65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5635/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.,
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
Розглянувши подання (вх.№ 2-525/26 від 18.03.2026р.) приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі №916/5635/23
За позовом: Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС» (04073, м. Київ, Куренівський пров., 19/5, код ЄДРПОУ 35591059)
До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, 26, код ЄДРПОУ 39111320), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного підприємства “Служба місцевих автомобільних доріг» (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 42641417)
про солідарне стягнення заборгованості
Від приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича: не з'явився
Встановив: Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2024р. по справі №916/5635/23 (суддя Шаратов Ю.А.), яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025р. залишено без змін, позов Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС» задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС» 4391508,84 грн., 130542,11 грн. - заборгованості по нарахованим процентам, 119352,79 грн. - пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми (основного боргу), 3547,88грн. - пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» на користь Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС» витрати на сплату судового збору в розмірі 23224,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС» витрати на сплату судового збору в розмірі 23224,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС» витрати на сплату судового збору в розмірі 23224,74 грн.
25.02.2025р. судом були видані наказ про примусове виконання рішення суду.
18.03.2026р. до Господарського суду Одеської області від приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026р. подання (вх. № 2-525/26 від 18.03.2026р.) передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
Приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, на виконання вимог ч. 4 ст. 337 ГПК України, був повідомлений про розгляд подання, однак, не забезпечив явку у судове засідання.
Обґрунтовуючи подання, приватним виконавцем було зазначено суду, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича перебувають накази №916/4735/23 від 21.05.2024р., №916/4410/23 від 02.l0.2024р., №916/5635/23 від 25.02.2025р., видані Господарським судом Одеської області про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОИСПЕЦТЕХНИКА" та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" грошових коштів в загальному розмірі 8795908,39гривень.
Приватним виконавцем було зазначено суду, що згідно виконавчого документу, боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Ґрунтуючи подане подання, приватним виконавцем було зазначено суду, що ним 31.05.2024р. ,27.01.2025р., 28.05.2025р., керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень та вказані постанови направлено на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією, відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_3 .
Як зазначає приватний виконавець, 31.05.2024р., 27.01.2025р., 28.05.2025р. ним винесено постанови про стягнення основної винагороди, відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016).
Також, в обґрунтування поданого подання, приватним виконавцем було зазначено суду, що одночасно з відкриттям сформовано запити до ПФУ, ДПІ, МВС, ДМС, ДПС та 31.05.2024р. та 16.10.2024р. винесено постанову про арешт коштів боржника, та направлено сторонам до відома простим поштовим відправленням, керуючись ч.l ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Приватним виконавцем було зазначено суду, що в ході проведення виконавчих дій ним встановлено, що згідно з відповіді Державної фіскальної служби України стало відомо, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 не отримує заробітну плату. Згідно відповіді ДПІ про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через відокремлені підрозділи, у боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 наявні відкриті рахунки в ПАТ "БАНК ВОСТОК", АТ "Райффайзен Банк", АТ "РВС БАНК" та в АТ "СЕНС БАНК", але згідно з відповіді на запит, що становить банківську таємницю, грошові кошти на рахунках відсутні.
Згідно відповіді МВС, у боржника наявне рухоме майно, а саме: PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/ НОМЕР_4 шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , яке постановою приватного виконавця від 31.05.2024 оголошено у розшук, станом на сьогодення пошуки транспортного засобу безрезультатні.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, за боржником не зареєстроване нерухоме майно.
Як вказує приватний виконавець, згідно відповіді на запит до ДМС від 01.02.2026р., боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник є ФОП та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
За поясненнями приватного виконавця, 11.06.2024р., керуючись частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», ним надіслано рекомендованою кореспонденцією виклик за № 25706 на адресу АДРЕСА_3 , до боржника Карапетян Маріам Мишаївни, з'явитись 28.06.2024 року за адресою приватного виконавця, а саме: м. Одеса. вул. Домбровського Владислава, буд. 4-А, офіс 122, щодо надання пояснення за фактом невиконання рішення суду, однак, боржник на виклик не з'явився та пояснень не надав, причини неявки не повідомив.
29.06.2024р. приватним виконавцем складено акт, згідно якого встановлено: що боржник на виклик не з'явився та пояснень не надав, причини неявки не повідомив та 15.01.2025р. приватним виконавцем здійснено вихід за адресою, вказаною в виконавчому документі, про що складено відповідний акт, згідно якого встановлено: на стук в двері ніхто не відчинив, знайти боржника не вдалось.
За твердженнями приватного виконавця, ним, керуючись частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», надіслано рекомендованою кореспонденцією виклик за № 27078 на адресу АДРЕСА_3 , до боржника Карапетян Маріам Мишаївни, з'явитись 06.06.2025 року за адресою приватного виконавця, а саме: м.Одеса. вул. Домбровського Владислава, буд. 4-А, офіс 122, щодо надання пояснення за фактом невиконання рішення суду, проте, боржник на виклик не з'явився.
09.06.2025 приватним виконавцем складено акт, згідно якого встановлено: що боржник на виклик не з'явився та пояснень не надав, причини неявки не повідомив.
За поясненнями приватного виконавця, згідно до відповіді Державної прикордонної служби України від 06.11.2025р. за № 299880804, щодо перетинання боржником державного кордону - 30.01.2025р., 26.03.2025р., 14.05.2025р., 29.05.2025р., 15.06.2025р., 19.09.2025р., 16.10.2025р. боржник здійснював перетинання державного кордону України в напрямку виїзд за закордонним паспортом серії НОМЕР_6 , та, як стверджує приватний виконавець, дані обставини свідчить про те, що боржник має можливість полишити територію України та ухиляється від виконання рішення суду.
За поясненнями приватного виконавця, до теперішнього часу вимоги виконавчого документу боржником не виконані, боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно невиконання вимог виконавчого документа.
Станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до суду, боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб та все вищевикладене, як вважає приватний виконавець, свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
Розглянувши подання (вх.№ 2-525/26 від 18.03.2026р.) приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі №916/5635/23, суд зазначає таке.
Зі змісту ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або Приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Враховуючи викладене та те, що судом відповідне подання виконавця має бути розглянуте у негайному порядку, судам необхідно у будь-якому випадку, незалежно від обставин повідомляти заявника подання про дату, час та місце його розгляду повноважним судом, в тому числі - телефонограмою, електронним листом тощо, оскільки вимога ч. 4 ст.337 Господарського процесуального кодексу прямо передбачає право такого заявника на участь в судовому засіданні при розгляді його клопотання.
З урахуванням вищевикладеного, судом було повідомлено приватного виконавця про дату, час та місце розгляду його подання, однак, останнім не було використано свого права прибуття до суду задля розгляду відповідного подання.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі “Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі “Фуклев проти України», заява №71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов'язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Як з'ясовано судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2024р. по справі №916/5635/23 (суддя Шаратов Ю.А.), яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025р. залишено без змін, позов Банку було задоволено та 25.02.2025р. судом були видані накази про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до приписів ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або Приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
На виконання ст. 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 року №261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32/463 та №25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Тобто, наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Разом з цим, суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/Приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.
Аналіз Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Обов'язок щодо підтвердження вищезгаданих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем було вчинено ряд необхідних дій для примусового виконання судового рішення у справі №916/5635/23, проте, боржник - ОСОБА_2 ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків щодо виконання рішення суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснює, на виклики виконавця не з'являється, необхідні документи, витребувані виконавцем не надає, причини нез'явлення та ненадання документів не наводить, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, на переконання суду, матеріали справи містять достатні докази зловживання боржником - ОСОБА_2 процесуальними правами та невиконання нею обов'язків, передбачених вимогами діючого законодавства. Саме така бездіяльність і є ухиленням від виконання судового рішення.
Відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Крім того, у справі “Стецов проти України» (AFFAIRE STETSOV c. UKRAINE), п. 30, від 11 травня 2021 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що національні суди задовольнили подання державного виконавця і наклали на заявника обмеження у праві на виїзд за межі країни, встановивши, що він не повернув грошові кошти. При цьому, вони не є явно необґрунтованими та відповідають законодавству. Отже, накладення на заявника заборони залишати територію країни відповідає нормам національного законодавства.
Тобто, Європейський Суд вказав про те, що саме по собі невиконання судового рішення боржником не є підставою для застосування такого виключного заходу, як накладення обмеження у праві виїзду за межі України, при цьому, ухилення боржника від виконання такого рішення, яке полягає, у даному випадку, у тому, що боржник не з'являється на виклики до Приватного виконавця, не надає витребувані ним документи, може свідчити про таке ухилення.
З огляду на наведене вище, суд зазначає, що доводи приватного виконавця знайшли своє підтвердження під час розгляду подання, відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України доведено факт обізнаності боржника - ОСОБА_2 із виконавчим провадженням та факт ухилення боржника від виконання рішення суду у даній справі доведено, враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов'язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд приходить до висновку щодо задоволення подання (вх.№ 2-525/26 від 18.03.2026р.) приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі №916/5635/23.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості відновити свої порушені права на право виїзду за межі України відповідно до процедури, визначеної чинним процесуальним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування такого тимчасового обмеження.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1.Подання (вх.№ 2-525/26 від 18.03.2026р.) приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколи Борисовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, поданого у справі №916/5635/23 - задовольнити.
2.Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта серії НОМЕР_7 , громадянина України для виїзду за кордон Карапетян Маріам Мишаївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , до виконання зобов'язань, покладених на неї, як на боржника, у справі №916/5635/23 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024р.
Повну ухвалу складено 19 березня 2026р.
Ухвала набирає чинності в порядку встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Суддя Д'яченко Тетяна Геннадіївна