номер 392); греблі захисні Лиман №2 (інв. номер 389); гребля огороджуюча Лиман №2 (інв. номер 382); гребля роз'єднуюча Лиман №1 (інв. номер 391); канал меліоративний №1 Лиман №2 (інв. номер 383); канал підвідний Лиман №1 (інв. номер 390); канал скидний Лиман №1 (інв. номер 395); кільцевий дренаж Лиман №1 (інв. номер 396); під'їзди Лиман №2 (інв. номер 435); причал (естакада №1) Лиман №2 (інв. номер 434); рибозагорожувачі Лиман №2 (інв. номер 398); рибосхоплювач Лиман №2 (інв. номер 393); шлях на греблях Лиман №2 (інв. номер 385); яма риболовна Лиман №2 (інв. номер 384).
Товариство вважає, що має місце незаконне привласнення державного майна, оскільки через набуття права власності чи оренди на землю треті особи незаконно отримають права на державні гідротехнічні споруди.
Невжиття заходів забезпечення позову з високою ймовірністю призведе до того, що Леськівська сільська рада передасть це майно в оренду або у власність третім особам, що унеможливить або ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та відновлення порушених прав. Замість ефективного вирішення спору в межах однієї справи про банкрутство, це призведе до ініціації багатьох нових судових процесів для повернення майна від нових набувачів та скасування результатів електронних торгів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заявник також вказує, що оскільки Приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» є боржником у справі про банкрутство, а заявлені заходи забезпечення лише обмежують відповідачів у незаконному відчуженні спірного майна та не зупиняють їхньої законної діяльності, підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Приймаючи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 вже була неодноразово поділена, об'єднана та частина з них виставлена на торги (роздруківка з сайту про продаж земельних ділянок додана до заяви), товариство доводить, що існує велика вірогідність утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України відкладених у постановах від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 року у справі № 911/1530/19, від 25.09.2020 року у справі № 925/77/20 та від 21.08.2020 року у справі № 904/2357/20, за яких під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи існуватимуть відповідні земельні ділянки у розпорядженні органів місцевого врядування, а тому застосування обраного заходу забезпечення позову заявник вважає безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Заявник посилається й на висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, про можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому ускладнить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція Верховного Суду у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
У даній справі встановлені судом обставини свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить/унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача у разі задоволення позову.
Таким чином, з огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.
У разі зміни таких обставин сторони не позбавленні права звернутись із відповідною заявою про скасування заходів про забезпечення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави позову у справі, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що відповідачі чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» від 16 березня 2026 року про забезпечення позову.
Накласти арешт та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні, у тому числі, у разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, проведення державної реєстрації таких змін державними кадастровими реєстраторами в Державному земельному кадастрі та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також заборонити відчуження прав, користування, розпорядження щодо земельних ділянок, які є предметом спору, та утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, а саме:
земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0141 площею 0,7410 га;
земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0143 площею 9,8885 га;
земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0152 площею 6,2794 га;
земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0153 площею 12,3597 га;
земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0156 площею 1,0 га;
земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0157 площею 1127,8341 га;
земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0158 площею 3,300 га.
Накласти арешт та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні, у тому числі, у разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, проведення державної реєстрації таких змін державними кадастровими реєстраторами в Державному земельному кадастрі та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також заборонити відчуження прав, користування, розпорядження щодо земельних ділянок, які є предметом спору, та утворились внаслідок незавершеного поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0157 площею 1127,8341 гектарів:
земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:001:0159;
земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:001:0160;
земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:001:0161;
земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:001:0162.
Накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії, а також заборонити відчуження, розпорядження та користування щодо державного майна гідротехнічних споруд, що розташовані на вказаних земельних ділянках, а саме: база живорибна (стара) Лиман №1 (інв. номер 397); водовипускник Лиман №1 (інв. номер 392); греблі захисні Лиман №2 (інв. номер 389); гребля огороджуюча Лиман №2 (інв. номер 382); гребля роз'єднуюча Лиман №1 (інв. номер 391); канал меліоративний №1 Лиман №2 (інв. номер 383); канал підвідний Лиман №1 (інв. номер 390); канал скидний Лиман №1 (інв. номер 395); кільцевий дренаж Лиман №1 (інв. номер 396); під'їзди Лиман №2 (інв. номер 435); причал (естакада №1) Лиман №2 (інв. номер 434); рибозагорожувачі Лиман №2 (інв. номер 398); рибосхоплювач Лиман №2 (інв. номер 393); шлях на греблях Лиман №2 (інв. номер 385); яма риболовна Лиман №2 (інв. номер 384), що розташовані на земельних ділянках, які сформовані після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005.
Ухвала суду, з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 19.03.2026.
Строк пред'явлення до виконання - 19.03.2029.
Стягувачем за даною ухвалою є
Приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» (18002, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, вул. Смілянська, 2, код ЄДРПОУ 00476814).
Боржниками за даною ухвалою є:
Леськівська сільська рада (19640 Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Леськи, вул. Центральна, буд. 53, код ЄДРПОУ 33456597);
Сагунівська сільська рада (19644, Черкаська обл., Черкаський р-н., с. Сагунівка, вул. Лесі Українки, 77/4, код ЄДРПОУ 26324415).
Ухвала суду протягом 10 днів з дня її підписання може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя О.В. Чевгуз