16 березня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/791/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув заяву вих. №921/791/25 від 22.01.2026 (вх. № 555 від 23.01.2026) Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про залишення позову без розгляду у справі
за позовом Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) в інтересах держави в особі:
Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008)
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601)
в особі Філії "Подільський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи) (вул. Руська 203А, м. Чернівці Чернівецького району Чернівецької області 58009)
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За участі від:
прокуратури - Яськів М.Ю.
позивача - Жмуд Н.В.
відповідача - Довгопола К.А.
Суть справи.
31.12.2025 Перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії "Подільський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 24.10.2022 до договору №214 від 17.01.2022 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
В обґрунтування позовних вимог прокурором зроблено посилання на факт вчинення незаконної порубки дерев на території Підлісецького лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» урочище Шпиколоси поблизу с. Горинка Кременцького району, яка перебувала в постійному користуванні філії “Кременецьке лісове господарство» ДП “Ліси України», а на момент пред'явлення позову перебуває в користуванні філії “Подільський лісовий офіс» ДСГП “Ліси України»; факт відкриття кримінального провадження №42022210000000165 від 16.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.246 КК України, за фактом незаконної рубки лісодеревини.
За результатами виявленої незаконно зрубаної деревини органом державного контролю здійснено нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, яка становить 3090673,60 грн. Розрахунок шкоди проведено відповідно до додатку №1 та примітки 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Під час досудового розслідування кримінального провадження також проведено судову експертизу. Згідно висновку експерта № 797/23-22 від 18.08.2023, загальний розмір екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю) внаслідок рубки 374 дерев різних порід різних діаметрів породи дуб у кварталі 73 виділ 6 ділянка 1 в урочищі Шпиколоси Підлісецького лісництва становить 3090673,60 грн.
Прокурором зазначено, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» (на час вчинення лісопорушення - ДП «Кременецьке лісове господарство»), а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавстваремен з боку постійного лісокористувача вимог ст. ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 73 виділ 6 ділянка 1 в урочищі Шпиколоси Підлісецького лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», чим спричинено матеріальну шкоду природно заповідному фонду України, що перебуває під особливою охороною держави. Тому, ДСГП “Ліси України» в особі філії "Подільський лісовий офіс", як постійний лісокористувач у зазначених правовідносинах, зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду.
Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/791/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 05.02.2026, ухвалою суду від 27.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/791/25 та призначено підготовче засідання на 16.03.2026.
Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України» 23.01.2026 подано заяву вих. №921/791/25 від 22.01.2026 (вх. № 555) (викладену у відзиві на позовну заяву) про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 відповідачем зазначено, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави через бездіяльність позивача, а також належним чином не обґрунтовано підстави звернення до суду, з наданням переконливих доказів, які б підтверджували наявність підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про обставину перекладання прокурором на себе компетенції відповідного уповноваженого органу за відсутності на це визначених законодавчих підстав.
Зміст клопотання містить посилання на відповідь позивача від 24.11.2025 № 8-05-3363, відповідно до якої «будь-яка інформація з приводу досудового розслідування на адресу Інспекції не надходила, виходячи з чого вжиття заходів претензійно-позовних вимог не ініціювалося. Беручи до уваги обставини викладені у Вашому листі, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору, Інспекція не заперечує, щодо застосування прокурором заходів представницького характеру у відповідності до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідач зазначив, що позивач не здійснював захист інтересів держави у лісоохоронних відносинах виключно через відсутність окремих бюджетних видатків на сплату судового збору, що однак, не є поважною причиною його фактичної бездіяльності, оскільки належна поведінка державних органів/органів місцевого самоврядування, передусім, базується на змісті частини 2 статті 19 Конституції України.
Відповідачем стверджено, що жодних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом на захист порушеного права, не наведено ні в обґрунтуванні прокурора, ні у відповіді органу екологічної інспекції. Одночасно з цим, до зазначеної відповіді позивача не долучено жодних доказів відсутності фінансування або іншої неможливості самостійного звернення до суду.
Посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви до розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
Тернопільська обласна прокуратура у запереченнях вих. №921/791/25 від 27.02.2026 (вх. №1569 від 27.02.2026) просила суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви прокурору.
В обґрунтування цьому прокурором зазначено, що представником відповідача не заперечується наявність повноважень звернення до суду у ДЕІ у Тернопільській області, а також не заперечується наявність порушень інтересів держави у вказаній справі. Натомість акцентується увага на відсутності бездіяльності та на відсутності обґрунтувань, що саме заважало позивачу самостійно звернутись із відповідним позовом до суду самостійно.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Частини 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018 та ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.
Відповідно до п. 6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача у справі про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду позивачем з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №905/803/18.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).
У вказаній справі ДЕІ у Тернопільській області достеменно знала про наявність порушень інтересів держави з 09.05.2023 - часу проведення огляду місця події кварталу 73 виділ 6 ділянка 1 Підлісецького лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України».
Тернопільською обласною прокуратурою надіслано лист № 12-856вих-25 від 13.11.2025 з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, у якому зазначено про наявність підстав для вжиття заходів щодо постійного лісокористувача та запропоновано самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави, шляхом подання відповідного позову.
У відповідь ДЕІ у Тернопільській області листом № 8-05-3363 від 24.11.2025 повідомила, що нею заходи претензійного характеру не вживалися та, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору, Інспекція не заперечує щодо розгляду органами прокуратури питання вжиття заходів представницького характеру.
Достовірно знаючи про факт порушення інтересів держави, ДЕІ у Тернопільській області в судовому порядку не вжито заходів щодо стягнення збитків, допущених внаслідок порушення вимог лісового законодавства.
Така бездіяльність контролюючого органу призвела до порушення інтересів держави, адже з моменту проведення заходу державного нагляду (контролю), розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, завдана навколишньому природному середовищу шкода в розмірі 3090673,60 гривень залишається невідшкодованою.
Представником відповідача у підготовчому засіданні 16.03.2026 підтримано заяву про залишення позову без розгляду.
У свою чергу, прокурором у підготовчому засіданні 16.03.2026 підтримано позовні вимоги та заперечення на заяву про залишення позову без розгляду.
Представник позивача в підготовчому засіданні 16.03.2026 не висловив своїх міркувань щодо вказаної заяви.
Розглянувши заяву №921/791/25 від 22.01.2026 (вх. № 555 від 23.01.2026) Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частини третя і п'ята стаття 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до п. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Зазначаючи про те, що позивачем не здійснено заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення завданої самовільною вирубкою лісу шкоди, прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, в особі ДЕІ у Тернопільській області.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Зміст поданої відповідачем заяви №921/791/25 від 22.01.2026 (вх. № 555 від 23.01.2026) зводиться до тверджень про відсутність бездіяльності та про відсутність обґрунтувань, що саме заважало позивачу самостійно звернутись до суду з позовом у даній справі.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
З урахуванням доводів заявника, суд зазначає, що зверненню прокурора 31.12.2025 з позовом до суду передувало його звернення до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з листом №12-856вих-25 від 13.11.2025 з проханням не пізніше 27.11.2025 повідомити прокуратуру:
- чи відшкодовано 3090673,60 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення незаконної порубки дерев;
- які заходи вжито інспекцією задля відшкодування вищезгаданої шкоди. У разі їх невжиття, вказати причини;
- чи заплановано вжиття заходів щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в межах строку позовної давності.
У свою чергу, Держекоінспеція листом №8-05-3363 від 24.11.2025 повідомила прокуратуру, що уповноважені особи інспекції в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42022210000000165 залучалися до огляду місця події (кварталу 73 виділ 6, ділянка 1, площею 5, га, Підлісецького лісництва ДП Кременецькке лісове господарство (урочище «Шпиколоси» поблизу села Горинка Кременецького району Тернопільської області) та подальшого розрахунку шкоди заподіяної незаконною порубкою 374 дерев. Моніторингом виписок УДКС України обрахована сума шкорди залишається не відшкодованою. Будь-яка інформація з приводу досудового розслідування на адресу Інспекції не надходила, виходячи з чого вжиття заходів претензійно-позовних вимог не ініціювалося. Зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору, Інспекція не заперечує щодо застосування прокурором заходів представницького характеру у відповідності до абз.4 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначено:
«Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
Матеріали справи вказують, що у ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження 09.05.2023 було проведено огляд місця події із залученням спеціаліста - держінспектора з ОНПС Тернопільської області Вітряка О.В., що відображено у протоколі огляду місця події від 09.05.2023.
Надалі, звертаючись у листопаді 2025 року з відповідним зверненням до ДЕІ у Тернопільській області, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо відшкодування збитків завданих державі, зокрема шляхом самостійного вчинення дій для відновлення порушених прав та інтересів держави.
Матеріали справи вказують на те, що позивач не планував вживати відповідних заходів для відшкодування шкоди, що свідчить про його бездіяльність.
Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача у справі про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду позивачем з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.
Суд приходить до висновку, що підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.
Отже, прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі позивача в суді та виконано приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом його повідомлення про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до відновлення порушених інтересів держави.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Тернопільською обласною прокуратурою попередньо повідомлено Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області про представництво інтересів держави в її особі (лист №12-871вих-25 від 26.11.2025).
З урахуванням вищенаведеного, суд у даній справі дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 42, 53, 73-86, п.2 ч.1 ст. 226, 232-235 ГПК України,
1. В задоволенні заяви вих. №921/791/25 від 22.01.2026 (вх. № 555 від 23.01.2026) Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про залишення позову без розгляду відмовити.
2. Ухвала, в порядку ч. 1 ст. 235 ГПК України, набирає законної сили після її оголошення - 16.03.2026.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.03.2026.
Суддя І.П. Шумський