8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/169/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412)
до Приватного підприємства "Інто Плюс" (61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 19-Д, код ЄДРПОУ 32438912)
про стягнення 35 117,12грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 33 811,95грн орендної плати за період з березня до серпня 2024 року; 1 305,17грн пені за період з квітня до серпня 2024 року. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача. При цьому позивач в позовній заяві заявив, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору оренди № 1112 від 13.10.2005 в частині здійснення своєчасної орендної плати з посиланням на норми Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 22.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом на юридичну адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позові та з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, ухвала суду повернута на поштову адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та її повернення із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, яка надсилалась судом з додержанням вимог процесуального закону, за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала суду, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, чого відповідачем зроблено не було.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
13.10.2005 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Інто Плюс" (відповідач, орендар) укладено договір оренди № 1112.
На виконання умов вказаного договору, позивачем передано відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.10.2005.
В подальшому між сторонами неодноразово укладались договори про внесення змін до договору оренди.
Так, 31.05.2016 між сторонами було укладено договір про внесення змін № 4 до договору оренди, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 79, 83-:-90 загальною площею 107,2 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2", далі - "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків вул. Героїв Праці, буд. 19-Д, та знаходиться на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області. Право цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області "Про передачу в оренду нежитлових приміщень" від 05.10.2005 № 1229.
Пунктом 2.1 договору про внесення змін № 4 до договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Відповідно до п.3.2 договору про внесення змін № 4 до договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорцій її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11 (далі - Методика), і складає: за базовий місяць жовтень 2015 року - 2 840,49грн. Ставка орендної плати становить 15%.
За умовами п.3.4 договору про внесення змін № 4 до договору нарахування орендної плати та пені прининяється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору у відповідності до п.10.6.
Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця (п.3.5 договору про внесення змін № 4 до договору).
Сторони у п.3.6 договору про внесення змін № 4 до договору дійшли згоди, що розмір орендної плати за кожний місяці, визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.
Відповідно до п.11 Методики розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідач у п.4.4 договору про внесення змін № 4 до договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
В подальшому договір оренди розірвано з 20.08.2024 за рішенням суду в справі № 922/1584/24.
Відповідач належним чином зобов'язання за договором зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими договором, не виконав, у зв'язку з чим у нього за період з березня по серпень 2024 року перед бюджетом Харківської міської територіальної громади утворилась заборгованість в сумі 33 811,95грн, що підтверджується реєстром платежів та розрахунком заборгованості по спірному договору.
Оскільки відповідач порушив строки сплати орендної плати, позивач відповідно до умов договору здійснив нарахування пені в розмірі 1 305,17грн за період з квітня 2024 до серпня 2024 року.
Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено судом, за умовами п.3.5 договору про внесення змін № 4 до договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату за орендоване майно щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений п.4.4 договору про внесення змін № 4 до договору.
Відповідач в порушення умов договору зобов'язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього за період з березня по серпень 2024 року перед бюджетом Харківської міської територіальної громади утворилась заборгованість орендної плати в сумі 33 811,95грн.
Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач вимоги позивача не спростував, належних та допустимих доказів, які свідчать про належне виконання своїх зобов'язань за договором щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів не надав. В матеріалах справи такі докази також відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1 305,17грн, суд керується наступним.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, який на момент виникнення та існування спірних правовідносин був чинним (28.08.2025 - втратив чинність), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами п.3.10 договору про внесення змін № 4 до договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Відповідно до п.7.3 договору про внесення змін № 4 до договору, у разі прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
При цьому сторони у п.3.4 договору про внесення змін № 4 до договору погодили, що нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6.
Таким чином, позивач з урахуванням вищезазначених приписів та умов договору здійснив нарахування пені за період з 21.04.2024 по 20.08.2024 (дата розірвання договору), яка складає 1 305,17грн.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, за кожен період прострочення окремо, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1 305,17грн за період з 21.04.2024 по 20.08.2024 є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Інто Плюс" (61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 19-Д, код ЄДРПОУ 32438912) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) - 33 811,95грн основного боргу, 1 305,17грн пені, 2 662,40грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "19" березня 2026 р.
СуддяТ.А. Лавренюк