вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
про вирішення заяви про відвід
19 березня 2026 р. м. Рівне Справа №918/184/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пасічник Катерини Михайлівни про відвід судді від розгляду справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КНЯЗА РОМАНА 3" (33022, місто Рівне, проспект Князя Романа, будинок 3; адреса для листування 33014, м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 5, офіс 315; код ЄДРПОУ 45312095)
про визнання недійсними рішень зборів
без виклику сторін
12 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КНЯЗА РОМАНА 3" про визнання недійсними:
- рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , оформленого протоколом установчих зборів №1 від 11.11.2023, з моменту прийняття, в частині прав та обов'язків ОСОБА_1 як співвласника будинку;
- рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , оформленого протоколом загальних зборів №4 від 03.11.2024, з моменту прийняття, в частині прав та обов'язків ОСОБА_1 як співвласника будинку;
- рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , оформленого протоколом загальних зборів №5а від 21 травня 2025 року, з моменту прийняття, в частині прав та обов'язків ОСОБА_1 як співвласника будинку.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що є власником нежитлового приміщення магазину будинку АДРЕСА_2 . Позивач як співвласник нежитлового приміщення у даному будинку не був належним чином повідомлений про проведення установчих та загальних зборів співвласників від 11.11.2023, 03.11.2024 та 21.05.2025, а також не отримував повідомлень про прийняті на них рішення у порядку та строки, визначені законом. У зв'язку з цим було порушено його право на участь в управлінні багатоквартирним будинком, на отримання інформації про діяльність ОСББ та на участь у прийнятті рішень щодо управління, визначення розміру внесків, проведення капітального ремонту та залучення підрядників. Крім того, зазначені збори, на думку позивача, проведені з порушенням вимог законодавства щодо порядку їх скликання, проведення, голосування та оформлення рішень протоколами, що є підставою для визнання таких рішень недійсними. Також позивач вважає, що голова правління ОСББ «Князя Романа 3» ОСОБА_2 , укладаючи договори з підрядними організаціями, у тому числі договір від 02.10.2025 з ВТОВ «КАНТАР» на проведення капітального ремонту будинку на суму 1 640 804,00 грн., діяла з перевищенням наданих повноважень, оскільки істотні умови таких договорів не були попередньо погоджені загальними зборами співвласників у встановленому законом порядку.
У позовній заяві викладено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/184/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.03.2026. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КНЯЗА РОМАНА 3" в порядку ст. 81 ГПК України у строк протягом 15-ти днів з моменту отримання даної ухвали: належним чином засвідчені копії редакцій статуту ОСББ «Князя Романа 3», котрі діяли станом на дату прийняття оскаржуваних рішень зборів від 11.11.2023, від 03.11.2024, від 21.05.2025; документи, що стосуються оскаржуваних рішень зборів від 11.11.2023, від 03.11.2024, від 21.05.2025, а саме: докази направлення повідомлень про збори позивачу, додатки до протоколів зборів, листки опитування. У решті вимог ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено.
25 лютого 2026 року від представника позивача надійшла заява про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката Пасічник Катерини Михайлівни.
Ухвалою від 02.03.2026 заяву представника ОСОБА_1 про участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції у справі № 918/184/26 - задоволено. Постановлено провести судове засідання 17.03.2026 та усі подальші судові засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/184/26 із представником позивача адвокатом Пасічник Катериною Михайлівною в режимі відеоконференції.
02 березня 2026 року від відповідача надійшов відзив та докази на виконання п. 7 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі.
06 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення відзиву без розгляду та винесення щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КНЯЗА РОМАНА 3" окремої ухвали.
Протокольною ухвалою 17.03.2026 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення відзиву без розгляду та винесення окремої ухвали з підстав, викладених в ухвалі від 17.03.2026.
Ухвалою від 17.03.2026 відкладено підготовче засідання у справі № 918/184/26 на 31.03.2026 на 13:50 год. Постановлено провести судове засідання із представником позивача адвокатом Пасічник Катериною Михайлівною в режимі відеоконференції.
18 березня 2026 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та відповідь на відзив, у яких викладені заяви про поновлення строку на їх подання.
18 березня 2026 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшла заява про відвід судді Пашкевич І.О. від розгляду справи № 918/184/26, подана представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Пасічник Катериною Михайлівною.
Вказана заява про відвід судді обґрунтована тим, що відповідач подав суду відзив, однак порушив покладений на нього законом обов'язок надіслати позивачу копії усіх доданих до відзиву документів. Зокрема, відповідач не виконав покладеного на нього ухвалою суду від 16.02.2026 та ч.1 ст.178 ГПК України обов'язку направити позивачеві 463 аркуші додатків до відзиву, на яких містилися: список осіб, присутніх на зборах від 11.11.23, листки опитування щодо питань порядку денного зборів від 11.11.23, а також зведена інформація щодо зборів від 11.11.23 на 65 аркушах; листки опитування осіб щодо питань порядку денного зборів від 03.11.24 та зведеною інформацією на 117 аркушах; листки опитування осіб щодо питань порядку денного зборів від 21.05.25 та зведеною інформацією на 109 аркушах; листки опитування осіб щодо питань порядку денного зборів від 30.07.25 та зведеною інформацією на 187 аркушах. 06 березня 2026 року позивач звернувся до суду із заявою про залишення відзиву без розгляду та винесення окремої ухвали щодо відповідача, в тому числі, - надання відповідачеві строку для усунення недоліків відзиву. Позивач звертав увагу, що позбавлений права підготувати заперечення проти відзиву у встановлений судом строк, не ознайомившись із документами на 463 аркушах, які відповідач долучив до примірнику відзиву, поданого до суду, але не направив позивачеві. Ухвалою від 17.03.2026 судом відмовлено у задоволенні заяви позивача.
На переконання позивача прийняття судом відзиву без доказів надсилання для позивача 463 аркуші додатків, відмова у задоволенні заяви позивача про залишення відзиву без розгляду та винесення окремої ухвали щодо відповідача, - порушують право Кривка Михайла Петровича на доступ до правосуддя.
Позивач зазначає, що встановлений ч.1 ст.178 ГПК України обов'язок відповідача направити позивачу додані до відзиву документи покликаний забезпечити гарантоване законом право позивача бути обізнаним з документально підтвердженою позицією протилежної сторони до початку розгляду справи по суті без вчинення додаткових дій позивачем. Такий обов'язок не може бути підміненим встановленим п.1 ч.1 ст.42 ГПК України правом позивача знайомитися з матеріалами справи (будучи інвалідом 3 групи, витрачати час та кошти на поїздку до суду чи направляти до суду представника за власний кошт) або можливістю ознайомитись із поданими відповідачем додатками до відзиву через підсистему «Електронний суд», як було запропоновано суддею Пашкевич І.О. У позивача відсутній зареєстрований кабінет у підсистемі електронний суд, а представник позивача, яка має такий кабінет, проживає та працює у місті Києві, та повинна була б витратити декілька годин на видобування близько 463 сторінок додатків, що зумовить додаткові витрати позивача на правову допомогу, у той час, як відповідач зобов'язаний був направити йому відзив з додатками безоплатно. Окрім того, копія відзиву та додатків до нього подавалися відповідачем до суду посередництвом поштового зв'язку, однак не сканувалися та долучалися працівником апарату суду до електронних матеріалів справи станом на 17 березня 2026 року (див. скріншот вкладки документів по справі, де зі 100 можливих документів для відображення є лише 13, кожен з яких стосується процесуального документу, поданого позивачем). Документи, подані відповідачем, до провадження завантажено не було. Однак, суддя Пашкевич І.О. не лише нівелювала вимоги ч.1 ст.178 ГПК України та власної ухвали від 16.02.2026, а й позбавила позивача ОСОБА_1 в гарантованому йому доступі до правосуддя, змушуючи його вчинити дії (ознайомитись з матеріалами справи), які є юридичною можливістю, - правом, а не обов'язком позивача. Суд, фактично, заохотив зловживання відповідачем процесуальними правами, замість того, щоб визнати факт такого зловживання та застосувати до нього правові наслідки, передбачені ч.3 ст.43 ГПК України, у вигляді залишення відзиву без розгляду.
Позивач заявляє, що підміна судом процесуальних обов'язків відповідача примушуванням до здійснення процесуальних прав позивача є тією іншою обставиною, передбачен6ою п.5 ч.1 ст.35 ГПК України, яка ставить під сумнів неупередженість та об'єктивність суду у справі в цілому.
Окремо позивач вказує, що звернувся до суду із цим позовом, тому що відповідач щонайменше тричі не виконав ні обов'язку направити позивачеві повідомлення про збори співвласників будинку у 10-денний строк, як це передбачено ч.7 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ні обов'язку направити рішення, прийняті зборами, у 15-денний строк (ч.27 ст.10 цього ж Закону). У той же час, у позивача було право ознайомитись із протоколами зборів, якби він знав про їх існування, подібно до права на ознайомлення з матеріалами справи, що за логікою суду заміняє обов'язок відповідача по направленню таких протоколів позивачеві. Своєю відмовою залишити відзив без розгляду від 17 березня 2026 року суд фактично сигналізує про те, яке рішення буде прийнято у справі, якщо суддя Пашкевич І.О. вважає, що право позивача на ознайомлення із документом підміняє встановлений законом обов'язок відповідача направити такий документ у строк, на умовах та у порядку, встановлених законом.
Ухвалою від 18.03.2026 відвід судді Пашкевич І.О. від розгляду справи № 918/184/26, заявлений представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Пасічник Катериною Михайлівною (вх. № 2698/26 від 18.03.2026) визнано необґрунтованим. Заяву представника позивача Кривка Михайла Петровича адвоката Пасічник Катерини Михайлівни (вх. № 2698/26 від 18.03.2026) про відвід судді Пашкевич І.О. від розгляду справи № 918/184/26 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 заяву про відвід судді Пашкевич І.О. від розгляду справи № 918/184/26 передано для розгляду судді Бережнюк В.В.
Розглянувши заяву про відвід судді, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Ч. 4 ст. 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Ч. 2 ст. 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Враховуючи наявність в матеріалах справи вичерпних доказів, необхідних для вирішення питання про відвід в межах викладених заявником доводів, а також зважаючи на дводенний термін розгляду заяви за правилами ГПК, суд вважає за доцільне розгляд зазначеної заяви здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку ч. 8 ст. 39 ГПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
В рішенні Європейського суду у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 року зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на незалежний і безсторонній суд гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Газета Україна-Центр проти України", no.16695/04, від 15.07.2010).
Одночасно суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Отже, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлені обставини, викладені в заяві про відвід судді, не є підставами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, та не вплинули на права та обов'язки заявника відводу ОСОБА_1 .
У контексті наведеного суд звертає увагу, що 02.03.2026 від відповідача в межах процесуального строку встановленого судом надійшов відзив та докази на виконання п. 7 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач долучив до відзиву та подав у якості доказів у справі наступні документи:
1. Відзив на 5 аркушах;
2. Протокол №1 від 11.11.2023 зі списком присутніх осіб, листками опитування, зведеною інформацією на 65 аркушах;
3. Статут від 11.11.2023 на 14 аркушах;
4. Виписку на 1 аркуші;
5. Рекомендоване повідомлення на 1 аркуші;
6. Протокол №4 від 03.11.2024 з копіями листків опитування та зведеною інформацією на 117 аркушах;
7. Лист з фіскальним чеком на 2 аркушах;
8. Статут від 01.03.2025 (нова редакція) на 12 аркушах; 9. Протокол №5а від 21.05.2025 з копіями листків опитування та зведеною інформацією в одному примірнику на 109 аркушах;
10. Лист з повідомленням на 4 аркушах;
11. Протокол №6 від 30.07.25 з копіями листків опитування та зведеною інформацією на 187 аркушах.
В той же час позивачеві відповідач надіслав лише частину таких документів, зокрема:
1. Відзив на 5 аркушах;
2. Протокол №1 від 11.11.2023 на 4 аркушах без списку присутніх осіб, листків опитування, зведеної інформації на 61 аркуші;
3. Статут від 11.11.2023 на 14 аркушах;
4. Виписку на 1 аркуші;
5. Рекомендоване повідомлення на 1 аркуші;
6. Протокол № 4 від 03.11.24 на 4 аркушах без листків опитування та зведеної інформацією на 113 аркушах;
7. Лист з фіскальним чеком на 2 аркушах; 8. Статут від 01.03.25 (нова редакція) на 12 аркушах;
9. Протокол №5а від 21.05.25 на 3 аркушах без копій листків опитування та зведеної інформацією в одному примірнику на 106 аркушах;
10. Лист з повідомленням на 4 аркушах;
11. Протокол № 6 від 30.07.25 на 4 аркушах без копій листків опитування та зведеної інформацією на 183 аркушах.
Загальна кількість аркушів, долучених до відзиву та поданих до суду, але не направлених позивачеві, складає 463 аркуші. Дослідивши вказані документи суд з'ясував, що ними є додатки до протоколів загальних зборів, а саме: списки присутніх осіб, листки опитування та зведені відомості результатів голосування. Суд відзначає, що такі документи мають значний обсяг, за своїм змістом є об'ємними додатками до основних письмових доказів та містять деталізовану інформацію щодо результатів голосування співвласників, при цьому самі протоколи зборів, як основні документи, були направлені позивачу.
З огляду на надмірний обсяг зазначених документів, суд вважає, що їх не надіслання не є ані підставою для залишення відзиву без розгляду (оскільки ч. 9 ст. 80 ГПК України прямо визначає, що процесуальним наслідком ненаправлення копій доказів є неврахування цих доказів під час оцінки судом, а не автоматичне залишення поданої заяви по суті спору без розгляду), ані підставою для визнання дій відповідача такими що містять ознаки зловживання правом, оскільки як вбачається відповідач подавши відзив діяв в рамках закону.
Позивач не позбавлений права ознайомитися з усіма матеріалами справи № 918/184/26 безпосередньо в суді або через підсистему "Електронний суд ЄСІТС".
Роз'яснення судом позивачу його процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи передусім спрямоване на забезпечення реалізації його процесуальних прав та гарантій доступу до правосуддя. Надання судом таких роз'яснень відповідає принципам змагальності та диспозитивності господарського процесу.
Суд зауважує, що доводи позивача викладені в заяві про відвід щодо неможливості ознайомлення з додатками до відзиву у зв'язку з відсутністю у Кривка М.П. зареєстрованого кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а також посилання на можливі додаткові витрати на правову допомогу є необґрунтованими та такими, що не свідчать про порушення його процесуальних прав або упередженість суду, оскільки згідно ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них копії та витяги. Зазначене право є гарантованим процесуальним механізмом забезпечення доступу до інформації у справі та не залежить від способу подання документів іншою стороною.
Відсутність у позивача реєстрації в підсистемі «Електронний суд» є виключно наслідком його власного волевиявлення та не може покладатися в провину ані суду, ані іншій стороні у справі. Законодавство України не встановлює обов'язку для інших учасників процесу компенсувати можливі незручності, пов'язані з невикористанням стороною сучасних електронних засобів доступу до матеріалів справи.
Судом забезпечено альтернативні способи ознайомлення з матеріалами справи - як безпосередньо у приміщенні суду, так і через підсистему «Електронний суд». Таким чином, позивач не позбавлений можливості доступу до доданих до відзиву документів.
Твердження позивача про те, що документи, подані відповідачем до суду, не були відскановані та долучені до електронних матеріалів справи, є безпідставними та голослівними, адже фактично всі документи, що надійшли до суду та містяться у матеріалах справи № 918/184/26 та долучені до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у встановленому порядку. Посилання позивача на відображення лише частини документів у вкладці перегляду не може свідчити про їх фактичну відсутність у системі, оскільки відображення документів у користувацькому інтерфейсі підсистеми може залежати від технічних особливостей її функціонування, налаштувань доступу, застосованих фільтрів або інших обмежень відображення. При цьому суд не зобов'язаний перевіряти чи забезпечувати коректність індивідуального відображення електронних матеріалів справи у користувацькому інтерфейсі конкретного учасника процесу, оскільки обов'язок суду полягає у належному веденні та зберіганні матеріалів справи, а також забезпеченні можливості доступу до них у передбачений законом спосіб.
Суд констатує, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності відповідних документів у матеріалах справи, а також не скористався своїм правом на безпосереднє ознайомлення з матеріалами справи № 918/184/26 у приміщенні суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 ГПК України, відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи копії відзиву та доданих до нього документів. Водночас процесуальні наслідки невиконання такого обов'язку прямо визначені законом (можливість неврахування відповідних доказів судом, а не автоматичне визнання дій сторони незаконними чи обмеження прав іншої сторони). Так, відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
При цьому реалізація права, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України (право знайомитися з матеріалами справи), не є "підміною" обов'язку іншої сторони, а є самостійною гарантією доступу учасника справи до всіх матеріалів, які знаходяться у розпорядженні суду.
Частиною 2 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані, у тому числі, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Пашкевич І.О. під час здійснення розгляду справи або які б підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості щодо розгляду цієї справи, з доводів заяви про відвід не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи заявника зводяться виключно до незгоди із процесуальними рішеннями судді, не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді Пашкевич І.О. при розгляді даної справи та свідчать про відсутність підстав, передбачених статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді, у зв'язку з чим заява про відвід судді від розгляду справи задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 32, 35, 36, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пасічник Катерини Михайлівни (вх. № 2698/26 від 18.03.2026) про відвід судді Пашкевич І.О. від розгляду справи № 918/184/26.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.03.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду відповідно до приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Бережнюк В.В.