8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
19 березня 2026 року м. ХарківСправа № 922/177/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Задорожний К.О.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" про відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/177/26 (вх. № 6570 від 18.03.2026) у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" (63401, Харківська обл., Чугуївський район, селище Вирішальний, вул. Степова (пн), 12);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" (61001, м. Харків, вул. Військова, 37);
про визнання банкрутом
за участю представників:
кредитора - Єрьоміна О.Ю.;
боржника - Карнаух А.В.
21.01.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" (вх. № 177/26) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Просяне».
Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду. Підготовче засідання по справі призначено на 04.02.2026 о 14:15 год. Зобов'язано боржника, у відповідності до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства, до дати проведення підготовчого засідання надати суду відзив на заяву кредитора.
Підготовче засідання неодноразово відкладалось, в порядку ст. 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
18.03.2026 кредитор звернувся до господарського суду із заявою про відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/177/26 (вх. № 6570).
Заявлений відвід мотивований тим, що розгляд даної справи даним складом суду (суддя Аюпова Р.М.) об'єктивно не можна визнати незалежним і безстороннім судом, у звязку з тим, що суддею фактично було неправомірно застосовано положення ч. 3 ст. 39 ГПК України, оскільки заява про відвід судді Аюпової Р.М. була подана ТОВ «Птахофабрика Просяне» із порушенням строку, встановленого для передачі її на розгляд іншому судді. Також заявник посилається на систематичне відкладення суддею Аюповою Р.М. підготовчого засідання (04.02.2026, 18.02.2026. 06.03.2026, 11.03.2026) без належного та вичерпного обгрунтування причин такого відкладення, що, на думку заявника, свідчить про порушення принципу розумних строків розгляду справи, закріпленого у ст. 2 ГПК України. Заявник вважає, що в сукупності зазначені обставини формують об'єктивне враження про можливу упередженість судді або щонайменше відсутність достатніх гарантій її безсторонності.
Розглянувши заяву про відвід судді Аюпової Р.М., суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені нормами ст. 35, 36 ГПК України.
Головна мета інституту відводу судді - забезпечення безсторонності суду та запобігання можливій упередженості при розгляді справи. Попри те, що сторони можуть мати суб'єктивні побоювання щодо неупередженості судді, ключовим критерієм є наявність об'єктивно обґрунтованих підстав для таких сумнівів.
Заява про відвід судді, що ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності відповідних обставин, без підтвердження їх належними і допустимими доказами, не може вважатися обґрунтованою та не становить підстави для відводу.
У рішенні ЄСПЛ De Cubber v. Belgium (1984) зазначено, що: "обґрунтований сумнів щодо неупередженості судді має базуватися на об'єктивних фактах, а не на суб'єктивному сприйнятті сторони." У справі Salov v. Ukraine (2005) Суд дійшов висновку, що "незгода з процесуальними діями чи судовою позицією не є доказом упередженості."
Слід також зазначити, що Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендації CM/Rec(2010)12 державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Принцип 1) наголошує на незалежності суддів, але також і на їх ефективності та обов'язку забезпечувати належне здійснення правосуддя. Суддя, керуючись принципами процесуального права та завданнями судочинства, прагне до повного та своєчасного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, з огляду на нормативний зміст п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у п. 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом, вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення або можливого порушення суддею принципу неупередженості, заявник зобов'язаний довести наявність відповідних суб'єктивних чи об'єктивних критеріїв, що відповідають встановленому стандарту неупередженості.
При цьому, заява про відвід, побудована виключно на припущеннях, без належних, достовірних і допустимих доказів, не може слугувати обґрунтованою підставою для її задоволення.
При об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді (Ухвала КГС ВС від 21 лютого 2022 року у справі № 910/17344/20).
Отже, щодо посилання заявника на неодноразове відкладення суддею Аюповою Р.М. підготовчого засідання та передача заяви ТОВ «Птахофабрика Просяне» про відвід судді Аюпової Р.М. на розгляд іншого складу суду, попри її надходження до суду пізніше ніж за три дні до наступного судового засідання, що порушує норми ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України, суд зазначає таке.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується ст. 19, 126, 129 Конституції України, згідно з якими судді при здійсненні правосуддя є незалежними та керуються принципом верховенства права. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. Цей приписи поширюється повною мірою і на органи прокуратури та їх посадових осіб.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Ч. 4 ст. 35 ГПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. При цьому внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без певних доказів чи інформації на їх підтвердження, не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів (Ухвала КГС ВС від 21 лютого 2022 року у справі № 910/17344/20).
Суд наголошує на тому, що вирішення питань про застосування норм чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.
Розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) суд самостійно вирішує питання про розгляд по суті заяв та клопотань учасників судового процесу, надає правову оцінку обставинам справи на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), послідовно підкреслює, що для обґрунтування сумнівів у неупередженості судді необхідні об'єктивні та конкретні докази, а не суб'єктивні оцінки чи незгода з процесуальними діями. Водночас, ЄСПЛ у своїй практиці щодо ефективності судового захисту та принципу res judicata (остаточності судового рішення) також наголошує на необхідності досягнення остаточного та юридично визначеного вирішення спору, а не його затягування.
Крім того, суд усвідомлює свої обов'язки відповідно до міжнародних рекомендацій, зокрема Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи CM/Rec(2010)12 державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Принцип 1), яка підкреслює не лише незалежність суддів, а й їхню ефективність та обов'язок забезпечувати належне здійснення правосуддя. Прагнення української судової системи до відповідності цим міжнародним стандартам, що лежать в основі принципу верховенства права, вимагає від учасників процесу добросовісної поведінки та унеможливлення зловживання процесуальними правами, що підриває довіру до правосуддя та ефективності судового захисту.
Отже, вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа, враховуючи, що право на судовий захист не може бути обмежене (ст. 55 та ст. 64 Конституції України). При цьому, висновки суду не можуть свідчити про упередженість судді до однієї із сторін або інших учасників справи.
Отже, суд зазначає, що викладені заявником у своїй заяві про відвід обставини, є суб'єктивними припущеннями представника ТОВ "Мега Корм" та не створюють об'єктивних підстав для сумніву у неупередженості судді Аюпової Р.М.
Заявник не надав жодних об'єктивних та переконливих доказів, які б свідчили про наявність "інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді" (п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України), окрім власних суб'єктивних припущень.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у заяві про відвід судді Аюпової Р.М. не наведено жодної з підстав для відводу судді, які містяться у ст. 35, 36 ГПК України, а обставини, на які посилається заявник, відносяться суто до процесуальних моментів здійснення правосуддя суддею.
Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд наголошує на тому, що вирішення питань про застосування норм чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.
Розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) суд самостійно вирішує питання про розгляд по суті заяв та клопотань учасників судового процесу, надає правову оцінку обставинам справи на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.
Суд зазначає, що судження заявника з мотивів можливих процесуальних порушень з боку судді може бути покладене в основу оскарження рішення чи ухвали суду, однак не може бути підставою для його відводу і не свідчить про упередженість або відсутність об'єктивності судді Аюпової Р.М.
Виходячи з викладеного вище та керуючись ч. 2 та ч. 3 ст. 39 ГПК України, суддя Аюпова Р.М. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Керуючись ст. 6, 32, 35, 36, 38, 39, 233-235 ГПК України, суд
Заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю “Мега Корм» відвід судді Аюпової Р.М. від розгляду справи № 922/177/26 (вх. № 6570) - визнати необґрунтованим.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена та підписана 19.03.2026
СуддяР.М. Аюпова
справа № 922/177/26
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.