65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4441/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 23)
до відповідача: Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 5 А)
про стягнення 509 772, 66 грн
у відкритому судовому засіданні
представники сторін:
від позивача: Тубальцева Л.О. (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від відповідача: не з'явився.
Судове засідання 09.03.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
1. Короткий зміст позовних вимог.
31.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (далі - ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 4564/25 від 31.10.2025) про стягнення з Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» (далі - ТВО “Новокаховський електромеханічний завод», відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 509 772, 66 грн, з яких: 103 500, 00 грн - сума передоплати; 338 921, 54 грн - штрафні санкції за умовами договору; 11 509, 77 грн - 3% річних; 55 841, 35 грн - інфляційні втрати; покладення судових витрат у вигляді судового збору на відповідача.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/4441/25 з 05.01.2026 на тридцять днів з ініціативи суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/4441/25 за позовом ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» до відповідача ТВО “Новокаховський електромеханічний завод» про стягнення 509 772, 66 грн; призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2026 о 09:30.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.02.2026, 18.02.2026 відкладався розгляд справи.
У судовому засіданні 04.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого відкладено до 09.03.2026 о 12:30 в порядку ст. 219 ГПК України.
09.03.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2022 між сторонами був укладений договір поставки № 7/2022, предметом якого є поставка електродвигунів та комплектуючих до них.
На виконання своїх зобов'язань, позивачем 15.02.2022, на умовах передоплати, в порядку передбаченому підпунктом 5.2.1 вказаного договору, були перераховані грошові кошти в сумі 103 500, 00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 2326 від 15.02.2022. Вказує, що позивачем належним чином та в повному обсязі, було виконано зобов'язання з оплати товару, в розмірах та строки, передбачені договором та специфікацією №1. Незважаючи на отриману передоплату за товар та настання строків його поставки, зобов'язання з постачання товару, визначені специфікацією № 1, відповідачем виконані не були.
Відповідачем не поставлено товар у зазначений строк та не повернуто суму, отриманої попередньої оплати, отриманої від позивача в розмірі 103 500, 00 грн з ПДВ.
Позивачем з порушенням строків поставки товару позиції товару № 1 за період прострочення з 16.02.2022 по 30.10.2025 та позиції товару № 2 за період прострочення з 13.04.2022 по 30.10.2022 згідно з п. 7.3. договору нараховано пеню у загальному розмірі 136 255, 50 грн.
Також, позивачем нараховано штраф за прострочення погоджених строків поставки товару понад тридцять календарних днів за п. 7.3 договору, який становить 8280, 00 грн; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строку повернення раніше сплачених коштів за товар, яка становить 136 837, 21 грн; три відсотки річних в сумі 11 509, 77 грн; інфляційні втрати за прострочення повернення суми передоплати в сумі 55 841, 35 грн; п'ятнадцять відсотків річних за користування коштами згідно з п. 7.9. договору за період з 16.02.2022 по 30.10.2026 в сумі 57 548, 83 грн.
Позивач, посилаючись на положення п. 10.1. договору, ст. ст. 257, 258, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вказав, що строк загальної та спеціальної позовної давності на дату подачі цієї позовної заяви не минув.
Відповідач - ТВО “Новокаховський електромеханічний завод».
Ухвали суду від 05.11.2025, 03.12.2025, 18.12.2025, 19.01.2026, 02.02.2026, 18.02.2026 були доставлені відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу, сформовані за допомогою Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Порядок направлення та вручення судових рішень визначений у ст. 242 ГПК України.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі - через “Електронний кабінет» та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, суд повідомляв про розгляд справи № 916/4441/25 шляхом розміщення публікацій на сайті “Судова влада України», що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками.
Отже, судом було вчинено всі необхідні дії для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, про можливість вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема надано можливість викласти свої заперечення проти задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення учасника судового процесу (відповідача) про розгляд справи № 916/4441/25.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомив; відзиву на позовну заяву не надав.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8,ч. 4 ст. 13, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», як покупцем, та ТВО “Новокаховський електромеханічний завод», як постачальником, 01.02.2022 було укладено договір поставки № 7/2022 (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю електродвигуни та комплектуючі до них (далі - товар), зазначений у специфікації № 1 (специфікаціях), що є додатком № 1 (додатками) до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар у порядку та строки, передбачені даним договором.
У відповідності до п. 1.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типам, розміром визначаються специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.
Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки СРТ Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 330 - склад транспортної компанії ТОВ «НОВА ПОШТА», відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS» у редакції 2010 року.
За умовами п. 3.3. договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту його поставки, згідно пункту 3.2 даного договору.
Товар по специфікації № 1 поставляється в наступні строки: 10-50 робочих днів з дати підписання договору та специфікації № 1 обома сторонами (п. 3.4. договору).
У відповідності до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включать всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару.
Згідно з п. 4.4. договору передбачено, що ціна договору, на дату його підписання, становить 103 500, 00 грн, в т.ч. ПДВ 17 250 грн згідно специфікації № 1 та може збільшуватися на суму підписаних, в подальшому, сторонами специфікацій.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізити іншого рахунку).
Оплата товару згідно даного договору здійснюється наступним чином. Оплата у розмірі 100% від суми специфікації № 1 за постачаємий товар здійснюється покупцем не пізніше двадцяти календарних днів від дати підписання специфікації обома сторонами на основі отриманого рахунку постачальника на оплату, який має бути направлений покупцю не раніше дати підписання сторонами договору/специфікації (п. п. 5.2, 5.2.1. договору).
За умовами п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України.
У відповідності до п. 7.3. договору у випадку порушення погоджених строків поставки товару, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково нараховується та стягується штраф у розмірі восьми відсотків вказаної вартості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару більш ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця.
Згідно з п. 7.4. договору у випадку порушення строку повернення раніше сплачених коштів за товар, яке не було поставлено, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення повернення, за кожен день прострочення. Крім того, постачальник зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції, які нараховуються від дня здійснення покупцем повної/часткової передоплати і до дня повернення коштів.
Пунктом 7.9. договору передбачено, що у випадку порушення постачальником, передбачених договором строків поставки товару, за яку покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період від дня оплати й до дня фактичної поставки товару або дня повернення коштів.
При настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), катастроф техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі і т.п.), обставин соціального, політичного й міжнародного походження (воєнні дії, ембарго), які прямо і безпосередньо унеможливлюють виконання зобов'язань за цим договором, надалі - форс-мажорні обставини. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами (п. 8.1. договору).
За умовами п. 8.5. договору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав, до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.
У відповідності до п. 10.1. договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.
Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений відтисками печаток останніх.
Між ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», як покупцем, та ТВО “Новокаховський електромеханічний завод», як постачальником, було укладено та підписано додаток № 1 до договору № 7/2022 від 01.02.2022, а саме специфікацію № 1 від 01.02.2022, за умовами якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар: електродвигун АІР200М4, 37кВт, 380/660В, 1500 об/хв, ІМ2081 /8501 Україна, в кількості 1 шт., за ціною 30 000, 00 грн, на суму з ПДВ 36 000,00 грн, строк поставки якого становить 10 робочих днів; електродвигун АІММ90LB2 ІМ3081 (2,2 кВт, 380/660В, 3000 об/хв) /8501 Україна, в кількості 5 шт., за ціною 11 250, 00 грн, на суму з ПДВ 67 500, 00 грн, строк поставки якого становить 50 робочих днів.
Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ - 0000031 від 01.02.2022 на підставі договору № 7/2022 від 01.02.2022 та специфікації № 1 на загальну суму 103 500 грн, ПДВ - 17 250 грн.
Згідно платіжної інструкції в національній валюті від 15.02.2022 № 2326 позивач перерахував на рахунок відповідача 103 500 грн, з призначенням платежу: « 100 % передплата за електродвигуни, рахунок № СФ-0000031 від 01.02.2022, в т.ч. ПДВ 17 250 грн».
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 662 ЦК України).
За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Вказаний підхід щодо застосування статті 693 ЦК України неодноразово викладався Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23 та інших.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (частина перша).
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (частина друга).
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право, зокрема, відмовитися від виконання свого обов'язку частково або в повному обсязі (частина третя).
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина четверта).
Верховний Суд звертає увагу на те, що, дійсно, приписи статті 693 ЦК України передбачають можливість покупцю самостійно обирати, чи вимагати передати оплачуваний товар, чи повертати суму попередньої оплати.
Верховний Суд у застосуванні положень частини другої статті 693 ЦК України неодноразово наголошував на тому, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
Отже, для застосування положень вказаної норми необхідним є встановлення факту не передання продавцем товару у встановлений строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Верховний Суд в постанові від 18.12.2018 у справі № 908/639/18 сформував висновок:
"Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).
Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання".
Отже, положення ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.
Передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК проценти за своєю правовою природою є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст.1214 ЦК), та виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.
Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами (постанова Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/9141/24)»; « 47. З аналізу правової конструкції ч. 3 ст. 693 ЦК вбачається, що для стягнення процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати необхідним є встановлення таких обставин: 1) здійснення замовником попередньої оплати товару, її розмір; 2) прострочення зобов'язання виконавцем щодо строків поставки товару. Отже, для стягнення процентів за ч. 3 ст. 693 ЦК необхідна наявність факту прострочення виконання зобов'язань з передачі товару (передача товару не в строк). Сторона, яка має поставити товар, фактично має альтернативні дії: або передати товар із порушенням строку, або повернути суму попередньої оплати (сплативши при цьому проценти на суму авансу)»; - у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 викладено висновок такого змісту: «Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено судом вище та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем 01.02.2022 був укладений та підписаний договір поставки № 7/2022, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю електродвигуни та комплектуючі до них, зазначений в специфікації № 1 (специфікаціях), що є додатком № 1 (додатками) до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.
Сторони уклали додаток № 1 до договору поставки № 7/2022 від 01.02.2022, а саме специфікацію № 1 від 01.02.2022, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар: електродвигун АІР200М4, 37кВт, 380/660В, 1500 об/хв, ІМ2081 /8501 Україна, в кількості 1 шт., за ціною 30 000, 00 грн, на суму з ПДВ 36 000,00 грн, строк поставки якого становить 10 робочих днів; електродвигун АІММ90LB2 ІМ3081 (2,2 кВт, 380/660В, 3000 об/хв) /8501 Україна, в кількості 5 шт., за ціною 11 250, 00 грн, на суму з ПДВ 67 500, 00 грн, строк поставки якого становить 50 робочих днів.
На виконання умов договору поставки № 7/2022 від 01.02.2022 та специфікації №1 від 01.02.2022 позивачем перераховано відповідачу 100 % попередньої оплати за товар у розмірі 103 500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 15.02.2022 № 2326.
Отже, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд погодили умови договору, які передбачають умови й строки поставки товару, порядок розрахунків, то з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, суд зазначає, що у ТВО “Новокаховський електромеханічний завод» згідно з п. п. 1.1., 3.2., 3.4. договору поставки виник обов'язок поставити товар.
Ураховуючи умови п. 3.4. договору та специфікації № 1 відповідач повинен був поставити електродвигун АІР200М4 протягом 10 робочих днів з дати їх підписання, тобто з 01.02.2022. Тобто, строк поставки товару до 15.02.2022 включно.
Ураховуючи умови п. 3.4. договору та специфікації № 1 відповідач повинен був поставити електродвигун АІММ90LB2 протягом 50 робочих днів, з дати їх підписання, тобто з 01.02.2022. Тобто, строк поставки товару до 12.04.2022 включно.
Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо поставки товару та не здійснено поставку товару в погоджені умовами договору строки. Доказів поставки спірного товару відповідач суду не надав.
Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів поставки товару позивачу, а також не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 103 500 грн є обґрунтованими.
Таким чином, вимога про стягнення попередньої оплати у розмірі 103 500 грн підлягає задоволенню.
При цьому, суд ураховує, що у відповідності до відповіді № 1977428 від 05.11.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - 74900, Херсонська обл., Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 5 А.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого Каховський район, який є місцезнаходження відповідача, з 24.02.2022 тимчасово окупований.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляду справи № 908/1162/23 досліджувала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".
Відповідно до п. п. 1, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (№1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, зокрема, виснувала, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" №2764-ІХ від 16.11.2022 частину третю статті 1 вказаного Закону №1207-VII було викладено у редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Чинна редакція цієї норми (відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
З 07.05.2022 ні пункт 7 частини першої статті 11, ні пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" №2217-ІХ від 21.04.2022, правовий статус тимчасово окупованої території РФ у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статтею 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Отже, відповідач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання / переміщення товарів відповідачу з тимчасово окупованої території на інше територію України. Відтак, ураховуючи, що Каховський район, який є місцезнаходження відповідача, з 24.02.2022 тимчасово окупований, належне виконання зобов'язань з поставки товару відповідачем в цей період було унеможливлено внаслідок обставин непереборної сили / форс-мажору, які не залежать від відповідача і яким відповідач при всій обачності та добросовісності НЕ міг би завадити.
З урахуванням викладеного, відповідно до частини четвертої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд ураховує висновки щодо застосування норми права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України), зокрема, суд ураховує висновки, викладені в постанові ВП ВС від 18.02.2026 у справі № 911/969/24. Так, мотивуючи дане судове рішення, суд виходить з об'єктивної оцінки, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі оцінки наявності обставин, що звільняють від відповідальності відповідача, зокрема ті, що встановлені договором (обставини непереборної сили - призупинення ним господарської діяльності у зв'язку з військовою агресією та введенням воєнного стану на території України) тощо.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Разом з тим, суд також ураховує імперативні приписи нормативно-правових актів щодо неможливості поставки товарів з тимчасово окупованої території на іншу територію України та періоди, з яких почалася така окупація, при перевірці обґрунтованості, співмірності, адекватності, пропорційності та правильності розрахунків, наданих позивачем, а також зазначає про відсутність таких приписів, які б унеможливлювали повернення передплати. Крім того, обов'язок повернути передплату встановлений п. 8.4. укладеного між сторонами договору у разі наявності форс-мажорних обставин, як підстави для розірвання договору. Відтак, зважаючи, що відповідач свого обов'язку з повернення передплати не виконав, на таку суму, з урахуванням встановлених судом строків поставки, періодів прострочення поставки, обставин непереборної сили для поставки товарів, як підстави для повернення передплати у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань за договором, підлягає нарахуванню індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних. Щодо нарахування інших штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої статті 551 ЦК України, такий розмір неустойки підлягає зменшенню судом, оскільки він значно перевищує розмір суми основної заборгованості за передплатою, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення і які встановлені судом.
Щодо нарахування пені відповідно до п. 7.3. договору.
Позивачем надано розрахунок штрафних санкцій, згідно якого пеня за порушення погоджених строків поставки позиції товару № 1, зазначеного в специфікації № 1 згідно п. 7.3. договору, за період прострочення з 16.02.2022 по 30.10.2025 становить 48 708, грн, а саме: 36 000 х 0, 1 % х 1353 = 48 708 грн. Пеня за порушення погоджених строків поставки позиції товару № 2, зазначеного в специфікації № 1 згідно п. 7.3. договору, за період прострочення з 13.04.2022 по 30.10.2025 становить 87 547, 50, грн, а саме: 67 500 х 0, 1 % х 1297 = 87 547, 50 грн. Загальний розмір пені - 136 255, 50 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено без урахування вище наведених обставин встановлених судом, у зв'язку з чим зробив власний:
З 16.02.2022 до 23.02.2022; 36 000 х 0, 1 х 8 : 100 = 288, 00 грн, де - 36 000 - сума заборгованості, 0, 1 - розмір пені, зазначений у договорі, 8 - кількість днів прострочення.
Щодо нарахування прострочення погоджених строків поставки товару понад тридцять календарних днів за п. 7.3. договору в сумі 8280 грн суд відмовляє з урахуванням вище наведених обставин встановлених судом, у зв'язку з обставинами, які не залежать від відповідача і яким відповідач при всій обачності та добросовісності НЕ міг би завадити, а також у зв'язку з імперативними приписами законодавства, якими заборонено переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України.
Щодо нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Позивачем надано розрахунок штрафних санкцій, згідно якого пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення повернення передоплати згідно п. 7.4. договору становить 136 837, 21 грн, яка була нарахована на суму боргу 103 500 грн за період з 16.02.2022 по 30.10.2025.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено без урахування вище наведених обставин встановлених судом, у зв'язку з чим зробив власний:
за період з 16.02.2022 по 23.02.2022; 36 000 х (2 х 10, 00:365) х 8 :100 = 157, 81 грн, де 36 000 грн - сума заборгованості, 2 х 10, 00 - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, 8 - кількість днів прострочення.
Щодо нарахування 3% річних.
Позивачем надано розрахунок штрафних санкцій, згідно якого 3 % річних за період з 16.02.2022 по 30.10.2025 становить 11 509, 77 грн, а саме: 103 500 х (3 % : 365) х 1353 = 11 509, 77 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено без урахування вище наведених обставин встановлених судом, у зв'язку з чим зробив власний:
з 16/02/2022 до 31/12/2023; 36 000,00 (сума боргу) x 3 % x 684 (кількість днів прострочення) : 365 : 100 = 2023, 89 грн;
з 01/01/2024 до 31/12/2024; 36 000,00 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 1080, 00 грн;
з 01/01/2025 до 30/10/2025; 36 000,00 x 3 % x 303 : 365 : 100 = 896, 55 грн.
Загалом сума 3 % річних - 4000, 44 грн.
з 13/04/2022 до 31/12/2023; 67 500,00 (сума боргу) x 3 % x 628 (кількість днів прострочення) : 365 : 100 = 3484, 11 грн;
з 01/01/2024 до 31/12/2024; 67 500,00 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 2025, 00 грн;
з 01/01/2025 до 30/10/2025; 67 500,00 x 3 % x 303 : 365 : 100 = 1681, 03 грн.
Загалом сума 3 % річних - 7190, 14 грн.
Щодо інфляційних втрат.
Позивачем надано розрахунок штрафних санкцій, згідно якого розмір інфляційних втрат за період березень 2022 - вересень 2025 становить 55 841, 35 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено без урахування вище наведених обставин встановлених судом, у зв'язку з чим зробив власний:
з 16.02.2022 до 30.10.2025; 36 000,00 x 1.55338258 - 36 000,00 = 19 921, 77 грн, де 36 000 грн - сума боргу, 1.55338258 - інфляційне збільшення (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) (101,50 : 100) (101,80 : 100) (101,90 : 100) (101,40 : 100) (101,20 : 100) (100,80 : 100) (101,50 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,80 : 100) (99,80 : 100) (99,80 : 100) (100,30 : 100) (100,90 : 100);
З 13.04.2022 до 30.10.2025; 67 500,00 x 1.48649050 - 67 500,00 = 32 838, 11 грн, де 67 500 грн - сума боргу, 1.48649050 - інфляційне збільшення (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) (101,50 : 100) (101,80 : 100) (101,90 : 100) (101,40 : 100) (101,20 : 100) (100,80 : 100) (101,50 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,80 : 100) (99,80 : 100) (99,80 : 100) (100,30 : 100) (100,90 : 100);
Загалом сума інфляційних втрат - 52 759, 88 грн.
Щодо плати за користування чужими грошовими коштами.
Позивачем надано розрахунок штрафних санкцій, згідно якого 15 % за користування коштами згідно п. 7.9 договору за період з 16.02.2022 по 30.10.2025 становить 57 548, 83 грн, а саме: 103 500 х (15 % : 365) х 1353 = 57 548, 83 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено без урахування вище наведених обставин встановлених судом, у зв'язку з чим зробив власний:
З 16.02.2022 до 23.02.2022 = 8 к. днів; 36 000 х 15 % х 8 : 365 : 100 = 118, 36 грн, де 36 000 - сума боргу, 15 % - відсоток річних, зазначений у договорі, 8 - кількість днів прострочення.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Фабрична, буд. 5 А; ідентифікаційний код юридичної особи: 33246412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи: 22439446) грошові кошти у загальному розмірі 167 608, 27 грн, з яких: 103 500 грн (сто три тисячі п'ятсот гривень) - сума передплати; 157, 81 грн (сто п'ятдесят сім гривень, вісімдесят одна копійка) - штрафні санкції у вигляді подвійної облікової ставки НБУ згідно п. 7.4. договору поставки № 7/2022 від 01.02.2022, 288, 00 грн (двісті вісімдесят вісім гривень) - пеня згідно п. 7.3. договору поставки № 7/2022 від 01.02.2022, 118, 36 грн (сто вісімнадцять гривень, тридцять шість копійок) - 15 % річних (штрафні санкції) згідно п. 7.9. договору поставки № 7/2022 від 01.02.2022, 11 190, 58 грн (одинадцять тисяч сто дев'яносто гривень, п'ятдесят вісім копійок) - 3% річних, 52 759, 88 грн (п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень, вісімдесят вісім копійок) - інфляційні втрати, а також судовий збір у сумі 2011, 36 грн (дві тисячі одинадцять гривень, тридцять шість копійок).
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 19 березня 2026 року.
Суддя О.О. Мусієнко