8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/22/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного підприємства "Наступник", м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Наступник", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 71 315,10 грн за договором оренди №4927 від 04.06.2008, з яких: 67 390,33 грн - орендна плата за період з травня 2024 до грудня 2024; 3 924,77 грн - пеня за період з червня 2024 до грудня 2024. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи ордер та договір про надання правничої допомоги.
Ухвалою суду від 08.01.2026 позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишено без руху. Позивачу встановлений строк - протягом семі днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 240,00 грн. Роз'яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
16.01.2026 до суду від позивача надійшла заява (сформована у системі "Електронний суд" 15.01.2026) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.01.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
30.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому, зокрема, відповідач вказує, що:
- заборгованість з орендної плати за травень 2024 року вже була предметом розгляду у справі №922/2349/24 і тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю;
- з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 відповідач вважає, що позивач, як орендодавець комунального майна, повинен був нараховувати орендну плату за спірні періоди в розмірі 50% від визначеного договором розміру;
- на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України просить застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені;
- якщо суд не знайде підстав для застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені, просить суд на підставі ст. 551 ЦК України зменшити її розмір до 500,00 грн;
- вважає, що позивачем заявлено до відшкодування неспівмірний розмір витрат на надану професійну правничу допомогу та просить зменшити розмір вказаних витрат.
04.02.2026 позивачем до суду була подана відповідь на відзив, в якій позивач відхиляє аргументи відповідача, відповідачем, у свою чергу, 10.02.2026 були подані заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.01.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.06.2008 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ресурс» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4927.
Предметом зазначеного договору, відповідно до п. 1.1. є строкове платне користування майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Як свідчать матеріали справи, за актом приймання-передачі від 04.06.2008 Товариству з обмеженою відповідальністю “Ресурс» передано в користування нежитлові приміщення другого поверху 2-поверхового нежитлового будинку, загальною площею 202,4 м.2, що розташовані за адресою: вул. Червоножовтнева 8, літера “В-2».
Додатковою угодою №1 до договору оренди нежитлового приміщення №4927 від 04.06.2008 сторони визначили, що орендарем по договору оренди нежитлового приміщення №4927 від 04.06.2008 вважати Приватне підприємство "Наступник" (відповідач).
Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №9 від 04.04.2014 орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 8-3-:-8-5, 8-7-:8-14, 8-8а, ХІІІ площею 202,4 кв.м, 1/4 частину приміщень 1-го поверху № 7-22, 7-23, VІІІ площею 10,0 кв.м та 1/2 частину місця спільного користування 2-го поверху № ХІІІа площею 2,8 кв.м загальною площею 215,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, 8, літ “В-2».
За актом приймання-передачі від 04.04.2014 орендодавцем передано орендарю нежитлові приміщення 2-го поверху № 8-3-:-8-5, 8-7-:8-14, 8-8а, ХІІІ площею 202,4 кв.м, 1/4 частину приміщень 1-го поверху № 7-22, 7-23, VІІІ площею 10,0 кв.м та 1/2 частину місця спільного користування 2-го поверху № ХІІІа площею 2,8 кв.м загальною площею 215,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, 8, літ “В-2» .
Додатковою угодою №10 від 17.03.2017 в договорі оренди нежитлового приміщення (будівлі) №4927 від 04.06.2008 та акті приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень найменування “вул.Червоножовтнева» замінено на “вул. Конторська».
Згідно з додатковою угодою № 12 від 17.03.2020 орендна плата складає 5 413,12 грн без ПДВ за лютий 2020 року. Ставка орендної плати 1 %, 5%.
Умовами договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017.
Дана Методика діяла на момент виконання договору та втратила чинність вже після виникнення заборгованості за договором.
Пунктом 10 Методики передбачено, що: "перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою: Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім, де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн; Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн; Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати; Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди".
В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п.7 Методики, згідно якого: "у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = (Вп х Сор)/100; де Опл - розмір річної орендної плати, грн; Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики".
Відповідно до п. 3.3. договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі (в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2017).
Згідно п. 3.4 договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6.
Пунктом 3.5. договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 3.6. договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2017)
Згідно п. 11 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідач, відповідно до п. 4.4. договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до п. 3.10 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
В подальшому, за рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2024 у справі №922/2349/24, зокрема, розірвано договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №4927 від 04.06.2008, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Наступник" та зобов'язано Приватне підприємств "Наступник" звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху №8-3-:-8-5, 8-7-:8-14, 8-8а, ХІІІ 202,4 кв.м, 1/4 частину приміщень 1-го поверху № 7-22, 7-23, VІІІ площею 10,0 кв.м та 1/2 частину місця спільного користування 2-го поверху № ХІІІа площею 2,8 кв.м загальною площею 215,2 кв.м в нежитловій будівлі, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Конторська, буд. 8, літ В-2, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Позивач вказує, що відповідач, як орендар, належним чином не виконав обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором у розмірі 67 390,33 грн за період травень 2024 року - грудень 2024 року.
Крім цього, позивачем за порушення строків сплати орендної плати, на підставі п.7.3 договору, нарахована пеня у розмірі 3 924,77 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Приписами ч.1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором відповідач має прострочену заборгованість зі сплати орендної плати за період травень 2024 року - грудень 2024 року що складає 67 390,33 грн.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати на суму 67 390,33 грн, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що заборгованість за травень 2024 року вже була предметом розгляду у справі №922/2349/24, оскільки, як вбачається з матеріалів справи предметом спору у справі №922/2349/24 були зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати комунального майна за період лютий 2022 року, жовтень 2022 року - квітень 2024 року.
Також, судом відхиляються посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, оскільки згідно підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях); у закладах культури і освіти, якщо об'єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 не містила будь-яких підстав для звільнення орендарів від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Отже, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21).
Згідно з п. 3.10 договору (в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2017) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Відповідно до п.7.3. договору у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Таким чином, п.7.3. договору сторони передбачили нарахування пені до моменту сплати основної суми боргу, включаючи день проплати.
Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином та у визначені договором строки не сплачував орендну плату за користування орендованим майном.
Позивачем пеня нарахована за період з червня 2024 року до грудня 2024 року.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3 924,77 грн є обґрунтованими.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, оскільки відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на всій території України було встановлено з 12.03.2020 та відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2» та від 27.06.2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відповідно.
Також, згідно п. 19 цього розділу ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Перебіг позовної давності було поновлено з 04.09.2025 Законом України "Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».
Отже, строк позовної давності до позовних вимог у цій справі був продовжений на строк дії карантину, а згодом - воєнного стану.
Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами щодо стягнення пені.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наданими доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру пені. Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що з самого початку війни відповідач відчуває суттєві труднощі у веденні свого бізнесу, а саме: що бізнес взагалі вести неможливо через постійні обстріли міста Харкова, через зменшення кількості населення міста Харкова та падіння платоспроможності мешканців, які залишилися, через відключення електроенергії. З початку 2022 року відповідач має нульову виручку.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
У постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №903/486/22 викладена правова позиція про те, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Тобто, право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
З огляду на викладене та враховуючи зазначені відповідачем причини несвоєчасного виконання зобов'язання за спірним договором, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50 %, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 962,38 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.
Таким чином, витрати по оплаті судового збору у цій справі покладаються на відповідача у повному обсязі.
Щодо визначеної позивачем суми судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію про те, що вимога частини 8 статті 141 ЦПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 129 ГПК України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Суд звертає увагу, що з дати ухвалення рішення у даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження судових витрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 ГПК України (ухвалення додаткового рішення).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Наступник" (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, б. 8, літ. "В-2", код ЄДРПОУ 35972080) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) 67 390,33 грн орендної плати за договором оренди № 4927 від 04.06.2018 за період з травня 2024 року до грудня 2024 року, 1 962,38 грн пені за період з червня 2024 року до грудня 2024 року та 2 662,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412).
Відповідач - Приватне підприємство "Наступник" (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, б. 8, літ. "В-2", код ЄДРПОУ 35972080).
Рішення підписано 19 березня 2026 року.
СуддяО.В. Погорелова